Українське - то щось, невимовно особливе і таке прекрасне! Українське - то за замовчування зараз - вільне!
Драматична поема, з вкрапленням історичного періоду часів Руїни. Ця робота була написана за три дні у місті Хельвані, що поруч з Каїром, Єгипет.
Зараз абсолютно кожна дівчина/жінка, яка змушена була покинути Україну, зможе себе розпізнати в образі Оксани, з поеми. Драматично, проте так щемко і глибинно…
Додам сюди ось декілька забутих словечок, якими ми зрідка вже й користуємось:
- СУПЛІКА - прохання/скарга;
- ПОВАГОМ - непоспішаючи;
- ГАПТУВАТИ - вишивати;
- КРОСНИ - верстат;
- ДЗИГЛИК - стільчик;
- ЗВАДА - незгода/ворожнеча;
- ЛИШТВА - спосіб вишивання;
- ПОСАГ - придане;
- ЛІТНИКИ - вовняна спідниця;
- ОДЗВИЧАЇТИСЯ - відвикнути;
- ВКУПІ - разом;
- ДОЛІШНІЙ - той, що внизу;
- РУНДУК - прилавок;
- ПРИСТРІТ - «хвороба», викликана злим поглядом;
- КОРМИГА - неволя/ярмо.
Ось такі мовні визиски-екстраваґанції !