Ви є тут

1-3Ш Матеріалознавство

________________________________________________________________________________________________________________

23 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: загальні відомості про асортимент тканин.
Урок №14
Найменування компетенцій: класифікація тканин. Поняття про прейскуранти. Загальні відомості про асортимент бавовняних, лляних, вовняних та шовкових тканин.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор 123-124
Теоретичні відомості:
Загальна характеристика асортименту тканин
Асортиментом текстильних матеріалів називають підбір матеріалів різного виду, призначення та способів виготовлення, які використовуються для пошиття одягу. Асортимент текстильних матеріалів поділяється на асортиментні групи за способом виготовлення: тканини, трикотажні полотна, неткані матеріали, хутро, шкіра для одягу, оздоблювальні матеріали та ін. Асортимент тканин поділяється на 4 класи за волокнистим складом: бавовняні, вовняні, лляні, шовкові тканини. Асортимент тканин дуже різноманітний. В асортименті тканин відбуваються постійні зміни. Щорічно асортимент тканин поновлюється на 15-20%. Поновлення асортименту здійснюється завдяки широкому використанню хімічних волокон та ниток, пряжі та ниток нових структур, нових видів оздоблення тканин, якісного рівня їх художньо-колористичного оформлення.
Бавовняні тканини складають близько 25% від загального обсягу виробництва вітчизняних тканин. Це тканини побутового та технічного призначення. З тканин побутового призначення виготовляють різні швейні вироби: натільну, постільну та столову білизну, сукні, сарафани, халати, спортивний та спеціальний одяг. Крім того, бавовняні тканини використовують для виготовлення портьєр, занавісок, оббивання меблів, прокладок та підкладок в одязі. Широке використання цих тканин пояснюється їх високими гігієнічними властивостями, міцністю та носкістю, гарним зовнішнім видом та невисокою вартістю. Тканини поділяються на 17 груп: ситцеву, бязеву, білизняну, сатинову, платтяну, одежну, підкладкову, ворсову та інші. Деякі групи в свою чергу поділяються на підгрупи: Бавовняні тканини виробляють переплетеннями всіх класів; з кардної, гребінної та апаратної пряжі, однониткової або скрученої, різної лінійної щільності; чистобавовняної, змішаної або поєднання бавовняної пряжі з комплексними хімічними нитками. Тканини дуже різноманітні за структурою та оздобленнями.
Асортимент лляних тканин небагатий. Він представлений в основному полотнами різної товщини та характеру оздоблення, які використовуються для виготовлення столової, постільної та натільної білизни, дитячих та жіночих суконь і чоловічих сорочок. Лляні тканини виробляють з чисто-лляної пряжі мокрого прядіння, льонолавсанової та льоносиблонової пряжі, а також з її поєднання з бавовняною основою. Введення хімічних волокон збільшує блиск, зменшує зминання тканин. Лляні тканини мають високу поверхневу щільність та товщину, вони жорсткі, міцні та мало розтягуються. Тканини мають високу гігієнічність, але низькі теплозахисні якості. Поверхня тканин гладка та блискуча.
Тканини поділяються на 16 груп за призначенням, вісім перших – це тканини побутового призначення.
Асортимент вовняних тканин Вовняні тканини є однією з найбільш коштовних груп різновидів тканин. Вони мають красивий зовнішній вигляд та високі теплозахисні якості, міцні, пружні. Їх використовують для виготовлення пальт, костюмів, суконь. Вовняні тканини виробляють чисто – та напіввовняними. За волокнистим складом та структурою пряжі вони поділяються на 6 груп: 1) тканини камвольні чистововняні, 2) тканини камвольні напіввовняні та змішані, 3) тканини тонкосуконні чисто вовняні, 4) тканини тонкосуконні напіввовняні та змішані, 5) тканини грубосуконні чисто вовняні, 6) тканини грубосуконні напіввовняні та змішані. Крім того, тканини за призначенням поділяються на підгрупи: платтяні; костюмні гладко фарбовані, костюмні строкаті та меланжеві, сукна, пальтові, драпи, ворсові і т.д. Змішані тканини переважають в загальному обсязі асортименту вовняних тканин. Це тканини, які містять волокна нітрону (до 50%); лавсану (до 40%), віскози (до 30%)
Асортимент шовкових тканин Шовкові тканини дуже різноманітні за видом сировини, пряжі та ниток, поверхневою щільністю, щільністю, видами переплетень, характером оздоблення та призначенням. Їх виробляють з натурального шовку, штучних та синтетичних ниток, з пряденого шовку та штапельної пряжі. За волокнистим складом вони можуть бути однорідними, неоднорідними, 37 змішаними та змішано-неоднорідними. Напівшовкові тканини випускають з бавовняною пряжею в утоку. Ряд тканин виробляють з застосуванням ниток металевих та металізованих і текстурованих. Для виготовлення тканин використовують нитки різного ступеня скручування та різних структур: одиночні, скручені, фасонного та москрепового кручення. Використання їх в різних комбінаціях дозволяє випускати різноманітні за зовнішнім видом та властивостями тканини. Тканини поділяються на вісім груп за волокнистим складом.
Артикул – це самостійний тип тканин, що виготовлені відповідно з технічними умовами (ТУ).
Артикул має упоррове значення – тобто умовний порядковий номер тканини по прейскуранту.
Артикул заносять у прейскурант.
Тканини можуть мати одну назву, але різні артикули. Наприклад: 9 арт. ситцю; 30 арт. сатину. Тканини однієї назви, але різних артикулів, розділяються деякими показниками: шириною; масою; щільністю; переплетенням. Прейскурант – це збірник у якому містяться всі дані про тканину: назва; артикул; ширина; ціна; ТУ по яких виготовлена тканина. Затверджені 4 частини основних прейскурантів: на бавовняні, вовняні, шовкові, лляні тканини.

Домашнє завдання : виготовити альбом зі зразками бавовняних, лляних, вовняних та шовкових тканин ( на вибір один із чотирьох класів)
_______________________________
19 травня, 20 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: будова та структура тканин.
Урок №12-13
Лабораторно-практична робота № 3
Тема: визначення виду ткацького переплетення та структури тканини.
Мета роботи: ознайомити здобувачів освіти з методами визначення виду ткацьких переплетень, виконувати замальовки переплетень,
навчити визначати лицьовий та виворітний бік тканини, волокнистий вміст.
Прилади та матеріали: зразки тканин з різними видами переплетень; текстильна лупа; препарувальна голка; схеми ткацьких переплетень в таб¬лицях.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
Завдання:
1. Визначити напрямок ниток основи і утоку (піткання).
2. Описати лицьовий і виворітний бік досліджуваного зразка тканини.
3. Схематично зобразити структурну будову тканини.
4. Визначити вид ткацького переплетення (за зразками).
5. Визначити рапорт ткацького переплетення (за зразками).
6. Охарактеризувати властивості тканин, які досліджуються.
Висновки оформити в вигляді таблиці.

Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
Методичні вказівки до виконання роботи
Основні ознаки визначення напряму нитки основи у тканині :
 Якщо зразок тканини із пругом, то нитка основи проходить вздовж пруга тканини,
 Напрям ниток основи та піткання визначають шляхом розтягуванням тканини: в напрямку нитки основи тканина розтягуються менше, ніж в напрямку піткання,
 Нитки основи звично більш тонкі, ніж піткані,
 У малощільних тканинах нитку основи визначають на просвіт: основна нитка більш рівномірна та прямолінійна,
 У тканинах в смужку напрям нитки основи співпадає із напрямом смуг,
 Нитку основи виготовляють із дорожчої сировини, ніж нитку піткання,
 У тканинах із начісним ворсом напрям начесування ворсу співпадає із напрямом нитки основи.

Основні ознаки визначення лицевого та виворітного боку в тканині :
 у тканинах із печатним малюнком з лицевого боку забарвлення яскравіше,
 у гладких тканинах виворітний бік більш пухнастий, тому що з лицевої сторони тканина обпалюється,
 окремі ткацькі дефекти (вузлики, петельки) виводяться на виворітний бік, тому з лицевого боку кількість текстильних дефектів мінімальна,
 у тканинах саржевих переплетень з лицевого боку косий
рубчик напрямлений знизу- вгору, зліва - направо,
 дорожча сировина (нитки) звичайно виводиться на лицевий бік. Наприклад, у напіввовняних тканинах з лицевого боку переважає вовняна пряжа, а в напівшовкових тканинах – шовкова,
 якщо малюнок переплетення з обох боків однаковий, то з лицевого боку він більш чіткий та рельєфний,
 у драпах і ворсовому сукні з лицевого боку ворс розташований більш упорядковано, а з виворітного - хаотично,
 у тканинах сатинового та атласного переплетень лицевий бік блискучий, а виворітній - матовий.
Залежно від структури поверхні та колористичного оформ¬лення тканини поділяють на однобічні та двобічні. До однобічних належать тканини, в яких виворітний бік відрізняється від лицевого будовою, обробкою. Ви¬ворітний бік таких тканин не може бути використаний в якості лицевого. До двобічних належать тка¬нини, в яких лицевий та виворітний боки відрізняються будовою та обробкою, але обидва боки можуть бути використані в якості лице¬вого (креп-сатин, габардин). Тканини залежно від виду переплетення поділяють на чотири класи:
 тканини простих (головних) переплетень (характеризуються гладкою однорідною поверхнею);
 тканини дрібновізерункових переплетень (характеризуються візерунками із дрібних фігур);
 тканини складних переплетень (утворюються із кількох систем ниток основи та піткання);
 тканини крупновізерункових (жакардових) переплетень (характеризуються різноманітними крупними візерунками).
До класу простих переплетень належать - полотняне, сар¬жеве, сатинове, атласне переплетення.
Клас дрібновізерункових переплетень поділяють на два підкласи: похідні переплетення та комбіновані переплетення. Похідні переплетення отримують в результаті посилення основних або пітканих перекриттів полотняного, саржевого, атласного, сатинового переплетень. Комбіновані переплетення отримують внаслідок поєднання двох або більше простих чи похідних переплетень та їх подальшої розроб¬ки. До похідних переплетень відносять – репсове, рогожка, посилена саржа, складна саржа, ламана чи зворотна саржа, посилений сатин, атлас. До комбінованих належать переплетення – орнаментальне, крепове, просвічуване, діагональне, вафельне.
Тканини складних переплетень виробляють з кількох систем основних та пітканих ниток, які в процесі формування тканини створюють її шари, розміщені один над одним та з'єднані між собою. До складних переплетень відносять дволицеві, мішкові, двошарові, ворсові, ажурні переплетення.
Тканини крупновізерункових переплетень виробляють на ткацьких станках з жакардовими машинами, тому їх ще називають жакардовими.
_________________________________
18 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: будова та структура тканин.
Урок №11
Найменування компетенцій: Основні показники структури тканини. Ткацькі переплетення. Види переплетень, ознаки, їх вплив на структуру тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур стор. 75-85
О.А. Патлашенко стор. 104-112
БУДОВА ТКАНИН
Будова (структура) тканин визначається такими основними показниками:
- структурою пряжі та ниток;
- видом ткацького переплетення;
- щільністю та заповненням;
- структурою лицевої та зворотної сторін.
Сукупність факторів структури тканини визначає її основні властивості:
- механічні (міцність, видовження, драпірування, стійкість до стирання та інші);
- фізичні (повітропроникливість, теплопровідність, пилоємність та інші);
- технологічні (розсунення ниток в швах, ковзання, пошкодження голкою та інші) та зовнішній вигляд. Під будовою тканин розуміють також взаємне розташування ниток основи та утоку і зв'язок між ними.
Структура пряжі та ниток
На структуру тканин впливають такі показники структури пряжі, як:
- волокнистий склад;
- система прядіння;
- товщина, щільність, стан поверхні (наявність ворсу, блиску);
- будова та спосіб виготовлення;
- ступінь та напрямок скручування.
Пряжа може мати різну структуру залежно від виду волокон, які входять до її складу, та способу прядіння.
Від волокнистого складу тканин залежать їх зовнішній вигляд (гладкість поверхні, блиск, природний колір) та властивості: міцність, видовження, пружність, теплопровідність, гігроскопічність, усадка та інші. Знання складу тканин та властивостей волокон, з яких вони виготовлені, дозволяє визначати призначення тканин, їх поведінку в процесі виготовлення одягу та його експлуатації (ковзання тканин при розкрої, обсипання та розсунення ниток в швах, усадка, зминання, формостійкість та інші), а також режими волого-теплових оброблень швейних виробів. Бавовняні тканини використовують для виготовлення білизни.
Ткацьке переплетення є однією з головних характеристик структури тканини. Нитки основи та утоку послідовно переплітаються між собою за певним порядком, який називається рапортом переплетення, внаслідок чого створюється тканина з характерними для даного переплетення структурою, зовнішнім виглядом та властивостями.
Щільність тканин характеризується абсолютною кількістю основних або уточних ниток, які розташовані на відрізку тканини довжиною 100 мм. Визначають щільність окремо по основі і по утоку. Тканини можуть бути рівнощільними, тобто мати однакову щільність і по основі і по утоку, та нерівнощільними, з різною щільністю по основі та утоку. Співвідношення абсолютних щільностей визначає форму чарунки тканини. При збільшенні щільності по основі нитки зсуваються в вертикальному напрямку, при збільшенні щільності по пітканні - в горизонтальному напрямку.
Дайте відповідь на запитання:
1. Як впливає волокнистий склад тканин на їх властивості?
2. Від яких чинників залежить будова тканин?
3. Дайте визначення таким поняттям як щільність (номінальна, фактична, максимальна), лінійне заповнення, поверхневе заповнення, пористість.
4. Як впливає вид ткацького переплетення на властивості тканин?
______________________________________________
13 травня, 16 травня 2022 року
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок № 9-10
Найменування компетенцій: лабораторно- практична робота: визначення виду оздоблення тканин.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 54-67
О.А. Патлашенко ст 71-92
Сайт : https://ua.ivmelang.com/proizvodstvo/ozdoblyuvalne-virobnitstvo/ - оздоблювальне виробництво
Лабораторно-практична робота № 2
Тема: Оздоблення тканин.
Мета роботи: Ознайомити учнів з видами оздоблення тканин. Навчитися розпізнавати сурові, відбілені, гладкофарбовані, муліновані, меланжеві, строкатоткані, різнобічні, ворсові та інші тканини.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних видів тканин, препарувальна голка, текстильна лупа.
Порядок виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. За допомогою лупи визначити переплетення тканини.
3. Органолептичним способом визначити вид оздоблення тканини.
4. Написати висновки по роботі.
Основна література:
1. Лазур К.Р. Швейне виробництво: Підручник. – Львів: Арістей, 2004.
2. Патлашенко О.А. Матеріалознавство : Підручник. – К.: Арістей, 2007.
Короткі теоретичні відомості:
Оздоблення тканин являє собою хімічний спосіб обробки, іноді обробка тканин виконується механічним способом. При подібних процесах використовуються всілякі хімічні речовини, на відміну від виробництва тканини прядильним і ткацьким способами, де на волокна виявляється виключно механічний вплив.

Мерсеризація являє собою процес обробки тканин з бавовни концентрованими лугами в натягнутому стані. Такий процес обробки додає велику міцність, блиск і шовковистість, а також інші властивості, які покращують зовнішній вигляд. Мерсеризація заснована на зміні целюлозних властивостей під впливом лугу.

Оживлення являє собою спосіб обробки тканин з шовку. Оживлення майже завжди полягає у пропуску через кислотну ванну, а іноді в нагріванні з розчином однієї з органічних кислот, зазвичай використовується щавлева, лимонна або виннокам’яна кислота. Часом можуть бути використані і мінеральні солі. При подібній обробці шовк стає більш благородним на вигляд, при цьому поліпшується відтінок кольору, а також його інтенсивність.
Відбілювання являє собою процес обробки тканин за допомогою всіляких відбілюючих розчинів. За допомогою такого способу обробки тканини можуть бути видалені різні домішки й усунена небажана природна забарвлення волокон тканини, щоб додати їм білий колір і підготувати їх до подальшого фарбування. Такий спосіб найчастіше застосовується для льону та бавовни.

Друкування являє собою спосіб обробки тканини за допомогою нанесення барвистого малюнка, який може складатися з одного або декількох різних кольорів, як результат - отримання різних візерунків на тканині. Щоб зберегти форми малюнка, барвник необхідно наносити в густому стані. Малюнок зазвичай наноситься за допомогою спеціальних апаратів. Щоб закріпити друкований візерунок після нанесення необхідно провести парову обробку тканини. Процес друкування інодіназивають набиванням, а оброблені таким методом тканини іменуються друкованими або набивними.

Специфічні обробки тканини
Оздоблення виробляється все більш різноманітними способами. Стали все частіше використовуватися специфічні обробки. До подібних оздобленням можна віднести: ажурні узори, металізація, каландрування та інше. Можна описати деякі з них.

Ажурні узори виходять за допомогою обробки по малюнку за допомогою слабкого розчину кислоти. Такий спосіб, може бути, застосуємо тільки по відношенню до напівкапронових волокон.
Каландрування являє собою процес обробки тканини за допомогою каландра, тобто прокатування між гарячими валиками. Даний процес перетворює круглі нитки в плоскі. Так виходить сріблястий блиск.
Металізація являє собою обробку за допомогою нанесення тонкого шару металу. При такому методі обробки може бути використана мідь, алюміній, олово, кадмій, срібло, золото, цинк та інші метали.
_______________________________________________________________________________________________________
Викладач Швидка О. В.
12 травня 2022 року
ББ КРВ
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок №8
Найменування компетенцій: оздоблення тканини. Характеристика основних операцій оздоблення тканини. Види малюнків на тканині та їх різновиди. Заключне оздоблення тканини. Спеціальні обробки. Дефекти процесу і їх вплив на якість тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 54-67
О.А. Патлашенко ст 71-92
Сайт
https://studfile.net/preview/3546303/page:11/ - ткацтво
http://vdputextil.blogspot.com/p/blog-page_38.html - текстильна промисловість в Україні
https://uk.warbletoncouncil.org/industria-textil-1170 - ткацький верстат
Полотно текстилю, що сходить з ткацького верстата, прийнято називати тканиною. Така тканина, яка володіє первозданним виглядом, називається суровою тканиною. До того, як така тканина стане реалізуватися, вона повинна пройти одним з методів обробки тканини. Оздоблення тканини надає їй необхідний вид і певні властивості, які потрібні для того чи іншого виду тканини. Тканини, призначені для різних сфер застосування, проходять обробку абсолютно різними способами.
На даний момент асортимент просто приголомшує своєю надзвичайною різноманітністю. Якість сучасних тканин стала в кілька разів вище, ніж це було раніше. Це все стало можливим завдяки появі різноманітних способів обробки.
Оздоблення тканини: що вона собою являє?
Оздоблення тканин являє собою хімічний спосіб обробки, іноді обробка тканин виконується механічним способом. При подібних процесах використовуються всілякі хімічні речовини, на відміну від виробництва тканини прядильним і ткацьким способами, де на волокна виявляється виключно механічний вплив.

Обробка тканини полягає в наборі наступних процесів - відбілювання, фарбування, друкування, а також облагороджування тканини, що представляє собою заключний етап.
Обробка тканини являє собою заключну стадію самої обробки тканин, а саме процеси апретування тканин, висушування і ширення, ліквідацію можливих перекосів по пітканні і основі, стрижку, прасування, м’ягченння, декатировку, безусадкова обробку та інше. Це всі ті процеси, які призначені для поліпшення якості і зовнішнього вигляду тканини, сприяють збільшенню опірності тканини різних негативних впливів при подальшій експлуатації.
Обробка тканини
Щоб мати хоч якесь уявлення про обробку тканини, можна провести короткий опис основних способів обробки тканини, застосовуваних при обробці.
Апретування являє собою просочення тканини спеціальним складом. Для проведення апретування застосовуються склади, в основі яких знаходиться крохмаль, синтетична смола, декстрину та інші. Даний спосіб є найбільш старим способом обробки тканин. При даному способі обробки тканин вони стають більш жорсткими, щільними, важко мнуть. Є й такі способи апретування, які надають тканині водовідштовхувальні властивості.
Декатировка являє собою спосіб обробки тканин з вовни гарячою водою або парою, що дозволить уникнути усадки тканин при подальшій експлуатації та шкарпетці, а також дозволяє зробити більш привабливим зовнішній вигляд тканини. Процес обробки тканини десантуванням виробляється на спеціальному обладнанні. Декатировка може бути сухою або мокрою.
Карбонізація являє собою процес обробки тканини з вовни слабким розчином сірчаної кислоти. У результаті проведення такої обробки з тканини видаляються рослинні домішки. На шерсть не діють розбавлені кислоти, але рослинні волокна від них руйнуються. Домішки, які можуть перебувати в вовні, при такому способі обробки перетворюються на дрібний порошок, який легко видалити при промиванні водою вовни, а залишки будуть видалені при висушуванні і подальшої обробці вовни на спеціальних тріпальних апаратах.
Фарбування являє собою процес обробки тканин методом фарбування. Процес фарбування здійснюється за допомогою спеціальних барвників: прямих, сірчистих, кислотних, кубових, дисперсних, активних і інших. Результатом фарбування є отримання гладкофарбованих тканин.
Мерсеризація являє собою процес обробки тканин з бавовни концентрованими лугами в натягнутому стані. Такий процес обробки додає велику міцність, блиск і шовковистість, а також інші властивості, які покращують зовнішній вигляд. Мерсеризація заснована на зміні целюлозних властивостей під впливом лугу.
Оивлення являє собою спосіб обробки тканин з шовку. Оживлення майже завжди полягає у пропуску через кислотну ванну, а іноді в нагріванні з розчином однієї з органічних кислот, зазвичай використовується щавлева, лимонна або виннокам’яна кислота. Часом можуть бути використані і мінеральні солі. При подібній обробці шовк стає більш благородним на вигляд, при цьому поліпшується відтінок кольору, а також його інтенсивність.
Відбілювання являє собою процес обробки тканин за допомогою всіляких відбілюючих розчинів. За допомогою такого способу обробки тканини можуть бути видалені різні домішки й усунена небажана природна забарвлення волокон тканини, щоб додати їм білий колір і підготувати їх до подальшого фарбування. Такий спосіб найчастіше застосовується для льону та бавовни.

Каландрування являє собою процес обробки тканини за допомогою каландра, тобто прокатування між гарячими валиками. Даний процес перетворює круглі нитки в плоскі. Так виходить сріблястий блиск.

Металізація являє собою обробку за допомогою нанесення тонкого шару металу. При такому методі обробки може бути використана мідь, алюміній, олово, кадмій, срібло, золото, цинк та інші метали.

Дефекти при фарбуванні тканин виникають внаслідок порушень технології фарбування, зіпсування обладнання, а також внаслідок недостатньої підготовки тканин до фарбування. Це такі дефекти, як:
1. Плями виникають при біленні тканин (це вапняні, залізні та масляні плями); при фарбуванні вони різко виявляються. Крім того, плями можуть виникати з-за накопичення бруду на валах фарбувальних апаратів та при попаданні крапель води під час запарювання.

2. Різновідтінковість - це неоднакова інтенсивність фарбування по ширині або по довжині тканини внаслідок неоднакового притиснення валів або при нерівномірній подачі фарби до валу.
3. Смугастість - це поздовжні або поперечні смуги різної інтенсивності фарбування, які виникають при використанні неоднорідної сировини, а також при нерівномірному натягу ниток в процесі скручування та підготовки до ткацтва.
4. Непрофарбування - це погано або зовсім непофарбовані ділянки пряжі в місцях переплетення, а також у середині пряжі. Це виникає внаслідок неякісної підготовки тканини до фарбування та порушень його технології.
5. Засіки - це вузькі світлі або темні смуги, які виникають, коли на тканині утворюються складки.
6. Фарбувальне зупинення - це ділянка тканини у вигляді широкої темної поперечної смуги, яка утворюється при зупиненні фарбувального апарату.
Дефекти при друкуванні тканин виникають при зіпсуванні валів або раклі, від забрудненості або підвищеної густоти фарби, внаслідок поганої підготовки тканини до друкування. Це такі дефекти, як:
1. Забивання валу виникає при зіпсуванні валу; на тканині утворюється повторення пофарбованих ділянок.
2.Штриф - одиночна або подвійна тонка хвиляста лінія, яка утворюється при пошкодженні раклі.
3.Щиголь - пляма, яка розділена білою смугою, виникає при попаданні у раклю піщинки, яка піднімає раклю, і з-під неї проходить фарба.
4.Растраф - незбігання окремих елементів малюнку при неточному налагодженні валів.
5.Затаск - вузька нерівно пофарбована смужка, яка розділена білою ділянкою. Виникає при попаданні у раклю пуху.
6.Засіка - смуга без малюнку, яка утворюється при наявності складок на тканині.
7.Перекіс малюнку виникає внаслідок поганої підготовки тканини, тобто при наявності перекосу ниток утоку.
8.Належки - слабкі відтиски малюнку, утворюються при зіткненні не висушених ділянок тканин.
____________________________________________________
Викладач Швидка О. В. 2022-2023 навчальний рік
9 травня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: Технологія виготовлення тканини.
Урок №7
Найменування компетенцій: Ткацьке виробництво; процес утворення тканини на ткацькому верстаті, ткацькі дефекти, їх вплив на якість тканини та одягу.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст.52-54
О.А. Патлашенко ст 66 -71
Сайт
https://studfile.net/preview/3546303/page:11/ - ткацтво
http://vdputextil.blogspot.com/p/blog-page_38.html - текстильна промисловість в Україні
https://uk.warbletoncouncil.org/industria-textil-1170 - ткацький верстат
короткий зміст уроку
Підготовка ниток основи.
Ткацтво - це процес виготовлення тканини.
Тканина уявляє собою просторову сітку з прямокутних або квадратних чарунок, які утворюються при переплетенні двох та більше взаємно перпендикулярних систем ниток. Система ниток, які розташовані уздовж тканини, називається основою. Система ниток, які розташовані поперек тканини, називається пітканням.
Послідовність операцій підготовки ниток до ткацтва.
1. Перемотування для збільшення довжини ниток основи. Нитки з декількох паковок послідовно перемотують на одну велику бобіну, кінці ниток зв'язують. Нитки при цьому також очищуються від пуху та бруду, дефектні ділянки обривають та вилучають.
2. Снування - це підготовка системи ниток основи відповідно ширині тканини, тобто ряду паралельно розташованих ниток однакової довжини, які намотані на загальну бобіну - снувальний вал. Для цього 300-600 бобін розташовують на спеціальній рамі-шпулярнику; нитки з них з однаковим натягом намотують на снувальний вал. Таким чином, готується партія валів, нитки з яких в процесі шліхтування з'єднуються в одну основу і намотуються на ткацький навій.
3. Шліхтування - нанесення на поверхню ниток клейової речовини, яка покриває нитки після висушування гладкою еластичною плівкою. Це зменшує обривність ниток, захищає їх від тертя о деталі ткацького верстату. Шліхтуванню піддають однониткову пряжу. Скручену пряжу, а також вовняну апаратну пряжу та синтетичні нитки не шліхтують.
4. Проборка та прив'язування - це заключна операція підготовки ниток, в ході якої нитки заправляють у відповідні деталі ткацького верстату ручним або механізованим способами.
Підготовка ниток утоку.
1. Перемотування ниток на шпулі човника.
2. Зволоження ниток або нанесення емульсій для зменшення обривності.
Процес ткацтва
Процес виготовлення тканини на ткацькому верстаті складається з трьох основних моментів:
1. Одна система ремізок ) піднімається уверх і піднімає певну кількість ниток основи у відповідності з рапортом ткацького переплетення, а інша опускається донизу і опускає решту ниток основи. При цьому між розсуненими таким чином нитками основи створюється так званий ткацький зів. Бердо знаходиться у вихідній позиції, а човник з одного боку верстату проходить крізь ткацький зів, прокладає нитку піткання входить при гальмуванні в човникову коробку на іншому боці батану .
2. Бердо рухається до краю тканини, що виробляється З, і прибиває нитку утоку до кута ткацького зіву. В цей момент верхня ремізка опускається донизу, а нижня піднімається уверх, ремізки зустрічаються у середньої позиції і ткацький зів закривається.
3. Ремізка, яка рухається донизу, займає крайню нижню позицію, а ремізка, яка піднімалась уверх, займає крайню верхню позицію. Бердо повертається у вихідну позицію. Знов відкривається ткацький зів, крізь який човник рухається в зворотному напрямку та прокладає нитку утоку. Процес повторюється.
Види ткацьких верстатів
Існують автоматичні та механічні ткацькі верстати, човникові та безчовникові.
При роботі механічного верстату при закінченні нитки в шпулі човника верстат зупиняється, заміна шпулі виконується ткалею вручну.
На автоматичних верстатах заміна шпулі здійснюється автоматично без зупинення верстату.
Безчовникові верстати відносяться до машин періодичної дії, вони мають значно більшу продуктивність, ніж човникові, працюють практично безшумно і поділяються на: пневматичні, гідравлічні, рапірні та пневморапірні. Прокладання ниток утоку виконується за допомогою струмку повітря, води, тонких металевих прутків - рапір.
Верстати з мікрочовниками - малогабаритними прокладчиками.
Жакардові машини для виробництва тканин з візерунками великих та складних рапортів.
Багаточовникові верстати для виробництва тканин з різними за кольором, товщиною та ступенем скручування утками.
Ворсові верстати для виробництва тканин з розрізним ворсом на поверхні.
Верстати безперервної дії забезпечують безперервність процесу формування тканини: операції утворення ткацького зіву, прокладання ниток утоку та їх прибивання до краю тканини, що виробляється, здійснюються одночасно.
Ткацькі дефекти
Близня - відсутність однієї або декількох ниток основи. Дефект виникає внаслідок обриву ниток основи в процесі ткацтва при несправності ламельного пристрою або при недогляді ткалі. Найбільш рельєфно близні виділяються на тканинах полотняного переплетення. Близні в дві нитки довжиною більше 10 см в бавовняних та шовкових тканинах і більше 20 см в вовняних тканинах в швейних виробах 1 сорту не допускаються. На закритих частинах виробу близні не враховуються.
Підплетина - одночасний обрив декількох ниток та заплетення їх кінців в структурі тканини, що порушує будову
тканини. Підплетини дуже помітні на тканинах і в виробах 1 та 2 сортів не допускаються.
Непідробка ниток - нитки основи в окремих місцях не переплітаються з нитками утоку і виступають на поверхні тканини. Утворюється дефект внаслідок обриву або послаблення окремих валів ремізки. На якість виробу впливають так само, як і підплетина.
Недосіка 1 - наявність смуг в напрямку утоку внаслідок зменшення щільності ниток. Утворюється дефект внаслідок неправильної роботи ткацького верстату. Недосіки погіршують зовнішній вид тканини та знижують її міцність. Дефект в 3-5 ниток на деталях виробів 1 та 2 сорту не допускається.
Забоїна 2 - наявність ущільнених смуг в напрямку утоку внаслідок збільшення щільності тканини. Утворюється при неправильній роботі ткацького верстату. Дефект погіршує зовнішній вид тканини і не допускається в виробах 1 та 2 сорту.
Сльот утоку - петлі з уточних ниток на поверхні тканини. Дефект утворюється внаслідок підвищеного
скручування утоку, його недостатнього зволоження або недостатнього гальмування при виході з човника. Сльоти по 5 ниток в виробах з бавовняних та вовняних тканин допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в двох місцях.
Піднирки - нитки утоку на коротких ділянках не переплітаються з нитками основи і виступають у вигляді дужок з обох сторін тканини. Дефект утворюється внаслідок провисання декількох ниток основи в зіві. На якість виробів впливає так само, як і підплетина.
Прольоти - відсутність нитки утоку по всій ширині тканини або лише на окремій її частині. Дефект може виникати внаслідок поганого регулювання верстату після обриву утоку, кінець якого захвачується краєм зіву і заробляється в тканину. Прольоти допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в трьох місцях. На закритих ділянках виробу прольоти не враховуються.
Пітканні петлі та скручення- петлі, які утворюються з дуже скрученого утоку; вони можуть бути зароблені у середину полотна, нагадуючи сльоти утоку, або виступати на поверхні. При оздобленні тканин петлі з їх поверхні видаляють, що приводить до зменшення міцності тканини.
Дири та пробоїни - розриви та пошкодження тканини різних розмірів, які виникають при неправильній роботі верстату та інших причин. В виробах ці дефекти не допускаються.
Забруднення та масляні плями - місцеві забруднення тканини різними речовинами, які виникають від зайвого змащення верстату, від використання забрудненого утоку та інше. Такі дефекти в виробах 1 сорту на видимих ділянках виробу не допускаються, на закритих ділянках - не враховуються.
Крім того, можуть виникати такі дефекти, як парочки, збій ткацького малюнку, нерівний бій, розсічка бердом та інші. Деякі дефекти в процесі оздоблення тканин усуваються.
Ткацькі дефекти залежно від їх розміру поділяються на місцеві та поширені.
Домашнє завдання: підібрати 2 види ткацьких дефектів.
__________________________________
Викладач Швидка О. В. 2022-2023 навчальний рік
6 травня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: технологія виготовлення тканини.
Урок № 6
Найменування компетенцій: загальні відомості про процес прядіння. Класифікація пряжі за основними ознаками. Дефекти пряжі. Їх вплив на зовнішній вигляд та технологічні властивості тканини.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 37-50
Теоретичні відомості:
Волокниста маса натуральних волокон після збору і первинної обробки надходить на прядильну фабрику. Тут з відносно коротких волокон виробляють безперервну міцну нитку - пряжу. Цей процес називають прядінням. Разом з натуральними волокнами на прядильних виробництвах переробляють і штапельні хімічні волокна.
Сировиною для прядіння є текстильні волокна: бавовник, луб'яні (головним чином льон), вовна, відходи шовку і шовківництва і різні хімічні волокна.
Процес прядильного виробництва можна розділити на три етапи:
підготовка волокнистої маси і формування з неї стрічки;
підготовка стрічки до прядіння;
Перший етап включає в себе розпушення, змішування, тіпання, чесання.
При розпушенні щільно спресована маса волокон розділяється на дрібні клаптики для кращого перемішування і очищення волокнистої маси від бур'янів домішок.
Розпушені волокна з різних партій змішують між собою, щоб отримати великі однорідні за властивостями партії сировини. Окремі партії бавовни, вовни та інших волокон розрізняються по довжині, товщині, вологості та інших властивостей. Тому зазвичай змішують кілька партій волокон, після чого вони надходять на тіпання.
Тіпання забезпечує подальше розпушення і інтенсивну очистку маси волокон від бур'янів домішок.
Розпушення і тіпання бавовни виконують на розпушувально- тіпальних агрегатах. В результаті обробки отримують пухку волокнисту масу (полотно).
Щоб роз'єднати дрібні клаптики і пучки волокнистої маси на окремі волокна, виробляють чесання полотна. Видаляють дрібні чіпкі домішки, що залишилися після розпушення і тіпання. При чесанні також формують з тонкого шару прочесаних волокон стрічку або ровницю. Чесання здійснюють на кардочесальних машинах, в яких бавовна проходить між кардострічкою, покритою тонкими гострими металевими голками. Тонкий прочесали шар волокон (ватка) при виході з машини пропускається через воронку і перетворюється в стрічку, яка була джгут волокон.
Другий етап полягає в підготовці стрічки до прядіння і попереднього прядіння. Підготовка складається з двох процесів. Спочатку стрічки складають, вирівнювання їх по товщині. Потім складені стрічки витягають, при цьому стрічка потоньшується, волокна розпрямляються. Вирівнюють і витягають стрічки на стрічкових машинах, поєднуючи кілька стрічок в одну і рівномірно її витягаючи. Стрічкові машини обладнані кількома обертовими зі зростаючою часто тієї парами валів, проходячи між якими стрічка поступово стоншується і волокна в ній орієнтуються у напрямку руху для отримання змішаної пряжі з'єднують стрічки різного волокнистого складу. Обробка може проводитися послідовно на декількох машинах для отримання все більш тонкої стрічки. Широке застосування мають стрічкові машини високої витяжки, за що змінюють кілька стрічкових машин.
Попереднє прядіння включає поступове витягування стрічки в ровницю, здійснюване на рівничних машинах. Воно включає в себе остаточне витягування рівниці до потрібної товщини, скручування її в пряжу і намотування пряжі на пакування заданої форми і розмірів.
Третій етап - прядіння, при якому відбуваються остаточне потоньшення продукту і його скручування, а значить перетворення рівниці в пряжу, а також її намотування на пакування заданої форми і розмірів.
Системою прядіння називається сукупність процесів і машин, за допомогою яких волокниста маса переробляється в пряжу. Відомі системи прядіння відрізняються один від одного головним чином способами здійснення двох основних процесів: чесання волокнистої маси і стоншування продукту.
Кардна система прядіння - найпоширеніша. Чесання волокон тут здійснюється на кардочесальних машинах. Знімається з цих машин тонкий шар волокон формується в стрічку. Потім стрічку потоньшують шляхом витягування в витяжних приладах наступних машин. За цією системою отримують пряжу лінійної щільності 15-84 текс з середньоволокнистої бавовни, а також з хімічних і коротких лляних волокон.
Пряжа, одержувана за цією системою з пофарбованих в один або різні кольори волокон (за винятком лляних), називається меланжевою.
Кардна пряжа досить рівномірна, має середню чистоту, але недостатню гладкість.
Кардна пряжу використовують при виробленні тканин, трикотажних полотен, прошивних нетканих полотен, деяких видів стрічок, тасьми, шнурів, мережива.
Гребінна система прядіння крім операцій кардного способу передбачає додаткове розчісування волокон на гребенечесальних машинах. Утонение отриманої стрічки здійснюється, як і в кардній системі, шляхом її витягування на наступних машинах. За цією системою отримують пряжу міцнішу, гладку, чисту і тонку для прядіння використовують тонковолокнистий бавовна, льон, тонку довгу шерсть. З гребінній пряжі виробляють вироби найбільш високої якості. Однак використання гребінної системи прядіння веде до подорожчання пряжі.
Як і дві попередні, апаратна система прядіння включає в себе чесання на кардочесальних машинах, але на відміну від зазначених вище систем тут немає формування стрічки, а волокниста маса перетворюється в ровницю. Остання надходить відразу на прядильну машину. Отже, це найбільш коротка і економічна система прядіння. Волокна в пряжі мало розпрямлені і мало орієнтовані уздовж нитки, тому пряжа виходить пухкої, ворсистої, пухнастою. Апаратну систему застосовують при переробці маси неоднорідних і порівняно коротких волокон: бавовни низьких сортів, відходів кардного і гребеневих прядіння бавовни, для вироблення товстої пряжі. Ця система прядіння широко застосовується в вовнянопрядінні для вироблення пряжі великої лінійної щільності (160-500 текс) з короткою і неоднорідною грубої вовни в суміші з відходами гребінного прядіння, хлоп кому і хімічними волокнами, а також з цінною однорідної за властивостями тонкої вовни. В апаратному прядінні дуже поширені суміші волокон.
Для прядіння льону характерні свої особливості. Якщо інші волокна прядуть в сухому стані, то волокна льону можуть перероблятися як сухим, так і мокрим способом. При мокрому способі для отримання тонкої і щільною пряжі ровницю пропускають через ванни з гарячою водою, разм’якшує пектинові речовини і полегшує процес витягування стрічки. Розрізняють дві системи прядіння льону: лляну і очіскову. За лляної системі переробляються довгі волокна. Їх вільно висять пучки прочісують на льоночесальних машинах. При цьому довгі технічні волокна дробляться на все більш тонкі, які потім з'єднуються в пряжу, а короткі вичесати волокна льону від'єднуються для переробки за очіскова системі. Отримана при цьому очіскова пряжа зазвичай товста і нерівномірна.
Відходи, що з'являються при розмотування коконів тутового шовкопряда, переробляють в пряжу гребінну, апаратним і очіскова способами. З коротких волокон натурального шовку виробляється найтонша пряжа - пряжа лінійної щільності 5 текс.
Пряжа - це суцільна смужка, що складається з текстильних волокон і має певні механічні властивості, тонкість і м'якість.
Так звана «пряжа» насправді є загальним терміном для «пряжі» та «нитки». Його зазвичай визначають як: пряжа - це суцільний лінійний предмет, виготовлений з різних текстильних волокон. Вона тонка, гнучка і має пристосованість. Основні властивості, необхідні для обробки текстилю та використання кінцевого продукту. У текстилі також прийнято окремо визначати "пряжу" та "нитку". Тобто, «пряжа» влаштовує багато коротких волокон або ниток у стан, що майже виглядає, і скручується по осьовому напрямку, утворюючи шар з певною міцністю та міцністю. Вироби щільності, тоді як "нитки" - це вироби, виготовлені комбінуванням двох або більше одинарних ниток, їх називають нитками або пасмами.
Пряжу класифікують:
• За вмістом волокон: однорідна, неоднорідна;
• За оздобленням: сурова, відбілена, фарбована, мерсеризована (оброблена лугом для блиску), меланжева (суміш кольорових волокон), мулінована
(суміш різних за кольором ниток).
• За будовою: однониткова, кручена, трощена, фасонна, армована,
високооб'ємна;
• За призначенням - пряжа для ткацького, трикотажного, ниткового,
галантерейного виробництва та виробів спеціального призначення;
• За способом прядіння - апаратна, кардна, гребінна.
Дайте відповідь на запитання:
1. Назвіть етапи прядильного виробництва
2. Дайте характеристику етапу вирівнювання і витягування стрічки.
3. Дайте визначення процесу прядіння.
4. Які є системи прядіння?
5. За якою системою прядіння отримують тонку пряжу?
6. Якою буває пряжа за будовою?
_
Викладач Швидка О. В. 2022-2023 навчальний рік
2 травня, 5 травня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки.
Урок № 4-5
Найменування компетенцій: лабораторно-практична робота №1: Ознайомлення з видами текстильних волокон.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Мета роботи: Освоєння основних методів розпізнавання виду текстильних волокон.
Хід роботи:
1. Дослідити волокна органолептичними методами.
2. Вивчити метод розпізнавання волокон за характером їх горіння. Ознайомитися з особливостями горіння основних видів волокон.
3. Провести мікроскопічні дослідження волокон.
4. Визначити дефекти волокон.
5. Провести експертизу невідомого волокна.
При експертизі текстильних і трикотажних товарів, готового одягу та деяких інших виробів практично завжди виникає необхідність визначення волокнистого складу матеріалі, видів і кількісних співвідношень текстильних волокон, використаних для вироблення даного матеріалу. Такі завдання, як правило, можуть бути вирішені за допомогою дослідження в лабораторії, але в деяких випадках відповіді на ряд питань можна отримати з застосуванням найпростіших органолептичних експрес методів.
Застосовують різні методи розпізнавання волокон, але найбільш поширеними є: органолептичні, спалюванням волокон, мікроскопічні і хімічні.
Порядок виконання роботи
Завдання № 1: Органолептичні методи розпізнавання волокон.
Для дослідження беруть із проби кілька волокон, розміщують їх на гладкій контрастною поверхні. Для порівняння використовують контрольні волокна.
Визначають зовнішні ознаки волокон: колір, блиск, звивистість, товщину, довжину, рівномірність по товщині, довжині, туше (м'якість або твердість, шовковистість і т. д.).
Колір і блиск розглядають у відбитому світлі. Визначають ступінь звивистості волокон (висока, нормальна, полога). Пружність волокон визначають за ступенем зминання їх при натиску пальцями.
Довжину волокон вимірюють наступним чином: на чорний папір кладуть міліметрову лінійку, поруч поміщають вимірюване волокно так, щоб один кінець його збігся з нульовим діленням лінійки, розпрямляють волокно пінцетом і відзначають його довжину в мм.
Кожне з досліджуваних волокон обривають, розглядають і оцінюють характер обриву. Перевіряють міцність волокон в сухому і мокрому стані. У склянку з водою поміщають різні волокна і відзначають швидкість їх змочування. Визначають зміну міцності волокон в мокрому стані, для чого розривають пучки одного виду волокон в сухому і мокрому стані.
Звертають увагу на такі відмінні риси волокон:
- Різну звивистість, довжину і товщину, рівномірність по товщині і довжині коротковолокнистої, середньоволокнистої, довговолокнистої бавовни; тонкої, напівтонкої, напівгрубої вовни;
- Підвищену жорсткість лляних і грубих, напівгрубих вовняних волокон;
- Шовковистість, блиск, характерний хрускіт натурального шовку;
- Однакову довжину і товщину окремих видів хімічних волокон;
- Блиск або матовість блискучих або матованих хімічних волокон; іскристість профільованих хімічних волокон;
- Високу пружність при стисненні вовняних і синтетичних волокон і малу пружність - бавовняних, лляних і віскозних волокон;
- Помітне зниження міцності на розрив вручну (приблизно вдвічі) віскозних волокон в мокрому стані.
- підібрати 5 різних зразків волокон.
Дані досліджень занести в таблицю:
№ п/п Назва волокна Властивості волокна Характер обриву волокна Характер горіння волокна Зразок
волокна
______________________________________________________________________
29 квітня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки.
Урок № 3
Найменування компетенцій: Натуральні волокна рослинного, тваринного та мінерального походження. Хімічні волокна: штучні та синтетичні. Переваги та недоліки.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Теоретичні відомості:
Натуральні волокна
Волокна складаються з непрядених ниток матеріалу або довгих тонких відрізків нитки.
Натуральні волокна - це волокна, які існують в природі в готовому вигляді, вони утворяться без безпосередньої участі людини. У цю групу входять волокна рослинного, тваринного і мінерального походження.
Основними ознаками для класифікації є: хімічний склад волокон і область їх походження.
Натуральні волокна тваринного походження
Шовк - складається з волокна тваринного (білкового) походження. Шовкові нитки отримують з коконів гусениць шовковичного шовкопряда. До шовкової групи відносяться такі тканини, як - вуаль, шифон, крепдешин, атлас чесуча, креп-жоржет, туаль, фай, тафта, парча, фуляр і інш. Традиційно, шовк вважається одним з самих дорогих різновидів тканини. Вироби з шовкової тканини дуже легкі, міцні, красиві. Мають приємний блиск, добре регулюють температуру тіла. До недоліків шовку можна віднести те, що тканина сильно мнеться і чутлива до дії ультрафіолетових променів. Часто до натурального шовкового волокна додають іншого роду волокна для отримання нових цікавих фактур і різних ефектних переплетень.
Вовна - натуральні волокна тваринного (білкового) походження. Як сировина використовується волосяний покрив тварин - овеча вовна, верблюжа вовна, вовна лами, кролика і інш. У групу вовняних тканин входять: саржа, сукно, твід, бостон, коверкот, шевйот, дюветин і пр. Вовна різних тварин відрізняється за якістю, властивостями і областю застосування. Єдина загальна характеристика всіх типів вовни - це виняткова здібність втримувати тепло. Значну масу вовни (94-96%) для підприємств текстильної промисловості постачає вівчарство. Натуральні вовняні тканини м'які, еластичні, легкі, повітронепроникні. Товщина тканин може бути різною, існують як товсті, так тонкі вовняні матерії. Тканини з вовни практично не мнуться.
Натуральне волокно мінерального походження: азбест
Азбест (грецьке - незруйновний) - збірна назва групи тонковолокнистих мінералів з класу силікатів. У природі це агрегати з просторовою структурою у вигляді найтонших гнучких волокон. Застосовується в самих різних областях, наприклад в будівництві, автомобільній промисловості і ракетобудування. По хімічному складу азбест являє собою водні силікати магнію, заліза, кальцію і залягає в гірських породах у вигляді жил і прожилків.
Натуральні волокна рослинного походження
Основною речовиною, що становить волокна рослинного походження, є целюлоза. Це тверда важко розчинна речовина, складається з ланок С6Н10О5. Крім целюлози в рослинних волокнах присутні віск, жири, білкові, фарбувальні речовини і інш.
Бавовна - це натуральне волокно рослинного походження. Отримують бавовну з волокон сім'я рослин бавовнику. На основі бавовни виготовляють: сатин, батист, марлевка, ситець, деним, фланель, канифас, тик, бязь, маркізет, перкаль, нансук, органди, піке, поплін, вуаль і інші тканини. Достоїнствами бавовняної тканини є: міцність, висока зносостійкість, стійкість до дії лугів і еластичність. Тканина тепла, м'яка і приємна на дотик, добре вбирає вологу, не електризується. До недоліків тканини відносять високе зминання, через малу частку пружної деформації. Іноді до тканин бавовняної групи додають віскозу, і тоді на їх матовій поверхні з'являється дивовижний блиск або узор.
Льон - це натуральне і екологічно чисте волокно рослинного походження. Сировиною для виробництва льону служить стебло трав'янистої рослини з однойменною назвою. Льняні тканини гігієнічні, міцні, м'які на дотик, з хорошими влаго- і воздухопроницаемими властивостями. Однак, тканини з льону через незначну розтяжність і слабу пружність волокна надзвичайно сильно мнуться і погано гладяться, а також неабияко сідають при стирки. Частіше за все вироби з льняної тканини випускаються природного кольору (від сірого до бежовий). Мають приємний блиск.
Джут здавна використовується для виготовлення вірьовок і мішковини, а також як натуральна основа для килимів і лінолеуму. Джутове волокно отримують з однойменної рослини, що виростає головним чином в Індії і Бангладеш. Ткане джутовое підлогове покриття м'якше, ніж кокосове або сизалеве, тому підходить тільки для приміщень, де немає пожвавленого руху, наприклад спалений. Тут текстура виробів з джуту стане додатковою перевагою - по них приємно ходити босоніж.
Кокосове волокно (койр) отримують з горіхів кокосової пальми. З койра роблять міцні і пружні підлогові покриття - килими, рогожі і придверні килимки. Кокосове волокно відрізняється надзвичайною зносостійкістю, але воно колюче і насилу піддається забарвленню.
Пенька (волокна стебел конопель) надзвичайно міцна, не схильна до гниття і не боїться солоної води, а також не вицвітає і не псується на ярком світлу. У коноплях, що вирощуються для текстильної промисловості, відсутні активні наркотичні компоненти. Вона прекрасно розростається і не потребує хімічного захисту або підгодівлі. З неї роблять пеньку і грубе сукно. У поєднанні з іншими, більш м'якими натуральними волокнами коноплі є сировиною для легких і зручних тканин, які можна використати самими різними способами.
ХІМІЧНІ ВОЛОКНА. Класифікацію хімічних волокон здійснюють за походженням сировини, з якої їх виробляють. Якщо сировиною для виробництва хімічного волокна є природний полімер, волокно називають штучним. Якщо ж сировиною є продукти органічного синтезу, то й хімічне волокно називають синтетичним.
Для виробництва хімічних волокон придатні полімери з довгими, лінійними або злегка розгалуженими макромолекулами, що мають досить велику відносну молекулярну масу й здатні або плавитися без розкладу, або розчинятися у певних розчинниках. У кожного волокна є свої переваги й недоліки. Тому однозначно стверджувати, що волокно, з якого виготовлена тканина погане чи гарне, не можна. Одне й те саме волокно може бути непридатним для одних цілей і незамінним для інших. Успіхи вчених і технологів у створенні волокон незаперечні. Так, нині виготовляють надміцні, термостійкі, хемостійкі, еластичні, негорючі та багато інших видів волокон.
ХІМІЧНІ ШТУЧНІ ВОЛОКНА. Вони з'явилися завдяки досягненням сучасної хімії.
До штучних волокон належать волокна, виготовлені шляхом хімічної обробки природної сировини целюлозного й білкового походження.
Виготовляючи їх спершу готують прядильний розплав чи розчин, тому що для вироблення хімічних волокон необхідно, щоб молекули сировини були рухливі. Тільки так їх можна розмістити вздовж осі утворюваного волокна й сформувати нитку.
Зробити тверду речовину рухливою можна двома способами — нагріти її до температури, вищої за температуру плавлення, або ж розчинити. Перший спосіб для целюлози не придатний, бо внаслідок нагрівання вона руйнується. Тому природний полімер целюлозу піддають хімічній обробці ангідридом етанової кислоти (СН3СО)2О, а утворений продукт реакції розчиняють у відповідних розчинниках. Утворену однорідну рідку суміш за спеціальними технологіями перетворюють на волокно, наприклад ацетатне волокно. Воно добре зберігає тепло, м'яке, мало мнеться, майже не збігається від прання, має приємний блиск. Однак, маючи низку цінних властивостей, воно поступається перед натуральними за гігієнічними характеристиками.
Виробництво ацетатного волокна було розпочато у Франції наприкінці ХІХ ст. й понад 100 років успішно розвивається.
Ще одне штучне волокно — віскозне — добувають з целюлози, яку піддають хімічній обробці з використанням нітратної кислоти. Віскозне волокно багато в чому схоже з натуральними волокнами (льоном і бавовною). Тканина з віскози має шовковистий блиск, приємна на дотик, м'яка, гігроскопічна, легко та рівномірно зафарбовується. Через неї добре проникає повітря, тобто в одязі з такої тканини тіло «дихає», що у спеку створює відчуття прохолоди. Завдяки переліченим властивостям віскозне волокно здобуло популярність і використовується у великих кількостях.
Тонше за шовк віскозне мікроволокно під назвою «мікромодал» зовні схоже на натуральний шовк, бархатисте, м'яке й дуже легке. Відомим вам застосуванням цього волокна є виготовлення панчіх і колгот.
До штучних волокон, виготовлених на основі целюлози, належить і мідноамоніачне волокно, яке використовують у виробництві килимів, технічних тканин, трикотажних виробів.
У процесі виготовлення хімічних волокон можна змінювати властивості волокна, а отже, з одного волокноутворюючого полімеру одержувати широкий асортимент виробів, поліпшувати їх зовнішній вигляд
Штучні волокна одержують шляхом переробки природних полімерів, здебільшого целюлози, хімічним способом. Вони набагато дешевші за натуральні, мають більшу зносостійкість. Прикладом волокон цієї групи є віскозне, ацетатне та мідноамоніачне волокна.
СИНТЕТИЧНІ ВОЛОКНА. Це теж хімічні волокна, але для їхнього виробництва не використовується натуральна (природна) сировина. З продуктів переробки нафти, кам'яного вугілля, природного газу спершу добувають полімер, який далі перетворюють на волокно, а термостійкі полімери просто розплавляють.
Виробництво синтетичних волокон розпочалося пізніше штучних — у 60-ті роки ХХ ст. Але на сьогодні воно зростає швидшими темпами, порівняно з виробництвом штучних волокон. Пояснюється це доступністю відносно дешевої сировини, попитом на синтетичні волокна, зумовленим низкою їхніх цінних властивостей.
Синтетичні волокна на відміну від штучних від початку й до кінця виготовляють із продуктів переробки вуглеводневої сировини.
Популярними нині є поліпропіленове, полівінілхлоридне, поліуретанове волокна, капрон, поліестер, акрил, еластан та інші синтетичні волокна.
Виробництво синтетичних волокон з року в рік зростає, тому що вони легкі, міцні, довговічні, швидко сохнуть, слабко мнуться. Тому багато синтетичних волокон (у побуті їх називають «синтетика») застосовують у виробництві модного вбрання, спортивного одягу та взуття, спецодягу, необхідного для безпечного перебування в екстремальних умовах, і багатьох інших товарів. Розглянемо конкретні приклади найпоширеніших синтетичних волокон.
Поліпропіленове волокно — це синтетичне волокно, виготовлене з розплаву поліпропілену. Воно також стійке до дії відбілювачів, кислот, органічних розчинників, його не псують цвілеві гриби, бактерії й комахи. Спецодяг, синтетичні килими, ковдри, тканини для пошиття верхнього одягу — це окремі приклади його застосування.
Поліестер (поліефір) — волокно, виготовлене з продукту кополімеризації двохатомного насиченого спирту етан-1,2-діолу (етиленгліколю) з терефталевою кислотою. З поліестеру виготовляють штучне хутро і килими, комбіновані тканини, до складу яких можуть входити шерсть, бавовна, льон. З таких тканин шиють верхній одяг, а також гардинно-тюлеві вироби.
Полівінілхлоридне (ПВХ) волокно формують із розчинів полівінілхлориду. Розглядаючи полімери, ми відзначали таку властивість полівінілхлориду, як негорючість. Ця ж властивість притаманна й волокну, яке вам доводилося не раз бачити, бо виготовленими з нього тканинами оббиті сидіння автомобілів, літаків, потягів тощо.
Еластан (поліуретанове волокно), або спандекс, формують із розчинів і розплавів синтетичної високомолекулярної сполуки під назвою поліуретан. Основна властивість еластану, як і каучуків, — еластичність. Що більший вміст еластану в тканині (його додають до багатьох видів волокон), то краще вона розтягується. Вироби з такого матеріалу облягають фігуру, зберігають форму тривалий час, легкі й зручні під час носіння. Завдяки цим властивостям еластан нині популярний у виробництві спортивних костюмів, блузок, сорочок, штанів, купальних костюмів.
Капрон (нейлон-6) — синтетичний полімер, структурними ланками якого є залишки 6-аміногексанової (ε-амінокапронової) кислоти. Хімічна будова цієї амінокислоти така, що характеристичні групи —NH2 і —СООН розташовані біля крайніх атомів Карбону H2N — (CH2)5 — COOH.
Як бачимо, прототипом для створення капрону слугувало утворення природних полімерів — білків. Серед природних волокон аналогічно утворюються волокна вовни й шовку.
Капрон — стійка до більшості розчинників тверда речовина білого кольору, пом'якшується за температури 210 °С. З розплаву капрону можна легко витягувати нитки навіть у лабораторних умовах.
Капронове волокно еластичне, дуже міцне, стійке до стирання та згинання, негігроскопічне, з нього виготовляють канати. Рибалкам ці властивості капрону теж добре відомі, адже з капронових волокон виготовляють рибацькі сітки, волосінь. Багато капрону переробляють на комбіновані волокна, з яких виготовляють спортивні костюми, панчохи, шкарпетки, купальники тощо. Проте є в капрону й небажані властивості — він нестійкий до нагрівання, дії кислот і лугів. Через негігроскопічність капронового одягу людина в ньому швидко пітніє.
Дайте відповідь на запитання:
1. Назвіть представників волокон рослинного походження.
2. Яка сировина необхідна для отримання віскозного волокна?
3. Порівняйте властивості мідно-амоніачного та поліестерового волокон. Визначте переваги та недоліки кожного з волокон.

______________________________
28 квітня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація текстильних волокон, їх основні ознаки.
Урок № 2
Найменування компетенцій: Поняття про текстильні волокна. Види волокон. Класифікація волокон. Сировина, способи одержання, властивості, основні ознаки.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Теоретичні відомості:
Текстильні волокна — це тонкі пружні ворсинки обмеженої довжини, що використовують для виготовлення пряжі і текстильних виробів. Їх поділяють на елементарні і технічні.
Елементарними називаються одиничні волокна неподільні на мілкіші (бавовна, вовна, шовк, хімічні волокна).
Технічні волокна складаються з поздовжньо складених та скріплених елементарних волокон (конопля, льон, джут, кенаф, пенька та ін.). Окремі елементарні волокна в технічному волокні склеєні природною клейовою речовиною — пектином.
Довжина волокон вимірюється в мм, поперечний переріз в мкм. Таку нитку називають пряжею. Текстильні волокна повинні володіти такими властивостями: прядильною здатністю, значною міцністю, гігроскопічністю, гнучкістю, опором стиранню, певною щільністю, відносним видовженням. Крім того, вони мають бути розсипчастими (легко ділитися), малоелектризуючими, мати мало дефектів. За походженням усі текстильні волокна поділяють на натуральні та хімічні.
іші для здоров’я людини, бо існують у природі. Вони є рослинного, тваринного та мінерального походження.
Рослинного походження
Волокно льону
Сировиною для натуральних волокон рослинного походження є бавовник, льон, коноплі, джут, кенаф та ін. рослини. Для виготовлення волокон використовують насіння, плоди, стебла та листя тих чи інших рослин.
Волокна бавовни – це тонкі волоски, які покривають поверхню насіння бавовника – кущоподібної рослини. Бавовна – це один з видів сировини текстильної промисловості. З бавовни отримують тонку, рівномірну і міцну пряжу і роблять з неї найрізноманітніші тканини — від найтонших до товстих оббивних тканин. Виготовляють різні текстильні матеріали та вироби.
Лляне́ волокно́ також льоноволокно́ — текстильне волокно рослинного походження, одержане з стебел льону-довгунця - однолітньої трав'янистої рослини. У сировинному балансі текстильної промисловості льоноволокно посідає друге місце після бавовни. Льоноволокно використовують для виготовлення тканин різного призначення – від витонченого батисту до грубого брезенту, парусини.
Луб'яне волокно — текстильні волокна, які отримують із стебел і листя рослин. До них належать ще, крім льону, коноплеволокно, джут, кенаф, рамі, мачула, які досить обмежено використовують у вироб¬ництві тканин побутового призначення, але широко використовують для виробництва різноманітних текстильних виробів технічного при¬значення.
Тваринного походження
Волокно тваринного походження одержують з волосяного покриву (вовни) овець, кіз, верблюдів та ін. тварин або з коконів (шовку) шовкопрядів. Вовна є сировиною для валяльно-повстяного, а вовняна пряжа — для текстильного і трикотажного виробництва. Шовк-сирець використовують безпосередньо або після скручування головним чином для виготовлення тканин.
Волокно вовни — волосяний покрив тварин, який переробляють у пряжу або войлок. Звичайна вовна — це волосяний покрив овець. Вовну, яку отримують від інших тварин (лам, кіз, верблюдів), називають відповідно назві тварин.
Натуральний шовк — це тонкі текстильні нитки, які отримують з коконів шовкопрядів: тутового та дубового. Шовкопряд має чотири стадії розвитку: яйце (відкладене метеликом), гусінь, лялечка й метелик. Нитку натурального шовку, що отримують під час кокономотання, називають шовком-сирцем.
Волокно мінерального походження утворюється в гірських породах та лаві. До них належить, наприклад, азбестове волокно, пряжа якого йде на вироблення вогнестійких, фільтрувальних та ін. технічних тканин.
Хімічні волокна
Хімі́чні воло́кна — волокна, які одержують з продуктів хімічної переробки природних полімерів (штучні волокна) або з синтетичних полімерів (синтетичні волокна). Вони виготовляються промисловим методом на комбінатах хімічних волокон за допомогою спеціального обладнання. Вихідною сировиною для виготовлення хімічних волокон є природні або синтезовані високомолекулярні сполуки – полімери.
Штучні волокна
Штучні волокна– волокна, які одержують з продуктів хімічної переробки природних полімерів
Віскозне волокно (viscose) – це регенероване целюлозне волокно, яке отримують в результаті віскозного процесу, що складається з: підготовки целюлози, прядильного розчину, формування волокна та оздоблення.
Ацетатне волокно – це волокно ацетилцелюлозне, в якому 74-92 відсотки гідроксильних груп є ацетильованими. Виробляють його з деревини або бавовняної целюлози, яка проходить обробку оцтовим ангідридом при присутності двох кислот: сірчаної і оцтової.
Триацетатне волокно виготовляють з деревини або бавовняної целюлози. Підготовку сировини виконують так само, як і при виготовленні ацетатного волокна.
Синтетичні волокна
Синтетичне волокно — хімічне волокно, яке формують із синтетичних полімерів. У промисловості для одержання синтетичних волокон застосовують: поліаміди, поліефіри, поліакрилонітрил, поліолефіни, полівінілхлорид, полівініловий спирт.
Капрон — сировиною для його виробництва є капролактам, який виробляють з продуктів переробки нафти та вугілля.
Анід — сировиною для виробництва аніду є сіль АГ.
Лавсан — сировиною для виробництва лавсану є діметиловий ефір терефталевої кислоти та етиленгліколь.
Нітрон — сировиною для його виготовлення є акрилонітрил, який синтезують з пропилену та аміаку або ацетилену та синильної кислоти.
Поліуретан (polyurethane) або спа́ндекс (spandex) – Канада та США, ла́йкра (lycra) або неолан (neolan) – Японія, ворін – Італія, також еласта́н, лайкра — загальна назва всіх видів поліуретанових еластичних ниток, високоеластичних каучукоподібних волокон.
Сировиною для виробництва спандексу є діїзоціанати та гліколіз, з яких синтезують поліуретан — вихідну сировину для виготовлення спандексу.
Дайте відповідь на запитання:
1. Що таке волокно?
2. Чим відрізняється волокно від текстильного волокна?
3. Які бувають текстильні волокна?
4. Визнач, які волокна належать до натуральних рослинного походження, а які — до тваринного походження:
а) шовк,
б) льон,
в) вовна,
г) бавовна, ґ) азбест.
__________________________________________________________
Викладач Швидка О.В.
25 квітня 2022 року
ББ КРВ 2-3
Навчальні компетенції: класифікація матеріалів для виготовлення швейних виробів
Урок № 1
Найменування компетенцій: класифікація швейних матеріалів. Вимоги до одягу і матеріалів, що використовуються для виготовлення швейних виробів.
Навчальні посібники:
К.Р. Лазур ст. 5 - 10
Сайт:
http://comexpert-2.pto.org.ua/index.php?option=com_k2&view=item&id=1513:... – класифікація швейних матеріалів.
Теоретичні відомості:
Для виготовлення одягу використовується велика кількість різноманітних матеріалів, які відрізняються структурою, властивостями, способом виготовлення.
Матеріали, які використовуються при виготовленні одягу, поділяються на текстильні та не текстильні. Найбільш широко використовуються текстильні матеріали, які виробляють з пряжі та ниток - продукції текстильних виробництв. Це тканини, трикотажні та неткані полотна, швейні нитки. Нетекстильні матеріали випускають підприємства інших галузей промисловості. Це такі матеріали як: штучні шкіри, плівки, матеріали з плівковими покриттями, клеї, натуральні шкіри та хутро.
Всі матеріали, які використовуються в швейному виробництві при виготовленні одягу, поділяються на групи за призначенням:
1. Основні матеріали - матеріали, які використовують для виготовлення деталей верху швейного виробу.
2. Підкладкові матеріали - матеріали для виготовлення деталей підкладки в верхньому одязі (тканини та трикотажні полотна).
3. Утеплювальні матеріали - матеріали для теплоізоляційних прокладок в одязі (ватини, хутро, пух, поролон та інші).
4. Прокладкові матеріали - матеріали, які використовують для виготовлення деталей прокладки в одязі для надання їм необхідної жорсткості та форми (тканини, неткані полотна, тасьми, стрічки та інші).
5. Матеріали для з'єднання деталей одягу (швейні нитки, клейові матеріали).
6. Оздоблювальні матеріали - матеріали для декоративного оздоблення одягу (мереживо, стрічки, тасьми, шнури, сутаж та інші.).
7. Фурнітура - допоміжні вироби для застібок в одязі та для його оздоблення (ґудзики, тасьма - блискавка, кнопки, гачки, петлі, пряжки та інші).
Для правильного та раціонального використання матеріалів необхідно знати властивості цих матеріалів, вміти визначати ці властивості.
У процесі використання одяг повинен задовольняти різні потреби людини – як матеріальні , так і нематеріальні, що залежить від їх матеріального, культурного рівня, а також віку. Сутність матеріальних потреб полягає у створені умов для підтримування нормальної життєдіяльності організму людини. Найважливішими чинниками, що впливають на формування потреб в одязі, є його виробництво, чисельність населення і його статево - віковий й соціальний склад, типологія населення та природно-кліматичні умови.
Одяг повинен захищати тіло людини від несприятливих зовнішніх природних умов, в той же час він має й естетичну функцію – повинен прикрашати людину. Нематеріальні потреби зумовлені естетичними ідеалами і поглядами людини, що формуються в певному соціальному середовищі, в якому людина проживає. Значний вплив на формування нематеріальних потреб споживачів має художній стиль і мода, рівень використання новітніх матеріалів й сучасних технологій у виготовленні одягу, матеріальний і культурний рівень населення, національні звичаї і традиції. Вимоги з боку споживачів поділяються на загальні (для всіх видів швейних виробів) та специфічні (для окремих виробів) з урахуванням конкретного цільового призначення, умов експлуатації, статево-вікових ознак тощо.
До загальних вимог до одягу відносяться: фізіологічність, гігієнічність, ергономічність, естетичність і надійність. Ергономічні вимоги визначаються особливостями людини й оточуючого середовища. Швейні вироби повинні відповідати антропометричним ознакам тіла людини, створювати комфортність у процесі експлуатації, мати незначну масу, бути зручними у користуванні.
Ергономічні вимоги до одягу поділяють на: фізіологічні, гігієнічні, антропометричні, й психофізіологічні.
Фізіологічні вимоги до одягу визначають відповідність виробу фізіологічним особливостям людини. Основою існування людського організму є обмін речовин, в процесі якого організм отримує та засвоює поживні речовини й кисень, витрачає енергію і виділяє в оточуюче середовище надлишкове тепло, вологу та інші продукти своєї життєдіяльності. Інтервали температурних умов існування людського організму не значні, практично відчувається зміна температури на десяті долі градуса. Нормальними для організму людини вважаються умови, коли внутрішня температура тіла зберігається на рівні 370 С. Нагрівання ж тіла до 42-430 С може призвести до смерті. При збереженні за допомогою одягу постійної температури тіла обмін речовин в організмі протікає з однаковою швидкістю й забезпечує активну діяльність в різних кліматичних умовах. Для забезпечення фізіологічних вимог важливе значення має маса, жорсткість та тертя між шарами пакету одягу та шкірою людини.
Гігієнічні вимоги до одягу обумовлені необхідністю підтримання гігієнічних умов для життєдіяльності людини, її працездатності при взаємодії з середовищем. Гігієнічні вимоги до одягу – це вимоги, які передбачають забезпечення безпечних і нешкідливих умов для життєдіяльності людини при його взаємодії з виробом та середовищем. Гігієнічні вимоги до одягу направлені на попередження виникнення захворювань і створення умов для збереження здоров’я. У відповідності до фізіологічних та гігієнічних вимог одяг в повинен виконувати дві функції: 1). захищати тіло від несприятливих факторів зовнішнього середовища (дії високих і низьких температур, надлишкової сонячної радіації, вітру, атмосферних опадів – туману, дощу і снігу; механічних ушкоджень – подряпин, забоїв, укусів тварин і комах;
2). Створює необхідні комфортні умови для нормального функціонування організму: зберігає стабільність температури тіла; виводить продукти обміну – вологи, пари, вуглекислого газу, солі, шкірного сала, лусок епідермісу; створює перепони для проникнення з зовні пилюги, грязі та мікробів. До важливих гігієнічних вимог одягу відноситься безпека . Одяг не повинен виділяти шкідливих речовин, викликати алергію та електризуватися. Накопичення електричних зарядів і розрядка їх в момент дотику викликає неприємні больові відчуття, а утворене електричне поле одягу може погано впливати на стан нервової системи, процеси кровообігу та інші життєво важливі функції організму. Крім того, електризуємість одягу сприяє його забрудненню і деформації в процесі експлуатації.
Антропометричні вимоги характеризують відповідність конструкції виробу і його елементів формі і розмірам тіла людини, що забезпечує зручність користування виробом. Одяг повинен забезпечувати нормальні умови для дихання, кровообігу, запобігати втомі й не обмежувати рухів людини. Тому при проектуванні одягу необхідно враховувати розмірні характеристики тіла людини і його частин. Розмірні характеристики встановлюють залежно від розмірних ознак типових фігур з врахуванням необхідних припусків на вільне облягання та обираючи найзручніший вид застібки, форму коміра, кишень й інших деталей.
Психофізіологічні вимоги до одягу зумовлюються взаємодією людини з одягом з урахуванням психологічних, фізіологічних і психофізіологічних особливостей людини. Задоволення фізіологічних вимог досягається, коли одяг забезпечує діяльність людини з урахуванням її силових і швидкісних можливостей. Одяг, що відповідає антропометричним і гігієнічним вимогам, водночас задовольняє й фізіологічні потреби людини. Психофізіологічні вимоги задовольняються через естетичність одягу, хорошу посадку на фігурі людини, створення комфортних умов, коли одяг відповідає смакам і звичкам споживача.
Естетичні вимоги до одягу передбачають відповідність виробу соціальним ідеалам, стилевому направленню, що сформувався в моді. Краса одягу тісно пов’язана з його доцільністю. Одяг повинен бути практичним і разом з тим, прикрашати людину. Естетична цінність виявляється як співвідношення характеристики реального виробу до ідеалу, тобто, уявленню про прекрасне. Саме при формуванні естетичного ідеалу і відбувається виявлення естетичних потреб людей. Формування естетичного ідеалу відбувається в свідомості людей, перш за все, як міра співвідношення естетичної форми і змісту предмету. Змістом одягу є його утилітарні функції. Естетична цінність форми текстильних виробів визначається як співвідношення її до ергономічних властивостей. Естетичні уявлення виробляються у свідомості людей в залежності від того, яке їх реальне життя і які потреби вона породжує. На естетичні вимоги до одягу великий вплив здійснює стиль і мода.
Стиль – це історично сформована стійка система засобів і прийомів художньої виразності і обумовлена певним ідейним змістом. Художній стиль охоплює порівняно довгі етапи розвитку людства і відображає художній смак епохи. Так для одягу стародавніх греків і римлян, виготовленого способом драпірування, характерні вертикальні лінії, простата та чіткість форм. Такий одяг підкреслював силу, стрункість фігури, надавав благородство всьому образу людини.
Основою сучасного стилю в одязі є загальноєвропейський, на базі якого створюються моделі одягу самих різноманітних форм, що продиктовані тими чи іншими кліматичними, географічними, соціальними або економічними умовами. В основу стилю покладений принцип максимальної гармонії між людиною та оточуючим її світом. Основними ознаками такого стилю є максимальна доцільність, чистота, ясність, чіткість і довершеність форм та ліній.
Мода в одязі - це тимчасове панування в певному соціальному середовищі тих чи інших смаків, що проявляються в зовнішніх формах побуту, в особливостях костюма. За ступенем модності одяг розрізняють:
• виконаний за останнім словом моди;
• рекомендований як модний нинішнього сезону чи року;
• минулих років класичних форм, який залишається модним;
• той, що вийшов з моди;
• старомодний.
При оцінюванні естетичних властивостей одягу слід звертати увагу на форму, силует, крій одягу, колористичне рішення фактуру і туше матеріалів, цілісність композиції, ритм, пропорції (симетрію та асиметрію), масу, ансамблева єдність.
Вимоги до надійності швейних виробів. Швейні вироби, як і інші товари , повинні протягом певного відрізку часу виконувати свої основні функції, задовольняючи поставлені до них вимоги, що характеризуються надійністю.
Надійність швейних виробів визначається такими властивостями: довговічністю, збереженістю і ремонтопридатністю.
Довговічність одягу – це властивість зберігати товарний ресурс до фізичного або морального зносу. Показником довговічності є час використання (служби) до руйнування (зносу).
Збережуваність залежить від міцності основних матеріалів, способу з’єднання деталей, міцності фарбування, стабільності форми і розмірів в умовах експлуатації виробів.
Ремонтопридатність – швейних виробів залежить від їх конструкції і методів обробки. Можливість ремонту або повторного використання (перекроювання і переробки виробів) дозволяє збільшити термін служби виробів.
Домащнє завдання:
1. Виконайте замальовку домашнього жіночого халату.
2. Із наявних у вас зразків тканин, підберіть матеріал для виготовлення халату по ескізу.
3. Згідно вимог до одягу, обгрунтуйте раціональність вибору тканини.
___________________________________________________
22 квітня 2022 року
ШВЧК 3.4
Навчальні компетенції: Фурнітура для одягу. Прикладні, оздоблювальні матеріали.
Урок № 63
Найменування компетенцій: оздоблювальні матеріали: тасьма, стрічки, шнури, мереживо. Їхній асортимент і призначення.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 213-218
Сайт:
https://trudobuch.ucoz.ua/blog/furnitura_dlja_odjagu_prokladkovi_ozdoblj... - прокладкові, оздоблюючі матеріали
https://subject.com.ua/technology/clothing/165.html - асортимент матеріалів для оздоблення одягу
Теоретичні відомості:
Оздоблювальні матеріали – це стрічки, тасьма, шнури, мереживо, тюль, шитво. Вони використовуються для оздоблювання одягу, а також як прокладні матеріали. В якості оздоблювальних матеріалів застосовують також тканини, шкіру, замшу, хутро, фурнітуру, бісер тощо.
Стрічки – це вузькі смужки різної ширини, виготовлені шляхом ткацтва з бавовняної пряжі, шовкових, штучних, синтетичних ниток різної будови.
За способом виробництва стрічки поділяють на ткані, нарізні та в’язані.
За фактурою поверхні стрічки бувають гладкі, ворсові, фасонні (рельєфні типу мережив, гофровані тощо).
За призначенням поділяються на оздоблювальні, докладні і одягово-допоможні. До оздоблювальних належить: атласна, капелюшна, стрічка – оксамитка (з коротким щільним ворсом), стрічка „Українка” (жакардовим переплетенням що імітує українську вишивку), білизняна стрічка (для оздоблення білизни). Широко застосовують декоративну капронову стрічку, картату (шотландку), стрічку – лаке, стрічку – бейку тощо.
До докладних стрічок належать кіперні (для обробки країв швів виробів та зав’язок у білизні), бортові (для прокладання по краю борта щоб уникнути їх деформації), корсажні (для поясних виробів в якості жорсткої прокладки в поясах), корсетні (з змішаної пряжі в поєднанні з гумовою ниткою або з ниткою спандекс для виготовлення предметів жіночого туалету), стрічки для штанів (з потовщеним краєм для зміцнення нижніх країв штанів щоб запобігти зношуванню).
До одягово-допоміжних стрічок належать еластичні (з бавовняної пряжі та гумових ниток, спандекса та високорозтяжимої нитки-еластик), підв’язувальні (для жіночих і дитячих підв’язок з гофрованим краєм), бандажні (з гладким краєм).
Тасьма – це вузька смужка, отримана на спеціальних плетельних верстатах зі системи ниток, що переплітаються під кутом 45°, тому така тасьма може тягнутися вздовж і впоперек. Найбільш поширені такі види оздоблювальної тасьми: аксельбант, галун, фасонна, „змійка”, „косичка”, фігурна, зигзагоподібна хвиляста тасьма „в’юнчик”.Серед докладних видів тасьми поширені білизняна ( для обшивання швів в одязі, країв виробів, виготовлення зав’язок) корсетна (для шнурування корсетів), одягова (для різних видів швейних виробів), еластична (використовують в білизняних виробах, шириною 2.25мм). Окрім плетеної, виробляють в’язану тасьму шириною 80..90мм, яку отримують в’язальним способом. Використовують з тією ж метою, що й плетену.
Шнури – за способом виробництва бувають плетені, сукані, в’язані. Плетені виробляють у вигляді порожнистої трубки або трубки з осердям обплетених шовковими нитками. Сукані шнури отримують з кількох пасом, звитих разом. В’язані шнури виробляють трикотажним переплетенням гладі на шнуров’язальних машинах. Поширені в швейному виробництві: сутаж (оздоблювальний шнур із заглибленням посередині для оздоблення жіночих і дитячих суконь), синелька (шнур з ворсистою поверхнею для оздоблення швейних виробів), бортові (для прокладки в рельєфних петлях з бавовни), петельні (напівшовкові шнури для виготовлення пришивних гудзикових петель), корсетні (мають плоску форму, для шнурування корсетів та бандажів). До оздоблювальних належать: напів шовковий шнур, вовняний суканий та інші фасонні шнури.
Мереживо – це сітчасті, прозорі, плетені, в’язані або вишиті вироби, отри мані машинним чи ручним способом. Машинне мереживо виготовляють на спецмашинах, його поділяють на мереживо, вироблене на мереживній машині; плетене (басонне); вишите, виготовлене на вишивальних автоматах. Випускають машинне мереживо у вигляді краю, прошивки, мотивів і мереживного полотна. Край – це мереживна стрічка рівна з одного боку і зигзагоподібна з протилежної. Прошивка – це мереживна стрічка з рівними краями. Мотиви – це мереживні вставки, які мають форму овалів, кругів, квадратів. Плетене мереживо утворюється на плетельних машинах з різних видів пряжі шириною 10..80мм. Вишите мереживо отримують на вишивальних автоматах вишивкою по тканині різного волокнистого складу. Застосовують для оздоблення білизни. Мереживо ручної роботи виготовляють плетенням, в’язанням або вишиванням у вигляді краю, прошивки, мотивів. Плетине мереживо виробляють за допомогою спеціальних дерев’яних коклюшок утворюючи рослинні та геометричні візерунки. Філейне мереживо отримують вишиванням голкою по натягнутій сітці. В’язане мереживо отримують в’язанням гачком з різних ниток.
Гіпюр – це мереживо, яке складається з випуклих фігурок, з’єднаних між собою ажурною сіткою, повітряна вишивка, яку виконують бавовняною пряжею по бавовняній чи натуральній шовковій тканині, просочені солями алюмінію. Внаслідок термічної та механічної обробки тканина видаляється.
Тюль – це рідке сітчасте полотно, буває гладким і візерунчастим. Виробляють на тюлевих або гардинних машинах з бавовняної, віскозної та капронової ниток, шириною 71..180см. Шитво – отримують на основі тонкої бавовняної тканини, на яку машинним способом наносять вишивку, яку поєднують з вирізними отворами, які входять до загальної композиції малюнка. Використовують для оздоблення жіночої білизни, суконь, блуз.
Домашнє завдання: із наявних домашніх запасів виготовіть альбом зі зразками оздоблюючих матеріалів, дайте їх характеристику
__________________________________________________________________________
10 травня 2022 року
ШВЧК 3.4
Навчальні компетенції: Фурнітура для одягу. Прикладні, оздоблювальні матеріали.
Урок № 62
Найменування компетенцій: Гудзики: матеріали, способи виготовлення і класифікація. Вимоги до якості гудзиків різних видів. Прикладні матеріали. Їх різновиди, призначення.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 211-213
Теоретичні відомості:
Безперечно, оздоблення виробу може бути представлена лише у вигляді ґудзиків і цього може бути цілком достатньо. На сьогодні ґудзики вражають своїм розмаїттям форм, забарвлень, а також матеріалів, з яких вони виготовлені.
Популярність такого виду фурнітури для одягу актуальна досі й залишатиметься актуальною, доки не відпаде необхідність щось застібати. Багато з умілих майстрів виготовляли й виготовляють їх вручну, створюючи унікальні й неповторні функціональні прикраси.
Матеріали, з яких виготовляють ґудзики, різноманітні і розподіляються на:
 з натуральних компонентів: перламутр, дерево, метал, смола, скло, ріг.
- з синтетичних матеріалів.

Одним з дорогих природних матеріалів для ґудзиків здавна був перламутр морських і річкових раковин.
Перламутр – внутрішній шар черепашок прісноводних і морських молюсків, є органіко-неорганічним композитом натурального походження.
Справжні перламутрові ґудзики вирізають з товстих раковин молюсків того виду, в раковинах якого знаходять перлини. Такі раковини рідкісні, коштують дорого, а відповідно – і самі ґудзики коштують дорого, е набагато дорожче пластику. Ґудзики з цього перламутру завжди дуже красиві, зазвичай міцні і довговічні, вони гарно переливаються на світлі. Важливий момент: чим

Любов людини до масиву дерева проявилася, зокрема, в виготовленні швейної фурнітури. Так, для верхнього одягу з масиву деревини виготовляються дуже гарні ґудзики. Вони часто фарбуються в темні кольори і для тривалого збереження зовнішньої привабливості покриваються лаком.
Для виготовлення дерев’яних ґудзиків використовується деревина берези, бука, клена, горіха, самшиту, а також різні екзотичні породи дерева. Оцініть, чого варті лише назви цієї деревини – якаранда, бокоте, падук, венге. Різноманітність забарвлень незабарвленого дерева дійсно дивує. Любителі натуральних матеріалів можуть знайти ґудзики від світло-жовтого кольору із самшиту до насичено-чорного кольору з якаранди.
Добре оброблені ґудзики з масиву дерева неймовірно гарні, але потрібно пам’ятати про їх крихкість і неминуче пошкодження при тривалому впливі води і чистячих засобів. Перед хімчисткою дерев’яну фурнітуру з пальто потрібно обов’язково знімати.
Рогові і кістяні ґудзики
Роги і кістки багатьох тварин використовуються в якості матеріалу для ґудзиків з відмінними зовнішніми якостями.
Рогові ґудзики можуть виготовлятися в натуральних кольорах або фарбуватися в чорний колір. Їх перевагою вважається багато різноманітних малюнків і відтінків рогів і копит, отриманних від різних тварин – буйволів, оленів, лосів, овець, антилоп. Існують також і недоліки у цього природного матеріалу, пов’язан і з необхідністю дотримання особливих умов використання. Так, рогові ґудзики бояться нагріву і впливу води, тому що при наявності двох цих чинників вони коробляться і розм’якшуються. Крім цього, ріг погано піддається шліфуванню, в зв’язку з чим краї отворів для пришивання залишаються досить гострими. Нитки в такому випадку будуть часто перерізатися, а ґудзики – відриватися.
Кістяні ґудзики роблять з кісток, що пройшли процедуру відбілювання. Це більш монолітний матеріал в порівнянні з рогом, тому він менш схильний до псування при пранні одягу. Однак потрібно пам’ятати, що кістка досить ламка, тому звертатися з такою фурнітурою треба акуратніше. Крім цього, кістяні ґудзики з часом жовтіють. На темних моделях пальто це напевно залишиться непомітним, а ось на світлих старіння матеріалу фурнітури, швидше за все, буде кидатися в очі.
Скляні ґудзики виготовляють пресуванням. Вони можуть бути прозорими й кольоровими. Недолік – важкі й крихкі.
Цікавими представляються венеціанські ґудзики епохи Відродження, зроблені за технологією 16 століття, cracle glass, коли скляний розпечений ґудзик різко занурювався в холодну воду, а утворені тріщини знову заливалися шаром скла, залишаючись всередині і заломлювали світло, майже як діаманти.

В сучасні часи довершеності домігся Swarovski, вловивши віяння, стати творцем нової модної тенденції, створити чудову кришталеву імперію, і подарувати людям втілення мрії про чудові прикраси.

Металеві ґудзики виготовляють методом штамповки.
Пластмаса і революція в ґудзиковому виробництві
Багато століть і навіть тисячоліть виробництво ґудзиків поступово розвивалося. Спочатку люди використовували природні матеріали, які оброблялися в міру їх умінь і технологій. Потім поступово почали впроваджуватися матеріали, отримані штучним шляхом – чистий метал, скло та інші. Однак виробництво так і залишалося довгий час обмеженим, і широким верствам населення ґудзики виявилися доступні тільки на стику 18-19-го століть. Саме тоді почали працювати перші великі фабрики.
Різні виробники освоювали різні технології виготовлення ґудзиків. Одні вчилися разм’ягшувати через нагрівання роги і копита тварин, щоб потім пресувати з них фурнітуру потрібної форми. Інші скористалися відкриттям технології вулканізації каучуку і почали робити ґудзики з твердої гуми. Проте всі їхні досягнення були зметені після того, як в промисловому виробництві почали масово використовувати пластмасу.
Вперше пластмаса була отримана в 1855 році металургом і винахідником з Великобританії на ім’я Олександр Паркс. Він не став соромитися і назвав матеріал в свою честь – паркезін. Втім, виробництво цього матеріалу збанкрутувало, бо Паркс в своєму прагненні скоротити витрати на виготовлення абсолютно занапастив його якість. Однак прогрес вже було не зупинити. Прапор, що впав, було швидко підхоплено, і пластикові ґудзики менше ніж за сто років видавили з ринку всі інші матеріали.
Звичайно, рогові, дерев’яні, скляні та інші ґудзики не зникли зовсім, але їх виготовлення – це зараз швидше хобі або ремесло, ніж масове виробництво.
Галалітові ґудзики виготовляються під мармур і перламутр. Зазвичай їх використовують для верхнього одягу, адже вони нестійкі до волого-теплової обробки: втрачають блиск, розм’якшуються уже при 90 градусах і деформуються. Галаліт крихкий, він не горить, а при взаємодії з вогнем виділяє дим з запахом горілого рогу.

Виробництво ґудзиків з галаліту – особливого сорту пластмаси, яка виходила шляхом змішування молочного білка казеїну і формальдегіду. Технології, що використовувалися, дозволяли отримувати матеріал з різними художніми ефектами, який добре обточувався і шліфувався. Крім ґудзиків для пальто і іншого одягу з галаліту робили ручки, гребінці і рукоятки для тростин і парасольок.
Галалітові ґудзики виготовлялися фарбуванням в різні кольори. Забарвлення могло бути однокольоровим, соковитим і рівномірним. Багатобарвні варіанти такої фурнітури для одягу могли імітувати бурштин, мармур, коштовні камені, дерево і інші матеріали. При обробці галаліту певними хімікатами ґудзики ставали дуже схожими на перламутрові.
До переваг галаліту можна віднести його твердість і міцність. Однак цей матеріал активно вбирає вологу, тому в сирому приміщенні ґудзики з нього псуються – вони покриваються пліснявою і коробляться. При перебуванні на відкритому повітрі галалітові вироби тьмяніють.
Акрилатові ґудзики бувають прозорі й різних яскравих кольорів. Акрилат міцний, світло-, водо-, морозостійкий. Але при температурі 60 градусів розм’якшується. Горить повільно, голубуватим полум’ям. Також перед хімічною чисткою такі ґудзики рекомендують відпорювати. Отримують їх шляхом реакції акрилової кислоти й спирту.
Фенопластові ґудзики дуже міцні, стійкі до води й кислот, не запалюються й не розм’якшуються, але мають низьку стійкість до лугів і окислювачів. Отримують їх із фенолформальдегійних смол у комбінації з наповнювачами.
Амінопластові ґудзики міцні й стійкі до води і впливам високих температур, кислот, але недостатньо стійкі до лугів. Використовують їх для верхнього одягу. Отримують з порошків, які при високій температурі й тиску розплавляються, приймаючи задану форму.
Полістиролові ґудзики отримують метдом лиття під тиском з подальшою механічною обробкою.
Поліефірні й поліамідні ґудзики отримують механічним методом.
Інколи вкрай необхідно оздобити виріб оригінальними ґудзиками, їх можна зробити зі шкіри, тканини, сутажу, тасьми, витих шнурів.

Гудзики на одязі людини виконують дві важливі функції: по-перше, ґудзики – це найважливіший елемент декору будь-якої моделі, по-друге, вони несуть функціональне навантаження, утримуючи деталі одягу на своїх місцях і не даючи їм розповзатися в різні боки.
Ґудзики також розділяють:
 за призначенням,
 за способом кріплення до одягу,
 за способом оздоблення,
 за способом пришивання.

Брючні (14-17 мм)
Білизняні (10-19 мм): невеликі за розміром, без вушка й зазвичай дуже прості в оздобленні. Кріпляться вони щільно. Призначені для спідньої й постільної білизни, а також для сорочок.
Військові (формові) розміром 14, 18, 22 і 24 мм: застосовуються при пошитті військового, формового, поліцейського та іншого відомчого одягу. Часто застосовуються як предмет колекціонування через їхню історичну цінність.
Дитячі: їх часто застосовують в скрапбукінгу та при пошитті декоративних виробів через їхній невеликий розмір та різноманітну тематику, а також яскраві кольори.
Спосіб кріплення до одягу – з вічками (двома, трьома та чотирма отворами) та з вушком.
За способом оздоблення ґудзики бувають рядовими (без малюнка й оздоблення) й оздоблювальними (з інкрустацією, малюнком та под.)
Обираючи ґудзики, зверніть увагу на стінки вічок – вони мають бути гладкі й чисті, без сколків і задирок, щоб не розрізались нитки. Ґудзики не мають ламатися при падінні з висоти 1,5 метри. Світлостійкість визначається опромінюванням їх кварцовою лампою упродовж трьох годин. Вони не мають змінювати колір і форму під впливом води. Пластмасові ґудзики мають витримувати статичне навантаження.
Спосіб пришивання ґудзиків різноманітні для різних типів тканин. Ґудзики з вічками та вушком кріпляться по-різному. Також існує ручний і механічний спосіб кріплення. Механічний спосіб полягає в тому, що ґудзики пришиваються на швейній машинці в домашніх умовах, або на швейному спеціалізованому автоматі у фабричних умовах. Це вигідно з точки зору часових витрат, особливо, якщо вам необхідно пришити велику кількість ґудзиків. У набір стандартних лапок швейної машини входить лапка для пришивання ґудзиків. Слід проводити дану технологічну операцію на низьких швидкостях, аби не зламати голку.
Спочатку необхідно визначитись зі щільністю матеріалу, видом виробу й ґудзика. Оскільки на зимових виробах слід пришивати підґудзик (невеликий плаский ґудзик) з виворотного боку – це підвищує міцність кріплення. Якщо ґудзики з вічками, то слід пришивати вільно, щоб ґудзик легше вдягався в петлю, для цього використовують сірники, шпильки та под.. Для ґудзика з вушком також роблять ниткову «ніжку».
Форма ґудзиків різноманітна – круглі, овальні, кулеподібні, півкулеподібні, довгасті, циліндричні тощо.
Лицьова поверхня може бути гладкою або рельєфною. Оборотний бік ґудзиків – пласким або випуклим. Ґудзики з випуклим зворотнім боком кращі, оскільки міцніше тримаються на одязі, не прилягають щільно до матеріалу і, відповідно, не вириваються за матеріалом.
Для застібки шуб нарівні з гачками які несуть виключно утилітарне навантаження використовують крупні декоративні ґудзики зі всілякими ефектами і інкрустаціями. Із смаком підібраний ґудзик відтінятиме шляхетність хутра і внесе завершуючий штрих до створеного образу.

Контрольні запитання:
1. З якою метою використовуються гудзики в одязі?
2. Яку натуральну сировину використовують для виготовлення гудзиків?
3. Які є способи кріплення гудзиків до одягу?
4. Які є гудзики за формою?
5. Перерахуйте основні вимоги до гудзиків.
_________________________________________________________________________________________________________
9 травня 2022 року
ШВЧК 3.4
Навчальні компетенції: матеріали для з’єднування деталей одягу.
Урок № 61
Найменування компетенцій: використання різних видів ниток і пряжі відповідно до технічних умов. Доцільність заміни натуральних шовкових ниток синтетичними.

Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 202-207
Теоретичні відомості:

Швейні нитки
Асортимент сучасних ниток надзвичайно різноманітний. Нитки використовуються у різних сферах життя і за призначенням можуть бути для пошиття взуття, для виготовлення одягу, вишивальні, штопальні, в’язальні, хірургічні тощо. У швейній промисловості нитки, як і сторіччя назад, залишаються основним матеріалом для скріплення деталей та вузлів виробів.
В основі класифікації асортименту швейних ниток для виготовлення одягу лежать такі ознаки, як волокнистий склад, спосіб оздоблення, а також такі структурні показники, як кількість складань, напрямок остаточного крутіння, лінійна густина (товщина) тощо. За волокнистим складом швейні нитки поділяють на:
 натуральні – виготовлені із природних волокон або шовковин – бавовняні, лляні, шовкові тощо;
 хімічні – виготовлені методом формування із розчину або розплаву природних чи синтетичних високомолекулярних речовин
– поліефірні, поліамідні, віскозні та ін.;
 комбіновані – виготовлені із комбінації різних волокон.
Клас хімічних ниток розділяється на два підкласи: штучні нитки та синтетичні.
Штучна нитка – хімічна нитка, виготовлена із натуральних високомолекулярних речовин.
Синтетична нитка – хімічна нитка, виготовлена із синтетичних високомолекулярних речовин.
Швейні нитки виготовляються різної конструктивної структури в залежності від числа складань, способу з’єднання елементарних ниток у швейну нитку. В залежності від способу виробництва утворюються нитки різні за структурними особливостями:
 із коротких волокон (із пряжі);
 із комплексних ниток;
 армовані;
 текстуровані;
 мононитки.
Кількість складань швейних ниток залежить від їх волокнистого складу: так, бавовняні нитки можуть бути із 3, 4, 6, 9, 12 складань; нитки із натурального шовку – із 3, 9, 12, 15, 18 складань; хімічні нитки – із 2, 3, 4, 6 складань; вишивальні нитки – від 2 до 6 складань. Кількість складань визначають міцність та лінійну густину готових ниток.
За направленням остаточного крутіння розділяють нитки лівого S-крутіння та правого Z.
За способом оброблення та оздоблення швейні нитки можуть бути суровими, матовими, глянцевими; відбіленими чи кольоровими. Останнім часом у виробництві швейних ниток широко використовується оброблення поверхні ниток спеціальними препаратами для покращення певних властивостей (використання таких обробок, як огнестійкої, біоцидної, ароматизуючої, світловідбиваючої та ін.). Також виготовляють швейні нитки різні за товщиною (лінійною густиною, торговим номером тощо).
Характеристика асортименту швейних ниток
Синтетичні нитки, що використовуються для виготовлення одягу представлені нитками, які виробляються із непереривних ниток (комплексні, текстуровані, мононитки) та пряжі (штапельні нитки).
Комплексні синтетичні нитки (англійська назва – Continuous filament) для швейної промисловості виготовляються із поліаміду (капронових волокон) та поліефіру (лавсанових волокон). Ці нитки у порівнянні із натуральними нитками мають більш високу міцність, еластичність, стійкість до тертя, дії хімічних речовин, поту та плісняви. Текстуровані швейні нитки отримують шляхом термомеханічної або аеродинамічної обробки елементарних ниток. Обробка необхідна для підвищення об’ємності та еластичності (здатності до розтягування) нитки. Текстуровані нитки бувають некрученими та крученими (з підвищеною міцністю для швидкісних обметувальних машин). Еластичність текстурованої нитки дозволяє забезпечити високу якість обметування зрізів матеріалів. Застосовуються для всіх видів швейних виробів із легких та середніх тканин, трикотажних полотен та тканин із додаванням еластичних волокон (лайкри).
Монофіламентні швейні нитки
Для виробництва цих прозорих швейних ниток (монониток) застосовують поліамідні волокна. Мононитка має властивість набувати колір матеріалу, що обробляється. Таким чином, з’являється можливість використовувати її під час виготовлення виробів із матеріалів різноманітних кольорів і до мінімуму скоротити кількість перезаправок швейних машин. Застосовується під час обробки легких та середніх матеріалів. Переважно виготовляються двох відтінків: світлого та темного.
Нитки із поліефірної пряжі – поліефірні штапельні за структурою та способом виробництва близькі до бавовняних. Кожна нитка звита із двох чи трьох елементарних штапельних ниток (пряжі). Волокна для поліефірної пряжі отримують шляхом розрізання ниток на штапельки (для поліефірних штапельних ниток) або розривом джгута. При цьому завдяки додатковій звивистості волокон та більшій їх довжині, ніж у бавовняних (70-120 замість 30-40 мм), забезпечується їх краще закріплення у структурі ниток, більша міцність та рівномірність за показниками фізико-механічних властивостей та якості поверхні. Ці нитки м’якіші за комплексні та більш стійкі до дії підвищених температур. Мають широкий спектр застосування, підходять для обробки більшості матеріалів.
Нитки швейні армовані виробляються скручуванням двох або більше одиночних армованих ниток (пряж), що складаються із синтетичного армуючого стержня (60- 80 % маси нитки), обвитого по всій довжині волокнами або нитками іншого виду (бавовняними, штапельованими високомодульними віскозними (сиблоновими) або поліефірними). Стержнева нитка надає міцність та еластичність, а обплетення підвищує зносостійкість. Таке рішення забезпечує високу якість строчки без розривів, рівновісність нитки та малу усадку при волого-тепловому обробленні.
Нитки швейні бавовняні застосовуються для виготовлення виробів із тонких тканин, хутра та трикотажних полотен, для виготовлення виробів за допомогою високошвидкісних машин, а також для обробки виробів, що піддаються фарбуванню у готовому вигляді. Також для виготовлення бавовняних виробів із подальшим фарбуванням компанією «Gütermann» випускаються швейні нитки Lyocell із гідратцелюлозних волокон, отриманих за новими технологіями. Нитки швейні лляні використовуються для виготовлення продукції технічного та побутового призначення (наприклад, брезентових виробів). Характерні особливості лляних ниток: низька еластичність (2,5-6 %), при намоканні стають міцнішими (приблизно на 5 %) та збільшуються в об’ємі, мають гарні естетичні властивості, відносяться до екологічно чистих матеріалів.
Еластичні нитки («латекс») використовуються для оброблення зборок та буфів на швейних машинах у якості нижньої нитки. Також їх застосовують для виконання ручних ниткових з’єднувань.
Нитки із арамідних волокон – термостійкі та використовуються для виготовлення одягу спеціального призначення, наприклад термозахисного для пожежних, рятувальників тощо. Наприклад, термостійкі арамідні нитки спеціального призначення торгової марки CoatsPro:  нитки із мета-араміду (Firefly, Pyrostar, Fortress);  нитки із пара-араміду (Protos, Protos Filament, Protos Steel, Helios-K, Kevlar Bonded);  нитки зі сталевим стержнем (Helios, Helios-K , Protos Steel); нитки із молекулярно модифікованого поліефіру (Flame Master).
Нумерація швейних ниток
Вибір ниток для виготовлення одягу, його оздоблення базується на багатьох параметрах, але товщина (густина) нитки є одним із тих факторів, що враховуються в першу чергу для задоволення функціональних та естетичних вимог. Товщина може представлятись через різноманітні системи нумерацій, які походять від співвідношення довжини та маси ниток.
В міжнародній системі одиниць (СІ) для позначення лінійної густини ниток прийнято використовувати одиницю виміру текс:
текс – вага у грамах 1000 метрів нитки.
Наприклад, якщо одинична пряжа довжиною 1000 м має масу 50 г, то її лінійна густина – 50 текс. Чим величина у текс більша, тим товща нитка. Якщо у нитку скручено більше однієї елементарної нитки, тобто нитка має декілька складань, то результуюча лінійна густина розраховується із врахуванням кількості складань.
Використовують також децитекс (дтекс):
дтекс – вага у грамах 10000 метрів нитки.
Вимоги, що ставляться до швейних ниток
Якість швейних ниток визначає якість і надійність швейної продукції та ефективність технологічного процесу виготовлення одягу. Зовнішній вигляд, міцність ниткових з’єднувань та швейних виробів в цілому у значній мірі залежать від міцності швів, тому якості швейних ниток надається велике значення. При виборі ниток особливу увагу необхідно приділяти їх міцності, стійкості до високих температур, стійкості до стирання. У загальному обсязі витрат швейного виробництва витрати на швейні нитки складають невеликий процент, але значно впливають на продуктивність. Нитки високої якості коштують дорожче, але економія, отримана за рахунок зниження обривності та підвищення продуктивності праці, свідчить про доцільність застосування ниток високої якості.
Тому швейні нитки повинні задовольняти ряд вимог.
Вони повинні:
 Бути рівномірними по товщині. Відхилення за номінальною лінійною густиною не нормуються.
 Мати достатню міцність. У нормативно-технічній документації на швейні нитки встановлюються показники розривного навантаження і коефіцієнта варіації для нього.
 Мати певну розтяжністю і оптимальним співвідношенням складових частин деформації розтягування. Значення межі витривалості для швейних ниток при багатоцикловому розтягуванні має бути більше деформації, яку нитки відчувають при пошитті на швейній машині. Співвідношення складових частин деформації розтягування швейний ниток повинно відповідати розтяжності полотен. Для еластичних матеріалів доцільно вибирати текстуровані швейні нитки.
 Бути врівноваженими. Неврівноваженість ниток в процесі петлеутворення залежить від виду ниток.
 Мати стійке фарбування до впливів зовнішнього середовища, що зазнає виріб при експлуатації та різних способах догляду за ним.
 Бути термостійкими. При роботі на високошвидкісних швейних машинах відбувається нагрів нитки і при критичній температурі (tкр) – обривання. Критична температура поліефірних і капронових комплексних ниток дорівнює 250- 270° С; бавовняних – 400° С; полінозних ниток – 330-350° С.

Контрольні питання та завдання:
1. За якими ознаками класифікуються швейні нитки?
2. Як класифікуються швейні нитки в залежності від їх волокнистого складу?
3. Назвати види швейних ниток в залежності від структурних особливостей.
4. Чим синтетичні комплексні швейні нитки відрізняються від штапельних?
5. Для яких операцій використовуються армовані швейні нитки?
6. Для яких операцій використовуються бавовняні швейні нитки?
7. Чим характерні нитки із арамідних волокон?
8. Призначення монофіламентної швейної нитки?
______________________________________________________________
9 травня 2022 року
ШВЧК 3.4
Навчальні компетенції: матеріали для з’єднування деталей одягу.
Урок № 60
Найменування компетенцій: Матеріали для з’єднування деталей одягу. Нитки, їхнє одержання, ознаки групування. Вимоги до якості ниток.

Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 202-207
Сайт:
https://studfile.net/preview/7314917/page:8/ - матеріали для з’єднання деталей одягу

Короткий зміст уроку:
Деталі одягу поєднують різними способами: нитковим, клейовим, зварювальним, комбінованим, заклепувальним. Застосування того чи іншого способу з'єднання в кожному конкретному випадку залежить від вимог, що пред'являються до отриманих з'єднань, виду з'єднувальних матеріалів.
Під нитковим способом з'єднання деталей одягу розуміють з'єднання двох або декількох шарів матеріалу, деталей та їх частин ручними або машинними стібками.
Нитковий спосіб є універсальним. Нитковим способом можна поєднувати різні по товщині матеріали від 0,1 до 10 мм, а іноді і більше, використовуючи стібки довжиною від 1 до 10 мм і змінюючи швидкість переміщення матеріалів при з'єднуванні від 2 до 25 м / хв.
До показників якості з'єднань відносяться наступні: міцність строчки (розривне навантаження), зносостійкість і довговічність, стійкість до поверхневого стирання, жорсткість й еластичність, посадка і стягування тканин після прокладання ниткових стібків, зовнішній вигляд, стійкість до хімчистки, прорубуваність матеріалу голкою.
Бавовняні швейні нитки.
Бавовняні швейні нитки виробляють з високоякісної гребінної пряжі в 2, 3, 4, 6, 9 та12складань. Основні операції з виготовлення ниток: трощення (складання 2-3-х та більше ниток), скручування та оздоблення. Для зрівноваженості структури ниток останнє скручування виконується в напрямку, протилежному основному скручуванню.
Оздоблення ниток включає операції: відварювання, відбілення, фарбування, апретування та поліровки. Найбільш високоякісні нитки мерсеризують. Бавовняні швейні нитки за оздобленням та забарвленням випускають: суровими, білими, чорними, кольоровими, матовими або глянцевими, з м'яким та жорстким оздобленням.
За товщиною швейні нитки поділяються на торгові номери; за міцністю - на торгові марки.
Торговий номер - це умовний номер ниток. Більш тонкі нитки мають більш високий торговий номер. Нитки торгових марок „Екстра”, „Прима”, „Спеціальні” та „Чайка” випускають таких торгових номерів: 10, 12, 20, 30, 40, 50, 60, 80 та 120. Нитки торгової марки „Особливо міцні” випускають торгових номерів: 00, 0, 1, 3, 4 та 6 і використовують для виготовлення спеціального одягу.
Сорт ниток встановлюється за показниками міцності, рівномірності, зрівноваженості та скручуванням та за бальною оцінкою зовнішніх дефектів при перегляді 100 паківок ниток з довжиною кожної паківки - 200 метрів. В білих нитках І сорту допускається дефектів не більш, ніж на 45 балів; в сурових, кольорових та чорних нитках І сорту - не більш, ніж 36 балів. Використовують бавовняні швейні нитки як основні при виконанні операції з'єднання деталей швейного виробу, обметування зрізів та інших
Швейні нитки з натурального шовку
Швейні нитки з натурального шовку виробляють з ниток шовку-сирця лінійної щільності 3,22 та 4,65 текс подвійним скручуванням: спочатку скручують кожну нитку шовку-сирця, потім з'єднують разом 3 скручені нитки і скручують їх у напрямку, протилежному первинному скручуванню. Готові нитки відварюють, фарбують або відбілюють. Товщину ниток позначають умовними торговими номерами: №65 (нитки в 6 складань, лінійна щільність - 17,4 текс); №33 (нитки в 12 складань, лінійна щільність - 31 текс); №18 ( нитки в 20 складань, лінійна щільність - 57,7 текс). Товсті нитки з натурального шовку - Гарус - випускають двох номерів: №3 (333 текс) і №7 (143 текс) і виробляють з 90 ниток шовку-сирця.
Використання ниток залежить від їх товщини: нитки номерів 65 та 33 використовують для з'єднання деталей з тонких матеріалів або для прокладання оздоблювальних строчок; нитки №18 (потовщені) - для обметування петель, пришивання ґудзиків, прокладання оздоблювальних строчок на виробах з вовняних пальтових тканин; нитки Гарусу - для прокладання оздоблювальних рельєфних строчок, обметування петель, вишивання.
Синтетичні швейні нитки

Синтетичні швейні нитки виробляють з поліамідних та поліефірних текстильних ниток. Виробництво ниток складається з: трощення, скручування, відварювання, фарбування або відбілювання та оздоблення. В процесі оздоблення нитки обробляють різними хімічними препаратами для зниження електризуємості та підвищення термостійкості.
Комплексні поліамідні нитки - найбільш міцні та еластичні, мають високу теплостійкість та практично не усаджуються. Їх використовують при виготовленні виробів з безусадочних синтетичних матеріалів, шкіри, та швейних виробів, які виготовляються технологією „форниз”.
Комплексні капронові нитки мають високу міцність та найбільшу стійкість до стирання, але низьку теплостійкість. Їх використовують для обметування петель та виготовлення одягу з міцних жорстких безусадочних матеріалів. Випускають капронові нитки торговими номерами 50К (15,5 текс х 3) та 90К (31 текс х 3).
Модифіковані поліамідні нитки
Шелон використовують замість ниток з натурального шовку №65, але вони менш теплостійкі та міцні.
Лавсанові комплексні нитки теплостійкі, без усадочні, еластичні, але поступаються капроновим за показниками міцності та стійкості до стирання. Їх випускають торговими номерами: 22Л (11,1 текс х 2), 33Л (11,1 текс х 3), 55Л (27,7 текс х 2) та 90Л (29,4 текс х 3). Тонкі нитки 22Л та 33Л використовують при виготовленні виробів білизняного, сорочкового та костюмно-платтєвого асортименту, трикотажних виробів; товсті нитки 55Л та 90Л - для прокладання рельєфних оздоблювальних строчок.
Армовані швейні нитки мають сердечник з поліамідних або поліефірних комплексних ниток, який обвивають волокнами бавовни або полінозними. Найбільш поширеними є нитки, армовані бавовною. Вони більш блискучі, міцні та еластичні, ніж бавовняні, і значно більш теплостійкі та менш розтяжні, ніж лавсанові. Їх випускають торговими номерами: 20ЛХ, 30ЛХ, 44ЛХ і використовують замість бавовняних швейних ниток відповідної товщини, або замість шовкових та синтетичних.
Комбіновані поліефірно-бавовняні швейні нитки складаються з поліефірної комплексної нитки, скрученої з армованою пряжею. Їх випускають торгових номерів 20, 40, 50 та 80 і використовують при виготовленні швейних виробів з формостійких та еластичних трикотажних полотен.
Текстуровані швейні нитки виробляють з поліамідних і поліефірних текстурованих ниток: еластику, мерону, мелану, та петельних ниток таслан. Міцність, еластичність, пружність та м'якість текстурованих ниток забезпечує міцність та еластичність швів в виробах з еластичних матеріалів.
Поліамідні текстуровані нитки використовують для прокладання оздоблювальних строчок; поліефірні текстуровані нитки 37ЛТ (18,5 текс х 2) - для виготовлення виробів з синтетичних та змішаних матеріалів, а також для виготовлення білизняних еластичних трикотажних виробів.
Прозорі (безколірні та димчасті) нитки 7КМП, 13КМП, 20КМП - це поліамідні мононитки, які здібні приймати колір матеріалу, що пошивається.
Основними недоліками таких ниток, при всіх їх позитивних якостях , є їх підвищена жорсткість та низька теплостійкість. Прозорі нитки використовують замість бавовняних на машинах таємного стібка та двониткових крає обметувальних машинах для пошиття верхніх трикотажних виробів з синтетичних волокон.
Поліпропіленові (розчинні) нитки - це комплексні або мононитки, які використовують для тимчасового з'єднання деталей при виготовленні швейних виробів. При наступній обробці виробів спеціальними препаратами (трихлоренатом ТХЕ або полівінілхлоренатом ПХЕ) нитки розчиняються.
Штучні швейні нитки
Штучні швейні нитки представлені в основному віскозними комплексними нитками, полінозними та штапельними нитками.
Комплексні віскозні нитки за будовою та способом виготовлення подібні шовковим. Їх використовують для обметування петель.
Нитки з полінозних волокон м'які, шовковисті, теплостійкі, але менш міцні, ніж бавовняні, замість яких використовуються.
Штапельні швейні нитки виробляють з полінозних, поліефірних, віскозних та поліамідних волокон. Використовують їх замість бавовняних швейних ниток при виготовленні виробів з різноманітних тканин та трикотажних полотен. На відміну від бавовняних вони більш блискучі, еластичні та міцні. Найбільше використання знаходять поліефірні штапельні нитки, так як вони мають найкращі якості
Вимоги до швейних ниток, їх класифікація
Швейні нитки - основний вид матеріалу для з'єднання деталей швейних виробів. Крім того, нитки можуть використовуватися і як оздоблювальний матеріал.
За волокнистим складом швейні нитки поділяються на: бавовняні, шовкові, синтетичні, штучні та штапельні.
За структурою існують такі види швейних ниток: скручені, однониткові, армовані, текстуровані.
За оздобленням та забарвленням швейні нитки випускають: чорними, білими, кольоровими, глянцевими або матовими; бавовняні - мерсеризованими.
Якість швейних ниток характеризується їх міцністю, розтяжністю, пружністю, зрівноваженням скручування, рівністю, міцністю фарбування, відповідним ступенем білизни та відсутністю або наявністю зовнішніх дефектів
Швейні нитки повинні задовольняти такі основні вимоги: бути міцними мати рівномірну товщину та ступень скручування, бути зрівноваженими за скручуванням, мати міцне фарбування або достатній ступень білизни, не мати дефектів. Для зберігання зовнішнього виду та якості виробів необхідно, щоб нитки за показниками міцності, розтяжності, усадки відповідали властивостям основного матеріалу
Контрольні запитання:
1. Перерахуйте основні вимоги до швейних ниток.
2. Як поділяються швейні бавовняні нитки на торгові номери?
3. Дайте характеристику та опишіть технологічний процес виготовлення ниток Гарус із натурального шовку.
4. Назвіть переваги та недоліки поліамідних армованих ниток.
5. Які переваги мають штучні швейні нитки?
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________
4травня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: характеристика властивостей тканин платтяного асортименту, асортимент та властивості тканин для виготовлення плечового легкого одягу, асортимент та властивості нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 59

Найменування компетенцій: контрольна робота по навчальних компетенціях ШВЧК 3.3
Тестові завдання по предмету «Матеріалознавство»:
Варіант I
1. З якою метою проводять вимірювання довжини тканини?
а) для контролю кількості тканини.
б) для раціонального використання.
в) для розрахунку під час розкрою.

2. Які з названих волокон мають найбільшу зминальність?
а) вовна
б) поліамідні
в) віскоза
г) льон
3. Під терміном «строкаті тканини» розуміють:
а) тканину одного кольору
б) тканину з надрукованим малюнком
в) тканину, виготовлену з різної за кольором пряжі.
4. Від яких факторів залежить обсипальність тканини?
а) виду волокон
б) температурного режиму
в) виду переплетення

5. При виготовленні бавовняних тканин найчастіше використовується пряжа, яка по волокнистому вмісту складається із:
а) 100% бавовни
б) бавовна + віскоза
в) бавовна + капрон
6. До групи шовкових тканин відносяться:
а) тканини, виготовлені тільки з волокон натурального шовку.
б) тканини, виготовлені з натурального шовку і штучних волокон
в) тканини, виготовлені із натурального шовку, штучних та синтетичних волокон.
7. Чистововняні тканини можуть мати в своєму складі інших волокон до:
а) 30%
б) 5%
в) не мати зовсім інших волокон.
8. Визначіть переваги використання нетканих матеріалів:
а) використання відходів текстильної промисловості, скорочення технологічного процесу.
б) використання нескладних технологічних процесів.
в) висока якість продукції.

Варіант II
1. На які показники впливає ширина тканини?
а) технологію обробки вузлів
б) конструкцію моделі, розкладку лекал
в) економне використання матеріалу.
2. Які з названих тканин мають найменшу зносостійкість?
а) атласні тканини.
б) ворсові матеріали.
в) поліамідні матеріали.
3. Поясніть термін «сурові» тканини:
а) напівбілі
б) з нанесеним малюнком
в) тканини, які мають колір натурального волокна
4. Які з перерахованих тканин чинять найбільший опір різанню?
а) бавовняні
б) тканини з плівковим покриттям
в) синтетичні
5. Визначте основні вимоги до літньої групи бавовняних тканин:
а) товсті, повинні мати добрі теплозахисні властивості.
б) легкі, володіти хорошою паро- і повітропроникністю.
6. Основні характерні властивості шовкових тканин із синтетичних ниток:
а) товсті, жорсткі.
б) пружні, грубі на дотик, зносостійкі.
в) тонкі, велика зминальність, малоусадкові.
7. Із якої пряжі виробляють камвольні тканин?
а) із пряжі апаратного прядіння
б) тонкої гребінної пряжі
в) тонкої та напівтонкої гребінної пряжі
8. Основні характерні властивості полотнопрошивних нетканих полотен.
а) товсті, жорсткі, розтягуються
б) м’які, приємні на дотик, хороші гігієнічні властивості, не зминаються і не зсідаються.
в) швидко зношуються, втрачають зовнішній вигляд
Варіант III

1. Від яких показників залежить товщина тканини?
А) виду переплетення.
Б) виду крутки пряжі.
В) виду оздоблення тканини.

2. Яке з названих видів подовження негативно впливає на зовнішній вигляд виробу?
А) пластичне
б) еластичне
в) пружне
3. Який з перерахованих кольорів є нейтральним?
а) червоний
б) зелений
в) синій
4. Які тканини не здатні до формування при ВТО?
а) чистововняні
б) ворсові бавовняні
в) синтетичні.
5. Якими видами переплетень виготовляються бавовняні платтяні тканини?
а) полотняним
б) дрібновізерунчастим
в) всіма видами переплетень
6. Які види обробки використовують для тканин з синтетичними нитками з іншими волокнами?
а) різні переплетення
б) різні за усадкою нитки, ажурне витравлення,
7. З якою метою до складу вовняних тканин додають хімічні волокна?
а) знизити якість тканини
б) надати тканині кращих властивостей, знизити вартість.
8. Процес утворення нетканого ниткопрошивного полотна:
а) вив’язують на трикотажних машинах
б) склеюють
в) виготовляють на машинах «Малімо»

Варіант IV
1. Які операції обробки тканин зменшують її міцність?
а) мерсеризація, апретування
б) виварювання, вибілювання
в) ширення, каландрування.
2. Які з названих тканин мають найкращі теплозахисні властивості матеріалу?
а) льон
б) капрон
в) нітрон
г) вовна
3. Якою властивістю характеризується термін «прорубування?
а) розсовуваністю ниток
б) розриванням ниток
в) закручуваністю ниток
4. Для запобігання розсовуваності ниток в швах необхідно:
а) збільшити припуски швів, частоту строчки
б) окантувати шви
в) продублювати шви
5. За рахунок яких видів сировини розширився асортимент лляних тканин?
а) льон + лавсан, нітрон, віскоза
б) льон + вовна, натуральний шовк
в) льон + бавовна
6. Які характерні властивості тканин зі штучних волокон в суміші з
іншими волокнами:
а) матовість, приємний гриф, нарядність.
б) м’які, пухнасті, блискучі
в) грубуваті, жорсткі
7. Чому вовняні тканини рекомендують прасувати з використанням пропрасовувача?
а) для запобігання утворення опалів
б) для кращого припрасовування
в) для запобігання утворення лас
8. Чи можна спрасовувати клеєві прокладочні матеріали?
а) так
б) ні
Учениці,– Гуляк Вікторія, Карабач Анастасія, Насінник Юлія, Сугак Анна - - виконують варіант 1.
Учениці Воробйова Юлія, Кривчик Надія, Паламарчук Валерія, Сліпа Мирослава – виконують варіант 2.
Учениці Єзерська Лідія, Москаленко Марина, Погорєлова Євгенія, Ткаченко Людмила – виконують завдання варіант 3
Учениці Мельник Тетяна, Ткаченко Наталія, Мороз Валерія – виконують завдання варіант 4.
______________________________
2травня, 3 травня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: асортимент та властивості нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 57-58
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 160-168
Сайт:
https://helpmasterservice.com.ua/netkanye-materialy-klassifikaciya-i-spo... - розділ 9 «Асортимент нетканих полотен
https://vseosvita.ua/library/netkani-materiali-z-predmetu-tovaroznavstvo... неткані матеріали довгострокового використання.
Лабораторно-практична робота № 9
Найменування компетенцій:
Розпізнавання виду пошивочних властивостей, волокнистого складу нетканих матеріалів.
Мета: навчити учнів визначити властивості нетканих матеріалів для виготовлення виробів платтяно-блузочного асортименту.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних видів нетканих матеріалів у вигляді дрібних шматків, препарувальна голка, текстильна лупа.
Хід роботи
1. Повторити теоретичні відомості.
2. Для визначення виду нетканого полотна взяти 4 зразки нетканих полотен, визначити їх вид.
3. Для визначення волокнистого вмісту в 4 зразках нетканих полотен роз’єднати волокна:
а) Розглянути зразки волокон неозброєним оком та за допомогою лупи і визначити їхній вид, колір, блиск.
б) Підпалити волокно для визначення хімічного складу. Описати як горить волокно, який виділяється запах, що залишається після згорання.
в) Визначити волокнистий вміст у запропонованих зразках тканин.
4. Для визначення способу виробництва, розглянути будову нетканого полотна, його структуру.
5. Використовуючи теоретичні відомості, визначити властивості кожного досліджуваного зразка нетканого полотна.
6. отримані дані досліджень занести в таблицю.
№
з/п Вид нетканого полотна Волокнистий вміст Спосіб виробництва Власти-
вості Призначення
____________________________________________________________________________________
2 травня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: Асортимент та властивості нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 56
Найменування компетенцій: Характеристика властивостей нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.

Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 160-168
Сайт:
https://helpmasterservice.com.ua/netkanye-materialy-klassifikaciya-i-spo... - розділ 9 «Асортимент нетканих полотен
https://vseosvita.ua/library/netkani-materiali-z-predmetu-tovaroznavstvo... неткані матеріали довгострокового використання.

Контрольні запитання:
1. Чому для одягу немовлят використовують полотнопрошивні неткані матеріали?
2. Які властивості полотнопрошивних полотен необхідно враховувати при моделюванні і конструюванні виробів?
3. Для виготовлення яких видів одягу використовуються тканинопрошивні полотна?
4. Для яких видів робіт при виготовленні легкого плечового одягу використовуються клеєві неткані матеріали?
______________________________________________________________________________________________________________-
27 квітня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: Асортимент та властивості нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 55
Найменування компетенцій: асортимент нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 159 – 168
Сайт:
https://helpmasterservice.com.ua/netkanye-materialy-klassifikaciya-i-spo... -( розділ 9) асортимент нетканих полотен.
Теоретичні відомості:
Полотнопрошивне - волокнисте полотно в декілька шарів з поперечним розташуванням волокон прошивають крученою бавовняною пряжею, капроновими та іншими нитками трикотажними переплетеннями.
Властивості: Полотна м які, приємні на дотик, мають хороші гігієнічні властивості, майже не зминаються і не збігаються, порівняно стійки до зношування Недолік и: значна розтяжність, жорсткість, збільшення ширини зі значними пластичними деформаціями.
Призначення: Полотна типу байки, фланелі, сукна, драпу застосовують для виготовлення дитячих пальт, спортивного й жіночого одягу.

Ниткопрошивне полотно виробляється за принципом – дві системи ниток, накладені одна на одну, з’єднаються третьою системою, швом тамбурного стібка. Один бік полотна імітує трикотажну будову, інший нагадує тканину.
Властивості: висока гігроскопічність, хороші теплозахисні властивості, повітропроникність, хороша формостійкість, добре настилаються і розкроюються Недоліки: нестійкість до витирання, незначна обсипальність і розтяжність.
Виготовлюють: платтяні, костюмні неткані матеріали, матеріали для дитячого, пляжного одягу, білизняні полотна, рушники та махрові полотна.

Тканинопрошивні - це в’язальнопрошивне полотно із застосуванням тканини та утворенням ворсової петлі. Складається з легкого каркаса, прошитого ворсовою системою. Полотна з ворсовою поверхнею.
Властивості: Відрізняються м’якою оксамитовою поверхнею, хорошою формостійкою будовою.
Для виготовлення чоловічих сорочок, суконь, купальних костюмів, простирадл, рушників, махрових халатів і пляжних ансамблів.
Вироби з нетканих матеріалів мають багато переваг: м'якість, еластичність, міцність, стійкість до зносу та довговічність. Сучасні технології дозволяють створювати продукцію із заздалегідь запрограмованими характеристиками.

Домашнє завдання: підберіть 2 зразки нетканих полотен, які на Вашу думку, можна використати для пошиття суконь, блуз чи халатів. Назвіть переваги та недоліки вибраних полотен для конкретного виробу.
___________________________________________________________________________________
25 квітня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: Асортимент та властивості нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 54
Найменування компетенцій: Види нетканих матеріалів, процес їх отримання.

Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 159 - 168
Сайт: https://koon.ru/uk/netkanye-tekstilnye-materialy-chto-eto-takoe-i-kakie-... - процес отримання нетканих полотен

Теоретичні відомості:
Початком епохи нетканих матеріалів вважаються 1930-і роки. Перші образи були створені в Європі. Це були полотна з віскозних волокон, скріплених між собою хімічними сполучними. Трохи пізніше були освоєні і інші способи їх отримання, що розрізняються як за видами сировини, так і за способом скріплення.
Процес розвитку галузі нетканих матеріалів в Росії можна розбити на чотири етапи:
• Перший етап - становлення галузі (60-70-ті роки).
• Другий етап - її розквіт - (80-ті роки).
• Третій етап - різкий спад виробництва (90-ті роки).
• Четвертий етап - підйом виробництва і перспективи розвитку нетканих матеріалів в даний час.
На першому етапі були розроблені неткані матеріали валяльно-повстяним, в'язально-прошивним і клейовим способами виробництва.
Другий етап розвитку галузі характеризується високими темпами зростання виробництва нетканих матеріалів не тільки побутового, але і технічного призначення. Починаючи з 1975 року, в зв'язку з дефіцитом бавовняних тканин для потреб населення, перед наукою була поставлена задача замінити технічні тканини на неткані матеріали.
Третій етап розвитку нетканих матеріалів характерний різким спадом виробництва, який тривав з 1992 року по 1998 рік. Обсяг випуску нетканих полотен за даний період скоротився майже в 15 разів.
Четвертий етап характеризується різким збільшенням виробництва. Після обвалу російського рубля в 1998 році сильно подорожчали неткані матеріали, що ввозяться з Туреччини, Польщі, Німеччини. Тому і зріс попит на вітчизняну продукцію, в результаті чого обсяг випуску збільшився майже в 4 рази.
Неткані матеріали в залежності від методів скріплення поділяються на чотири класи:
• скріплені механічним способом;
• скріплені фізико-хімічним способом;
• скріплені комбінованим способом
• скріплені термічним способом (термоскріплення).

Методи виробництва нетканих матеріалів
В якості сировини для отримання нетканих полотен використовують натуральні волокна: бавовну, льон, вовну або шовк, а також синтетичні і штучні волокна. Крім того, часто в переробку надходять відходи текстильного виробництва.
Процес виготовлення включає в себе кілька етапів:
1. Очищення і сортування сировини. Одночасно готують сполучні розчини.
2. Формування полотна - вкладання волокон в різних напрямках.
3. Зв'язування матеріалу.
4. Обробка полотна - сушка, забарвлення, відбілювання і т. П.

Класифікація технологій з'єднання волокон в монолітний виріб включає в себе кілька способів.
Клейовий метод
Його найчастіше використовують для виготовлення основи під клейонку, замінник шкіри або лінолеум, для прокладок тканин - флізеліну, дублерину, а також у поліграфічній галузі. Розкладені волокна просочуються спеціальними клеєвими складами, які, застигаючи, утворюють полотно. Отримані таким способом матеріали мають високу міцність, твердістю і пружністю. Вони стійкі до нагрівання, хімічного чищення і прання. Характерною особливістю є достатній рівень аерації і значна гігроскопічність.
В'язально-прошивний метод
Підготовлені та сформовані волокна пров'язують капроновими або бавовняними нитками, що утворюють жорсткий каркас. Таким чином отримують фланель, байку, ватин, драп і сукно.
Матеріали, з яких в подальшому шиють одяг, мають ряд позитивних якостей. Вони не дають усадку, не мнуться, добре пропускають повітря і мають високу зносостійкість.
Різновидами методу є:
- полотнопрошивні полотна – волокна розпушуються, відокремлюються домішки, відбувається змішування волокон різного волокнистого вмісту. Вичесане волокнисте полотно, вкладається в декілька шарів, періодично змінюється напрямок волокон. Отримане полотно прошивають крученою бавовняною пряжею або іншими нитками. Полотно прошивні полотна м’які, приємні на дотик, мають хороші гігієнічні властивості, майже не зминаються і не зсідаються.
Наткані полотна типу байки, фланелі, сукна використовують для виготовлення дитячих пальт, спортивного й жіночого одягу, головних уборів, одягу для немовлят.
полотнопрошивний спосіб при якому полотно отримують шляхом переплетення системи з двох або більше ниток. Так виготовляють багато тканини для пошиття суконь, блузок, чоловічих сорочок і навіть купальних костюмів. Вироби з них добре тримають форму і мають низьку теплопровідність.
голкопробивний спосіб
Підготовлений матеріал розкладається на спеціальних верстатах і піддається численному проколювання сильно нагрітими зазубреними голками. В результаті волокна хаотично переплутуються, полотно скріплюється.
Голкопробивним способом отримують більшість утеплювачів - синтепон, ватин і інші. Їх істотним недоліком є те, що в процесі експлуатації окремі волокна можуть проникати через верхній шар. Це не тільки впливає на зовнішній вигляд виробу, але і зменшує його теплопровідність і довговічність.
тканинопрошивним способом виготовляють полотно, яке складається з каркасу, прошитого ворсовою системою. В якості каркаса використовують тканини, трикотажні матеріали, наткані полотна, плівки. Прошивання здійснюється бавовняною, напіввовняною пряжею, віскозною чи синтетичною ниткою.
Термічний метод
На підготовчій стадії додають певну кількість волокон, що мають температуру плавлення нижче, ніж основна маса. При нагріванні вони швидко розплавляються і утворюють цілісний виріб.

Ця технологія використовується для отримання деяких видів наповнювачів для м'яких меблів, а також недорогих матеріалів, що утеплюють для верхнього одягу. Їх відрізняє невисока щільність, але значна пружність і стійкість до хімічних речовин.
Гідроструменевий метод
Вироби, одержані за допомогою цієї інноваційної технології, використовуються в медицині, косметології: одноразова білизна, халати, перев'язувальний матеріал, серветки, тампони, спонж і ін. Найвідомішими є сонтара, новітекс і фібрелла.
Метод заснований на переплетенні і зв'язуванні волокон за допомогою струменів води, що б’ють під високим тиском. Першовідкривачем його є відома американська компанія Дюпон.
Для виробництва дитячих підгузників використовується метод аероформування. Волокна надходять в потік повітря і перетворюються в вату, яку потім напилюють на спеціальну клейку стрічку.

Повстяно-валяльний метод
Він дозволяє отримувати неткані матеріали з чистововняної або змішаної сировини. В умовах підвищеної вологості при певній температурі волокна піддаються механічному впливу, в результаті чого відбувається їх звалювання.
Таким чином отримують повсть, яка використовується для виробництва взуття, теплого одягу, ковдр та інших виробів. Крім того, повсть широко застосовується в будівництві будівель, оскільки вона не тільки добре зберігає тепло, а й забезпечує звукоізоляцію приміщень.
Склеювання рідкими та твердими сполучними. Сполучні при нагріванні або розчиненні розм'якшуються та склеюють структуру полотна. Їх можна вводити в структуру полімеру на етапі підготовки волокнистої маси у вигляді порошку, сітки, плівки та ін. За цією технологією отримують так звані клеєні неткані матеріали. Їх основою є волокнисте полотно, сформоване з однорідних волокон або їх сумішей з масою 1 м 2 від 10 до 1000 г. Скріплення волокон в полотні здійснюється рідкими полімерними сполучними, найчастіше водними дисперсіями полімерів (латексами на основі каучуків або термоплатів). Склеювання твердими сполучними ґрунтується на скріпленні волокон і ниток полотна термопластичними сполучними при нагріванні. Вони вводяться у структуру полотен як порошку, легкоплавких волокон та інших.
Папероробний спосіб отримання нетканих полотен заснований на формуванні волокнистого полотна гідродинамічним способом із суспензії волокон, що містить сполучне. При цьому способі одержання нетканих полотен можна використовувати різну сировину, короткі волокна та високопродуктивне обладнання. У такий спосіб отримують полотна медичного призначення.
Фільєрний спосіб заснований на склеюванні волокон або ниток відразу після формування з розчинів або розплавів полімерів. На виході з фільєр відбувається практично одночасне укладання їх в полотно. Основна перевага фільєрного способу перед іншими технологічними процесами - виключення операцій підготовки волокнистої сировини, суміщення стадій одержання волокон та полотна.
· Комбінований спосіб– це спосіб, у якому поєднуються механічна та фізико-хімічна технології (голкопробивне або струменеве скріплення полотна з подальшим з'єднанням його сполучними; прошивка каркасу ворсовими нитками з одночасним закріпленням їх за допомогою сполучних реагентів).
До цього способу можна віднести спосіб електрофлокування, при якому короткі волокна орієнтовано наносять на заздалегідь покриту клеєм основу (тканину, трикотажне полотно) в електричному полі високої напруги в електрофлокувальній машині. Цим способом виготовляють штучні замші, хутра, флоковані килимові покриття тощо.
Дайте відповіді на запитання:
1. Перерахуйте способи отримання нетканих матеріалів.
2. Як отримують неткані матеріали полотнопрошивним способом?
3. Яка сировина потрібна для отримання ниткопрошивних полотен?
4. Дайте характеристику гідроструменевого способу отримання нетканих полотен.
____________________________________________________
18, 20 квітня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: асортимент та властивості тканини для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 52-53
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 139-146
К.Р. Лазур ст. 156-157

Лабораторно-практична робота №8
Найменування компетенцій:
Характеристика властивостей шовкови та вовняних тканин для виготовлення платтяно-блузочних виробів.
Мета: навчити учнів визначити властивості тканин шовкових та вовняних тканин для виготовлення платтяно - блузочних тканин.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних шовкових та вовняних тканин у вигляді дрібних шматків, препарувальна голка, текстильна лупа.
Хід роботи
1. Повторити теоретичні відомості.
2. Для визначення зсідання взяти 4 зразки тканин різного волокнистого складу з точно виміряними розмірами вздовж основи і піткання і по черзі опускати на 15-20хв. у посуд з мильним розчином, Т=400С.
3. Для визначення сипучості тканин з двох зразків препарувальною голкою витягнути по одній нитці основи та піткання, після чого одночасно витягати зразу по три, чотири та більше ниток доти, поки нитки не будуть витягуватися з утрудненням.
4. Для визначеності розсовуваності ниток взяти зразки різних тканин. Кожен зразок затиснути між великим та вказівним пальцями рук, розсовувати нитки в різні боки в напрямку піткання.
5. Для визначення прорубуваності треба мати чотири зразки. Кожний скласти вчетверо і прошити голкою без нитки на швейній машинці чотирма паралельними строчками.
6. Для визначення ступеня ковзкості взяти чотири зразки тканин різного волокнистого вмісту. Після цього кожний зразок скласти вдвоє і руками зшити. Встановити, яку ковзкість мають дані зразки, від чого вона залежить і на що впливає.
7. Результати записати в таблицю.
№
з/п Назва тканин Зсідання Сипучість Розсування ниток Прорубуваність Ковзання

Теоретичні відомості:
Вовняні тканини застосовують в основному для зимового і демісезонного асортименту суконь: повсякденних і урочистих. Вони характеризуються високими теплозахисними властивостями, малою м'ятою, гарною формостійкість і драпувальність. Вовняні тканини гігроскопічна, добре фарбуються і тривалий час зберігають товарний вигляд. Їх виробляють камвольно і тонкосукняні чистошерстяних, вовняними і напіввовняних з додаванням хімічних волокон: нітронове, лавсанових, капронових, віскозних. Камвольні тканини виробляються з одинарної гребінній пряжі лінійної щільності 19, 22, 25, 31, 36 текс і крученої пряжі 19 текс х2, 22 текс х2, 25 текс х2 і ін. Камвольні тканини відрізняються чітко вираженим малюнком переплетення, так як піддаються спеціальних операцій обробки , видаляє кінчики волокон з поверхні (обпалення, стрижка ворсу), вони сухуваті на дотик, осипаються по зрізах. Тонкосукняні тканини виробляються з апаратної пряжі, вони пухнасті, теплі, м'які.
Тканини різноманітні оздоблювальні роботи, різні за переплетінням, оформлення поверхні, випускаються гладкофарбовані, барвистотканими, набивними, з додаванням козячого або кролячого пуху, ангорської вовни, з пряжі вприкрутку з комплексними хімічними нитками, з використанням текстурованих ниток, з ефектами непсу (різнокольоровими грудочками, впряденими в пряжу). При їх виробництві широко використовуються пряжі фасонної крутки, підвищеної крутки, що створюють на поверхні тканини креповий ефект.
Найбільшу питому вагу у випуску вовняних і напіввовняних платтяних тканин займають тканини крепових структур. Вони володіють красивим зовнішнім виглядом, завдяки переплетення у таких тканин підвищується повітропроникність, пружність, зносостійкість, але в той же час твердість на дотик, обсипальність. Крепи легких розріджених структур мають підвищену розтяжністю, разсовуваність ниток в швах, що ускладнює їх обробку. Це треба враховувати при проектуванні виробів і, зокрема, уникати щільно прилеглих конструкцій.
чистошерстяні платтяні крепи випускають гладкофарбовані в широкій гамі кольорів, в окремих видах тканин для урочистих суконь використовуються просновками металізованих ниток (креп «Святковий», арт.11163). Серед легких, м'яких крепів з поверхневою щільністю до 220 г / м2 зустрічаються тканини з тонкої розрідженій структурою (креп «Октава», «Росинка») і більш важкі щільні крепи з поверхневою щільністю до 284 г / м2 (Креп «Аріадна», «Амазонка»), а також з фуліровкою поверхні (платтяна тканина «Мара», арт.11181 і «Слов'янка», арт.11222).
Жакардові крепи, основний фон яких утворений креповим переплетенням з розташованим на ньому більш-менш вираженим жакардовим малюнком («Іраїда», «Сузір'я», «» Вихор) - це тонкі (товщиною 0,65-0,70 мм), легкі тканини з поверхневою щільністю 200-220 284 г / м2. Серед жакардових зустрічаються і барвистоткані, в яких малюнок виконаний кольоровими нитками (арт.11221).
Платтяні тканини з друкованим малюнком по суворому або кольоровому фоні виробляють найчастіше з одиночної пряжі полотняним, саржевим або крепова переплетеннями. Тканини відрізняються малою товщиною (0,30-0,50 мм) і невелика поверхневою щільністю (100-160 г / м2).
Тканини комбінованих (дрібновізерунчастих) переплетень: рельєфних, просвічують з поперечно і поздовжньо чергуються смугами полотняного і крепового переплетення, підкреслених іноді просновками метаніта або фасонної пряжі - відносно легкі з поверхневою щільністю від 180 до 220 г / м2 («Лазурна», «Фіаніт», «Новела») і більш важкі - від 250 до 290 г / м2 («Селена», «Росіянка» і ін.). Найчастіше з оформлення тканини цієї групи однотонні.
Група гладких тканин однотонних, меланжевих або меланжево-барвистотканих з легкої фуліровкою поверхні виробляють полотняним або саржевим переплетеннями; вони володіють приємним м'яким теплим грифом, мають невелику поверхневу щільність в межах 175-196 г / м2 («Івушка», «Мальва», «Марфа» і ін.).
Чистошерстяні камвольні фланелі виробляють полотняним або саржевим переплетеннями в Меланжева або барвистотканими оформленні з досить щільним ворсовим закриваючи поверхні і поверхневою щільністю 230-240 г / м2, Товщиною близько 0,60-0,85 мм («Легенда», «Кароліна» та ін.).
Основна частина напіввовняних камвольних платтяних тканин виробляється з мішаної пряжі з нітронове або поліефірними волокнами, іноді вовнянинітронової пряжі в прикрутку з віскозної або поліефірної ниткою. Вкладення поліакиільних волокон становить від 50 до 60%, поліефірних - 45-53%. Крепи випускаються легкими з поверхневою щільністю до 200 г / м2 і більш важкими і щільними - до 250 г / м2. Велика частина крепів - гладкофарбовані, різноманітність яких досягається просновками металізованих ниток, бавовняної пряжі, профільованими капроновими нитками, наявністю розріджених або ущільнених ділянок, які створюють малюнок смуг або клітин.
Подібно чистововняних крепів напіввовняні мають рухому, пластичну структуру, легко драпуються, мають підвищену зносостійкість завдяки додаванню синтетичних волокон, достатньою гігроскопічністю за умови високого вмісту вовни.
Напіввовняні жакардові тканини - це досить важкі щільні тканини з вовнянонітроновой пряжі з вмістом вовни 45% («Раміна», «Казка», «Муар»). Більш якісні тканини («Сувенір», «Сюрприз») містять 74% вовни.
Випускаються також барвистовоткані крепи з малюнком складної клітини або смуг. барвистотканими різноманітні за поверхневої густини: платтяно-блузочні - 113-205 г / м2 з товщиною 0,30-0,55 мм, що виробляються полотняним («Ранок», «Джулетта», «Лотос»), діагоналева, просвічуюча («Бегонія») переплетеннями з використанням кареточного малюнка; платтяні і платтяно-костюмні - до 262 г / м2 з товщиною 0,50-0,85 мм. Основну частину складають барвистотканими із середніми показниками поверхневої густини - від 150 до 250 г / м2. Вони відрізняються різноманітним оформленням від обманливооднотонних, меланжевих до багатобарвних складних клітин і смуг з просновками кольорових, металізованих, блискучих віскозних, текстурованих поліефірних і фасонних ниток, підкреслюють або утворюють малюнок барвистотканий . \
Фасонні платтяні напіввовняні тканини виробляють з використанням різноманітних видів фасонної пряжі типу петлистої, вузликової, спіральної, епонж та інших, які надають поверхні своєрідний характер, однотонними або меланжевими, щоб краще виявити фактуру поверхні. Часто тканини з фасонними нитками мають кілька розріджену структуру, що надає їм пластичність, рухливість, покращує драпірувальність.
Додавання хімічних волокон покращує властивості тканин. Однак тканини, до складу яких входить віскоза, більш зминаються і менш формостійкі, а додавання лавсану призводить до сильного пілінгу в процесі носіння.
тонкосукняні платтяні тканини випускають в невеликому обсязі і обмеженого асортименту, переважно напіввовняних, з пряжі апаратного прядіння з тонкої, напівтонкої вовни лінійної щільності 76,84, 92, 100, 125, 150 текс і ін. Тканини виробляються простими переплетеннями з невисокою щільністю структури (відносна щільність дорівнює 50-60%) і волокнистих, які закривають поверхню від легкого Фільца до щільно закритого малюнку переплетення. Тканини відрізняються м'яким теплим грифом, мають гарні теплозахисні та гігроскопічними властивостями, призначені для пошиття зимових та демісезонних жіночих суконь, спідниць, суконь-костюмів.
Чистошерстяні тонкосукняні фланелі виробляють з пряжі лінійної щільності 92-125 текс в гладкофарбованими, Меланжева і барвистотканими оформленні, іноді як тканини-компаньйони. Вони можуть бути відносно легкими (до 250 г / м2) І тонкими (0,60-0,80 мм) і більш важкими (275-340 г / м2), Щільними і товстими (до1,9 мм). Плательні фланелі випускаються в Меланжева і пістрявотканими оформленні, мають на поверхні легкий Фільц, що не закриває малюнок переплетення, відрізняються пухнастий, пластичністю і відносною легкістю (241 г / м2) при товщині 0,98 мм. Для підвищення стійкості до стирання і запобігання звалювання шерсті додають нитрон і капрон.
Тонкосукняні напівшерстяні платтяні тканини виробляють з змішаної пряжі з різними варіантами змісту вовняних, поліакрилонітрильних, поліефірних, поліамідних і віскозних волокон. У деяких видах тканин використовують по основі або качку гребінну напівшерстяну пряжу лінійної щільності 22 текс х2. В основному напівшерстяні тканини легше, ніж чистошерстяні, мають невеликий ворсової застил, що не закриває малюнок переплетення. Тканини випускаються меланжевими, гладкофарбованими або барвистотканими, іноді з просновками фасонних ниток.
Тонкосукняні платтяні тканини пластичні, легко утворюють форму, не викликають труднощів при пошитті виробів. Завдяки наявності ворсового начісування, вони відносяться до малообсипальних тканин, проте мають невисоку формо стійкість і зносостійкість, здатні до утворення Піллей, особливо при вмісту в суміші синтетичних волокон. Наявність в змішаній пряжі віскозних волокон знижує пружність тканин, надає їм підвищену зминальність і усадку.
Шовкові тканини виробляють з натурального, штучного і синтетичного шовку,з пряденого шовку і штапельної пряжі. Ряд тканин виробляють із застосуванням бавовняної пряжі, металевих, металізованих і текстурованих ниток.
Для вироблення глелковых тканин використовують нитки різних сукань, поодинокі, кручені і фасонного сукання. Використання їх в різних комбінаціях дає різноманітні на вигляд і властивостям тканини.
До асортименту шовкових тканин відносяться найлегші тканини - полотно капронове, креп-шифон і інші, вагою 15- 30 г/мІ, але є і важкі тканини - ворсові, вагою 300- 530 г/мІ. Щільність шовкових тканин значна і завжди більше по основі.
Шовкові тканини виробляють різноманітними переплетеннями, але найширше використовують полотняне переплетення, а також саржеве, атласне, дрібноузорчате і крупноузорчатое.
За характером забарвлення і обробки шовкові тканини випускають вибіленими, гладкофарбованним, меланжевими, мулінірованними, строкатотканними, надрукованими (набивними), гофрованими, з незминаємою, малоусадочною і водовідштовхувальною обробкою.
По структурі поверхні шовкові тканини можуть бути гладкими і ворсовими.
Завдяки своєму різноманіттю шовкові тканини широко застосовуються для виготовлення різноманітних фасонів суконь, блуз, суконь-костюмів, халатів, піжам, костюмів, верхніх чоловічих сорочок, літніх жіночих пальт і плащів; їх, крім того, використовують як підкладковий матеріал для костюмів і пальта.
Тканини з натурального шовку відрізняються красивим видом, приємним блиском, м'якістю, легкою вагою, пружністю, високою міцністю і хорошою гігієнічністю. Вони мають велику розтяжність, яка досягає 25-32%, при змочуванні дають усадку до 15%.
Отримують ці тканини з ниток шовку-сирцю як поодиноких, так і кручених, а також з шовкової крученої пряжі.
Ряд платтяних тканин виробляють з ниток натурального і штучного шовку, які можуть бути як в основі, так і в качці, а також з шовку-сирцю в основі і штапельної пряжі в качці. Деякі платтяно-костюмні тканини виробляють з пряденого шовку у поєднанні з віскозним.
Тканині з натурального шовку складні в пошитті внаслідок їх розтяжності, сипучості, необхідності частого рядка, застосування найбільш тонких ниток, неприпустимості неточностей в пошитті, які виявляються у виробах особливо різко. Виникають утруднення також при настилі і розкрої тканин внаслідок їх гладкості. Тканини настеляються Меншою кількістю шарів, використовуються спеціальні затиски, що скріплюють настил.
Тканини з штучного шовку товщі, важчі і жорсткіші, з різким блиском або матовим. Вони міцні до тертя, тому мають хорошу зносостійкість, внаслідок чого їх часто використовують як підкладковий матеріал. Завдяки значній вазі ці тканини добре драпіруються і знаходять широке застосування для жіночого одягу.
Ряд підкладкових тканин отримує з віскозного шовку в основі і бавовняної пряжі в качці.
Тканині з штучного шовку разом з позитивними якостями мають і ряд недоліків : в мокрому стані значно втрачають міцність, легко розтягуються, мнуться, обсипаються, прорубуються. У малощільних тканинах спостерігаються розсунення ниток в швах. Із-за гладкої поверхні тканини з штучного шовку важко настилати і різати, оскільки вони легко зміщуються і викликають спотворення форм деталей, що викроюються. Тканини володіють значною усадкою, особливо крепові, переважно по напряму основи.
При недотриманні режиму прасування на тканині можуть утворитися непіддатливі видаленню ласи.
Тканині з синтетичного шовку є групою тканин, що включає тканини з синтетичного шовку (капрону) і синтетичного шовку в суміші з іншими волокнами.
Ці тканини красиві і ефектні, з різко вираженим блиском або матовим; на дотик вони жорсткуваті і пружні, внаслідок чого вироби з них не мнуться, добре зберігають наданої форми, не вимагають прасування після прання; крім того, вони зносостійкі, не сідають після мочки і прання, не псуються від вогкості і поту і молестійкості.
Ці тканини відрізняються найменшою вагою (15-50 г/мІ) і щільністю (25-40%). Виробляють їх переважно полотняним переплетенням, а також дрібноузорчатим, атласним і двошаровим переплетеннями.
Змішані капронові тканини виробляють із застосуванням віскозного шовку, наприклад полотно сорочкове арт. 62005; із застосуванням ацетатного шовку. Ряд змішаних капронових тканин по структурі, вазі і щільності схожий з чистокапроновими тканинами, але є тканини щільніші (50-70%) і важчі (60-150 г/мІ).
Випускають капронові тканини вибіленими, гладкофарбованими, надрукованими (набивними), строкатотканими і гофрованими.
Тканини з штапельного волокна характеризуються хорошою м'якістю і драпованістю, цілком задовільною зносостійкістю, красивим зовнішнім виглядом і невисокою вартістю, внаслідок чого вони мають широкий попит у населення. Штапельні тканини є повноцінними замінниками як шовкових, так і вовняних тканин типу трико.
Штапельні тканини з штучного штапельного волокна і в суміші з іншими волокнами виробляють: чистоштапельними з поодинокої пряжі, з крученої пряжі, з штапельної пряжі у поєднанні з штучним шовком з штапельної пряжі у поєднанні з бавовняною пряжею, а також зі змішаної пряжі, що складається з віскозного штапельного і бавовняного волокна, з віскозного штапельного і капронового штапельного волокон та ін.
Штапельні тканини з синтетичного штапельного волокна і в суміші з іншими волокнами виробляють: чистоштапельними з об'ємної поліакрилонітрильної пряжі; зі змішаної пряжі, що складається з лавсанового штапельного волокна і бавовни, з лавсанового штапельного і віскозного волокон та ін.
Штапельні тканини, так само як і тканини, з штучного шовку мають ряд недоліків : у вологому стані вони втрачають міцність, при змочуванні і пранні сильно сідають; крім того, їм властива велика пом'ятість. Шляхом спеціальної обробки штапельних тканин ці недоліки можна значно зменшити. На відміну від штучного шовку штапельні тканини менш стійки до стирання, а значить і менш зносостійкі.
Тканині, 50-67% синтетичних штапельних волокон, що містять, менше сідають після намокання, менше втрачають міцність в мокрому стані, придбавають підвищену зносостійкість і менше мнуться, не вимагаючи при цьому додаткової немнучкої обробки смолами.
Ворсові тканини є групою тканин, що виробляються основоворсовим переплетенням, у яких ворс може бути з натурального пряденого шовку, штучного або синтетичного волокна.
Ворсові тканини відрізняються один від одного заввишки і розташуванням ворсу. Висота ворсу може досягати 1,5-2,0 мм у оксамиту і 2,0-4,5 мм у плюшу. У оксамиту ворс розташований майже вертикально по усій поверхні, у велюр-бархаті і тафти-оксамиту - у вигляді малюнка на тлі основи.
Ворсові тканини красиві, менш теплопровідні, зносостійкі. Їх використовують для шитва вечірніх і естрадних суконь, жіночих і дитячих пальт і півпальта та ін. У плюшу ворс може бути похилий гладкий, витиснений і пом'ятий, а також у вигляді певного малюнка. За характером забарвлення тканини можуть бути гладкофарбовані і надруковані (набивні).
Ворсові тканини складні в обробці. При розкрої їх потрібно строго певну розкладку лекал. При прасувальних операціях ворс часто заминається, у зв'язку з чим вироби з ворсових тканин необхідно відпарювати.
_______________________________________________________________________________________________-___
13 квітня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: асортимент та властивості тканини для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 50-51
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 124-131 - бавовняні тканини
К.Р. Лазур ст. 135-138 – лляні тканини

Сайт: https://allrefrs.ru/3-28181.html - асортимент бавовняних тканин
https://allrefrs.ru/3-28182.html - асортимент лляних тканин
Лабораторно-практична робота №7
Найменування компетенцій:
Характеристика властивостей бавовняних та лляних тканин для виготовлення платтяно-блузочних виробів.
Мета: навчити учнів визначити властивості тканин бавовняних та лляних тканин для виготовлення платтяно-блузочних тканин.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки різних бавовняних та лляних тканин у вигляді дрібних шматків, препарувальна голка, текстильна лупа.
Хід роботи
1. Повторити теоретичні відомості.
2. Для визначення зсідання взяти 4 зразки тканин різного волокнистого складу з точно виміряними розмірами вздовж основи і піткання і по черзі опускати на 15-20хв. у посуд з мильним розчином, Т=400С.
3. Для визначення сипучості тканин з двох зразків препарувальною голкою витягнути по одній нитці основи та піткання, після чого одночасно витягати зразу по три, чотири та більше ниток доти, поки нитки не будуть витягуватися з утрудненням.
4. Для визначеності розсовуваності ниток взяти зразки різних тканин. Кожен зразок затиснути між великим та вказівним пальцями рук, розсовувати нитки в різні боки в напрямку піткання.
5. Для визначення прорубуваності треба мати чотири зразки. Кожний скласти вчетверо і прошити голкою без нитки на швейній машинці чотирма паралельними строчками.
6. Для визначення ступеня ковзкості взяти чотири зразки тканин різного волокнистого вмісту. Після цього кожний зразок скласти вдвоє і руками зшити. Встановити, яку ковзкість мають дані зразки, від чого вона залежить і на що впливає.
7. Результати записати в таблицю.
№
з/п Назва тканин Зсідання Сипучість Розсування ниток Прорубуваність Ковзання
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

12 квітня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: асортимент та властивості тканини для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 49
Найменування компетенцій: асортимент вовняних матеріалів для виготовлення платтяних виробів. Характеристика властивостей вовняних тканин платтяного асортименту.

Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 149-150, 156-157
Сайт:
https://allrefrs.ru/3-28182.html- асортимент вовняних тканин
Теоретичні відомості:

З вовни почали виробляти одяг значно раніше, ніж з інших текстильних волокон. Споживні властивості вовняних тканин мають певну специфіку. Порівняно з целюлозними вони більш теплозахисні, зносостійкі, мало зминаються, м'які на дотик, добре зберігають розмір та форму, мають красивий зовнішній вигляд. Але заліснюються, пошкоджуються міллю, коштовні.
В Україні виробництво вовняних тканин зосереджено, головним чином, в Чернігівській камвольно-суконній компанії „Чексіл", на Богуславській і
Бережанській (Київська область), Славутській (Хмельницька область) суконних фабриках. Значне місце у виробництві посідають також Одеська, Дунаєвецька (Хмельницької обл.), Сумська суконні фабрики та ін.
Залежно від виду сировини та способу прядіння вовняні тканини поділяють на камвольні, тонкосуконні та грубосуконні. В свою чергу тканини кожної з цих груп поділяються на чистововняні, вовняні та напіввовняні. Чистововняні тканини та штучні вироби можуть мати до 5% від маси тканини інших волокон, які використовують для надання тканині зовнішнього ефекту (просновки тощо); вовняні - до ЗО %, напіввовняні - до 80 % інших волокон -лавсанового, нітронового, капронового, віскозного та ін.
Камвольні (гребінні) тканини. Виробляють їх з тонкої камвольної пряжі гребінного прядіння. Відсутність пухнастості пряжі формує фактуру тканини з відкритим рисунком переплетення. Для виготовлення цих тканин використовують довге, рівномірне вовняне волокно, переважно топке та напівтонке. В структурі асортименту частка чистововняних камвольних тканин займає близько ЗО % загальної кількості їх артикулів, а випуск костюмних камвольних тканин значно перевищує випуск платтяних. Напіввовняні тканини випускають в суміші з штапельними хімічними волокнами: лавсаном, нітроном, в меншій кількості -- з капроном, що боїться підвищених температур обробки вовняних тканин, їх прасування; часто застосовують металізовані нитки пластилекс, метаніт. Використовують гребінну пряжу одинарну, кручену та фасонної скрученості; переплетення полотняне, саржеве, комбіновані, крепові, жаккардові та ін.
Платтяні камвольні тканини - найбільш тонкі та легкі гладкофарбовані, пістрявоткані; практично відсутні вибивні та вибілені; за щільністю поступаються усім іншим камвольним тканинам. Виробляють їх з одиничної пряжі чистововняної та змішаної, в основному з нітроном, менше з лавсаном та ін., звичайної та підвищеної (крепової) крутки, а також крученої, що йде для основи, полотняним, саржевим, дрібновізерунчастими та жаккардовим переплетеннями з поверхневою густиною від 130 до 280 г/м2. Ширина цих тканин -- 142, 152 см, іноді - 94 та 100 см. Від костюмних платтяні камвольні тканини також відрізняються художньо-колористичним оформленням: серед них переважають тканини більш яскравих та світлих кольорів, з більш частим використанням для їх оздоблення металізованих, профільованих ниток, що утворюють ефект мерехтіння. Сучасні платтяні камвольні тканини, що здатні конкурувати з кращими зразками тканин цієї групи на внутрішньому та зовнішньому ринках - це легкі камвольні вуалі з поодинокої пряжі підвищеної крутки гладкофарбовані та вибивні; крепи з ефектами зминання, клоке, плісе.
-суконні тканини типу букле.
Тонкосуконні тканини. Виробляють їх із пряжі апаратного прядіння. Тому вони на відміну від камвольних пухкі, м'які, пористі й теплозахисні. Більшість цих тканин проходить у різній мірі валку, яка утворює повстеподібний застил на тканині, що повністю або частково приховує ткацький рисунок. Одержують тонкосуконні тканини з тонкої, напівтонкої та напівгрубої вовни з поодинокої, рідше скрученої пряжі, чисто- та напіввовняними з використанням віскозних, лавсанових, нітронових, капронових та інших волокон.
Платтяні тканини суконного асортименту нараховують всього біля 20 артикулів в основному напіввовняних із використанням віскозного, нітронового та капронового волокон. На відміну від камвольних тканин ці тканими виробляють із пухнастої, апаратної пряжі 100-50 текс, частіше гладкофарбованими, а також меланжевими та пістрявотканими. Вони важчі (200-350 г/м2), ніж камвольні платтяні, мають більшу товщину, нещільно заповнені пряжею і менше лисняться. Ткацький рисунок загалом відкритий. Сюди відносять платтяні фланелі, тканини платтяні та палаттяно-костюмні саржевого, полотняного та дрібновізерунчастого переплетень.
Самостійна домашня робота:
1. Користуючись Інтернетом підібрати 4 моделі суконь літо-зима 2022 року.
2. Підібрати зразки шовкових тканин, які відповідали б даній моделі.
3. Повторіть властивості тканин.
4. Обгрунтуйте свій вибір для кожної з вибраних тканин.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
6 квітня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: асортимент та властивості тканини для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 47
Найменування компетенцій: асортимент лляних матеріалів для виготовлення платтяних виробів. Характеристика властивостей лляних тканин платтяного асортименту.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 135-138
Сайт: https://allrefrs.ru/3-28182.html - асортимент лляних тканин
Теоретичні відомості:
Особливості будови та складу лляного волокна сприяють формуванню специфічних властивостей лляних тканин. Вони міцні на розрив, гігроскопічні, мають хорошу повітро- і паропроникність, підвищену теплопровідність. Вироби з лляних тканин зручні в користуванні, легко піддаються пранню, стійкі до дії світла, води, мікроорганізмів, зносостійкі. Все це зумовлює специфіку призначення лляних тканин. З них виробляють столову та постільну білизну, літній легкий одяг, тенти, намети, оббивку меблів, а також гнилостійкі брезентово-парусинові вироби.
З іншого боку лляні тканини легкі до зминання, нестійкі до дії кислот, дають значну усадку, досить важко забарвлюються та відбілюються.
Слід відзначити, що структура торгового асортименту лляних тканин за останні роки значно змінилась в напрямі збільшення в їх асортименті частки тканин побутового призначення. Якщо раніше найбільшу частку в структурі асортименту лляних тканин посідали тарні тканини - біля 40 %, бортовки - 1 7-18 %, а білизняні та плаття по-костюмні - лише 25-30 %, то нині, навпаки, тканини побутового призначення складають 45-55 % загального випуску. Збільшення обсягів виробництва і розширення асортименту лляних тканин побутового призначення зумовлене також неухильним впровадженням у їх виробництво хімічних волокон та ниток. Поряд з двокомпонентними широке розповсюдження одержали трикомпонентні тканини льонолавсановіскозні.
В межах кожної з перелічених груп лляні тканини поділяють за їх волокнистим складом, видами пряжі, видами переплетення, характером обробки та оздоблення, типами (видами) тканин.
За волокнистим складом вони бувають лляні та напівлляні, причому останні можуть бути як з різних за складом основи та піткання (основа бавовняна, піткання - лляний), так і змішаними у волокні та пряжі (нитках) у різних варіантах.
Виробляють тканини з пряжі мокрого та сухого прядіння лляної та пачіскової. Лляна за її міцністю ділиться па типові групи: екстра НЛ, спеціальна - СЛ, висока ВЛ, середня - СерЛ, підвищена - ПЛ, звичайна ЗЛ; пачіскова - ті ж групи, за винятком екстри. За видом обробки пряжі лляні тканини можуть бути з пряжі сурової С, вареної В, вибіленої Б, фарбованої - Ф.
Більшість лляних тканин виробляють полотняним переплетенням, велику кількість -- жаккардовим, дрібновізерунчастим; значно рідше використовують для їх виготовлення складні переплетення, саржеве, атласне.
За художньо-колористичним оформленням асортимент лляних тканин досить широкий і має деякі особливості. Менше, ніж в бавовняному виробництві, випускають лляних вибивних та гладкофарбованих тканин; більше вибілених та пістрявотканих з використанням не тільки різнокольорової, але й сурової пряжі. Сурові тканини застосовують для технічних цілей, а також для побутових виробів, особливо кисловані та варені, що є різновидом сурових. Крім вибілених випускають також напівбілі тканини.
Широко застосовують спеціальні види обробки тканин - водонепроникна, протиусадкова, незминальна та ін.
Костюмно-платтяні тканини призначені для виготовлення костюмів, штанів, спідниць, суконь, сорочок та іншого верхнього одягу та головних уборів. За останні роки асортимент цих тканин значно розширився за рахунок використання у лляному виробництві нових видів сировини штучних та синтетичних волокон, текстурованих ниток. Серед тканин змішаного волокнистого складу, які домінують в асортименті, є льонолавсанові, льоновіскозні, льонолавсановіскозні, льононітронововіскозні.

Платтяні та сорочкові тканини тонші і менш щільні, ніж костюмні. Поверхнева густина їх складає 120-^250 г/м2 проти 240-380 г/м2 - у костюмних. На відміну від білизняних тканин структура костюмно-платтяних нерівнощільна: в напрямі основи вони щільніші, що формує більшу їх зносостійкість. За зовнішнім оформленням вони можуть бути суровими, білими, напівбілими, кислованими, гладкофарбованими, вибивними, пістрявотканими різних переплетень. Випускають ці тканини під назвами: костюмно-платтяна, піджачна, сорочкова, блузкова та ін. Багато артикулів мають протизминальну обробку.
Самостійна домашня робота:
9. Користуючись Інтернетом підібрати 4 моделі суконь літо-зима 2022 року.
10. Підібрати зразки лляних тканин, які відповідали б даній моделі.
11. Повторіть властивості тканин.
12. Обгрунтуйте свій вибір для кожної з вибраних тканин.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
6 квітня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: асортимент та властивості тканини для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 46
Найменування компетенцій: асортимент бавовняних матеріалів для виготовлення платтяних виробів. Характеристика властивостей бавовняних тканин платтяного асортименту.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 124-131.
Сайт: https://allrefrs.ru/3-28181.html - асортимент бавовняних тканин
Теоретичні відомості:
Щорічно промисловість освоює випуск нових видів матеріалів для одягу. Розширення асортименту текстильних матеріалів зумовлене застосуванням різних по видах і властивостях хімічних волокон. Використання різних по будові і властивостям ниток і пряжі, таких як: нитки пологої крутки, підвищеної і високої крутки типу крепу, мооскрепа, мусліну, гренадина, крепгранита, спіралі, епонж, ниток петельних, вузликових, о6’емних, комбінованих і текстурованих, дає можливість отримувати текстильні матеріали різноманітних структур, що володіють різними властивостями. Застосування різноманітних обробок з метою придання специфічних властивостей і створення нових малюнків переплетення також дозволяє розширити і оновити асортимент текстильних матеріалів.
Велика частина асортименту бавовняних тканин ( більше за 65%) випускається з 100% бавовни, і лише 35% тканин випускається з додаванням віскозних, ацетатних, капронових, лавсанових і інших волокон, причому в одежній асортимент тканин додають 15- 25% хімічних волокон, а в плащові і сорочкові тканини 65-75%.
При виробітку бавовняних тканин в основному використовується кардная пряжа; з апаратної пряжі 111,1 і 200 текс отримують байку, а з гребінної тонкої пряжі - маркізет.
Бавовняні тканини володіють рядом позитивних властивостей: значною міцністю, хорошою гігроскопічністю, м'якістю. Добре перуться, прасуються, добре настеляються при розкрої ( до 180 полотен ), легко ріжуться і не мнуться. Для поліпшення властивостей і зовнішнього вигляду їх піддають малозминаємій і малоусадковій обробці синтетичними смолами, а також додається лощена обробка, стійке тиснення, ефект жатки, обробка сріблястими каландрами і т. д.
По прейскуранту №030 асортимент бавовняних тканин поділяється на 17 груп, а деякі групи діляться на підгрупи
Тканини літньої підгрупи повинні бути легкими і володіти хорошою паропроникністю і повітропроникністю, тому їх випускають з гребінної пряжі лінійної густини 8,5-11,5 текс і крученої пряжі 6 текс х 2 і 11,5 текс х 2 з лінійним заповненням 30-40% і поверхневою густиною 60-130 г/м2.. Наприклад тканина «Веснянка» арт. 1591- поверхневою густиною 148 г /м2 виготовляється «просвічуючим» дрібновізерунчастим переплетенням. «Нарядна» арт. 1556- поверхневою густиною 115 г /м2-тканини виробляються набивним або гладкофарбованим тисненням; «Креп Весна» арт. 1442 з поверхневою густиною 96 г /м2- дрібновізерунчастим «креповим переплетенням»; тканина «Майя» арт. 1454 поверхневою густиною 78 г /м2- полотняного переплетення; тканина «Міміза» арт. 1577 поверхневої густини 125 г /м2 виготовляється дрібновізерунчастим переплетенням чергуванням подовжніх ущільнених і розріджених смуг; батист арт. 1402 поверхневої густини 71 г /м2- найбільш тонка тканина полотняного переплетення. Випускається батист відбіленим, гладкофарбованим або набивним, мерсеризованим. Маркізет менш щільний, ніж батист напівпрозорий з характерним муаровим ефектом в складках драпіровки тканини; тканина «Мрія» арт. 1595- ажурна - така, що імітує мереживо у вигляді подовжніх смуг, за рахунок додаткового введення в нитку основи товстої гребінної пряжі 25 текс х 2.
Самостійна домашня робота:
13. Користуючись Інтернетом підібрати 4 моделі суконь літо-зима 2022 року.
14. Підібрати зразки бавовняних тканин, які відповідали б даній моделі.
15. Повторіть властивості тканин.
16. Обгрунтуйте свій вибір для кожної з вибраних тканин.
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4 квітня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: асортимент та властивості тканини для виготовлення плечового легкого одягу.
Урок № 45
Найменування компетенцій: технологічні властивості тканин, властивості розсовуваності, прорубування, формування під час ВТО та їх вплив на пошив та експлуатацію одягу.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 107 – 113.
Сайт:
https://jak.koshachek.com/articles/tehnologichni-vlastivosti-tkanin.html - технологічні властивості тканин.
Теоретичні відомості:
Обсипання - це випадання ниток з відкритих зрізів тканини.
Розсунення ниток в швах - це зміщення однієї системи ниток відносно іншої внаслідок дії зовнішніх механічних сил.
При прояві даних властивостей порушується структура тканини, погіршується зовнішній вигляд виробу, знижується його зносостійкість.
Дані властивості мають багато спільного, так як нитки утримуються в структурі тканини силами тертя та зчеплення.
Фактори, які зумовлюють обсипання та розсунення ниток:
- ступень гладкості поверхні тканини;
- ступень кручення пряжі та ниток, з яких виготовлена тканина;
- вид ткацького переплетення (високі обсипання та розсунення ниток надають тканинам переплетення з довгими перекриттями);
- щільність та товщина тканини (при їх збільшенні прояв властивостей зменшується);
- вид оздоблення тканини (ворсування, валяння зменшують прояв властивостей; апретування, каландрування, плівкові покриття - збільшують).
Найбільший прояв обсипання та розсунення ниток спостерігається в шовкових тканинах малої щільності з гладкою поверхнею.
Розсунення ниток в швах найчастіше виникає в області пройм, ліктьових швів, заднього шва брюк, середнього шва спинки в одязі, що щільно облягає фігуру людини. Визначають розсунення ниток в швах на розривних машинах зі спецпристроєм. Стійкість тканин до розсунення ниток характеризується зусиллям, при якому виникає розсунення ниток в зразку шва з тканини, що випробується. Встановлено, що для легкорозсовуваних тканин потрібне розсувне зусилля 8-9 даН, для середньорозсовуваних тканин - 9-11 даН, для нерозсовуваних тканин – більше 11 даН. Дуже часто розсунення ниток визначають органолептичним способом.
Для запобігання розсуненню ниток в швах теж збільшують припуски на шви та свободу облягання одягу, збільшують частоту строчки.
Пошкодження тканин голкою
При виконанні швів можливе часткове або повне прорубування ниток, які створюють тканину, що впливає на міцність швейного виробу та його зовнішній вигляд.
Ступень пошкодження тканини голкою залежить від таких факторів:
- структура тканини;
- вид оздоблення;
- відповідність номера голки та ниток виду тканини;
- стан голки (ступень її затуплення).
Більша імовірність пошкодження тканин виникає:
- при збільшенні жорсткості та щільності тканини;
- при використанні в ткацтві ниток підвищеного кручення та товщини;
- при використанні переплетень з короткими перекриттями та частим згинанням ниток;
- після апретування та каландрування.
Тканини малої щільності, з ниток слабкого кручення, переплетень сатинового або атласного, м'якої структури менш пошкоджуються, так як голка має можливість відсунути нитку, або розсунути волокна в ній.
Вибір швейних ниток та номерів голок необхідно здійснювати у відповідності з товщиною, щільністю та волокнистим складом тканин. Велике значення має також ступінь затуплення голки.
Здібність тканин до формування при ВТО
Формовочні здібності тканин характеризують їх здібність створювати просторову об'ємну форму деталей одягу та зберігати її при носінні одягу, тобто їх здібності до формоутворення та формозакріплення. Здібність матеріалів до формоутворення визначається їх механічними властивостями, тобто здібністю до згинання, потоншення, розтягу, стискування. Здібність матеріалів до формозакріплення визначається їх здібністю до релаксаційних відновлювальних процесів, тобто пружністю.
Найкращі формовочні здібності мають чистововняні тканини. Тканини з целюлозних, штучних волокон та з натурального шовку мають низьку здібність до формування. Тканини з синтетичних волокон взагалі не здатні створювати просторову форму при волого-теплових обробленнях.
Неоднакова здібність до формування тканин різного волокнистого складу пояснюється різницею природи та молекулярної структури волокон.
Синтетичні тканини при ВТО здібні фіксувати надану форму завдяки їх термопластичності. Це використовується при створенні фіксованих складок пліссе та гофре.
Якщо синтетичні волокна використовуються в суміші з вовною, вони заважають процесу спрасовування тканини. При температурі прасувальної поверхні більшій, ніж температура термофіксації волокон, виникає їх усадка з утворенням зморшок, які не усуваються, і погіршення фізико-механічних властивостей. При ще більшому підвищенні температури волокна плавляться та прилипають до поверхні праски або пресу. Тому створення просторової форми одягу за допомогою ВТО з тканин, до складу яких входять синтетичні волокна, ускладнюється при змісті їх до 20 %; формування здійснюється в незначній мірі при змісті синтетичних волокон до 50 % і зовсім не можливе при змісті їх більше 50 %.
Здібність тканин до формування визначається такими факторами:
- волокнистий склад;
- структура (щільність, вид переплетення);
- характер оздоблення.
Краще піддаються формуванню тканини, які виготовлені з тонкої слабо скрученої пряжі, переплетеннями з довгими перекриттями, малої щільності, з довгими перекриттями ниток, з м'яким оздобленням, без валки, ворсу та начосу. Такі тканини при формуванні розтягом легко змінюють структуру; змінюється зігнутість ниток основи та утоку, утворюється перекіс сітки тканини. Однак зміна структури механічним способом повинна фіксуватися волого-тепловим оздобленням.
Домашнє завдання:
1. Підберіть 4 зразки тканин різного волокнистого вмісту.
2. Органолептичним способом визначте для кожного виду тканин розсовуваність, прорубування, формування під час ВТО.
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
30 березня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: характеристика властивостей тканин платтяного асортименту. Вплив властивостей тканини на процеси швейного виробництва.
Урок № 44
Найменування компетенцій: технологічні властивості тканин, вплив факторів ковзкості, опір тканини різанню на розкрій тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 106 – 113.
Сайт:
1. http://um.co.ua/3/3-16/3-168284.html - технологічні властивості тканин
Теоретичні відомості:
Технологічні властивості тканини виявляють під час виготовлення з них швейних виробів, тобто в процесах розкрою, пошиття та волого-теплового оброблення. Це такі властивості, як ковзання, опір різанню, обсипання та розсунення ниток в швах, пошкодження голкою, усадка, здібності до формування і т. д.
Властивості тканин дуже різноманітні і залежать від їх волокнистого складу, структури, оздоблення. Властивості тканин суттєво впливають на їх якість, призначення, зносостійкість, споживчі характеристики та процеси обробки в швейному виробництві.
Технологічними називають властивості тканин, які виявляються на різних етапах швейного виробництва – в процесі розкроювання, зшивання та волого-теплової обробки. До групи технологічних належать такі властивості тканин як - ковзкість, опір різанню, обсипальність, розсувальність, прорубування, зсідання, здатність до формування.
Ковзкість тканин виявляється під час розкроювання та зшивання і залежить від характеру поверхні тканини, тобто від будови ниток і ткацького переплетення. Наприклад, при розкроюванні та зшиванні тканин з гладкою поверхнею (які мають найменші сили зчеплення) спостерігається їх ковзання у настилі. Найбільш ковзкими є шовкові тканини. З метою запобігання ковзання при розкрої настилають меншу кількість полотен, використовують прокладки з паперу або спеціальні затискачі. Гладкі тканини також вимагають особливої уваги при зшиванні, тому що внаслідок ковзання деталей крою може відбуватися перекіс швів.
Опір тканини різанню має найбільше значення під час розкроювання. Чим більший опір різанню чинять тканини, тим меншою має бути кількість шарів у настилі. Залежно від волокнистого складу, щільності, товщини й обробки тканини виявляють різний опір різанню. Найбільший опір різанню чинять синтетичні тканини, тканини з великим вмістом синтетичних волокон, лляні, а також тканини щільні, апретовані, з плівковим покриттям, спеціальними обробками (водонепроникність, водовідштовхувальність та ін.). Найменший опір різанню чинять тканини з вовни та натурального шовку, тому що білкові речовини більш м’які, ніж целюлозні та синтетичні полімери.
Обсипальність – це негативна властивість, яка характеризується випаданням ниток із зрізаного краю тканини. Обсипальність тканини є наслідком недостатнього закріплення ниток в будові тканини; вона зумовлюється незначними силами тертя та взаємного зчеплення між нитками основи та піткання. Обсипальність тканини залежить від виду волокон, виду ткацького переплетення, будови пряжі, щільності тканини, конфігурації зрізу деталі. Найбільшою обсипальністю володіють тканини із хімічних ниток, найменшою – вовняні, бавовняні тканини. Це пояснюється відмінностями у коефіцієнті тертя, зчеплюваності волокон, способами отримання ниток. Обсипальність тканин у значному ступені залежить від їх волокнистого вмісту; залежно від зростання ступеня обсипальності тканини розміщуються у такій послідовності: вовняні сукняні, бавовняні, вовняні камвольні, вовняні із змішаної пряжі, напіввовняні з хімічними нитками, з натурального шовку, із віскози, із ацетатних, із лавсанових, із капронових ниток. Значний вплив на обсипальність ниток чинить вид переплетення тканини (обсипальність тканин сатинового переплетення у 3 рази більша, ніж у полотняного). Найбільше обсипаються тканини атласного переплетення, найменше – полотняного. Обсипальність зрізів тканин під різними кутами до ниток основи та піткання неоднакова. Найбільшу обсипальність мають зрізи тканин вздовж ниток основи та піткання; при розміщенні зріза під кутом 450 до однієї або іншої системи ниток обсипання мінімальне. Оцінюють обсипальність зусиллям, яке необхідно прикласти, щоб вилучити із структури тканини певну кількість ниток основи або піткання. При роботі з тканиною із значною обсипальністю збільшують припуски на шви, застосовують шви спеціальних конструкцій (упідгин з закритим зрізом, обкантувальні, запошивні), в конструкції виробу зменшують кількість членувань.
Розсувальність ниток відбувається під впливом зовнішніх зусиль (розтягування, згину), внаслідок чого на лицевій поверхні тканини швейного виробу спостерігається зміщення однієї системи ниток відносно іншої. На розсувальність ниток у швах впливає щільність тканини, вид ниток, вид ткацького переплетення, напрям шва. Найбільша розсувальність у швах спостерігається в одязі, що дуже облягає, у таких ділянках - центральному шві спинки, проймі при звуженій спинці, виточках по талії, ліктьових швах тощо. Розсувальність значно погіршує зовнішній вигляд виробу, знижує міцність скріплення окремих деталей. При виготовленні швейних виробів із тканин з підвищеною розсувальністю рекомендують моделі вільних форм. Розсувальність ниток у тканині визначають органолептичним методом: за зовнішнім зміщенням ниток і величиною прикладеного зусилля.
Прорубування текстильного матеріалу характеризується частковим або повним руйнуванням окремих ниток матеріалу голкою в процесі шиття. Деталі виробів з’єднують машинною строчкою, утворення якої супроводжується послідовним проколюванням деталей голкою швейної машини. Вістря голки, проколюючи тканини, може проходити через пори, частково або повністю перерізати волокна чи нитки. В першому випадку сліду від голки не залишається, прорубування немає, в інших воно досить помітне. Прорубування тканини голкою залежить від структури, щільності, видів обробки пряжі та самої тканини, номера швейної голки, виду й будови шва тощо. Малощільні тканини з кручених ниток і пряжі (маркізет, креп-шифон, креп-жоржет), а також тканини з ворсовою поверхнею (фланель, бумазея, нещільні драпи, сукно) майже не прорубуються, оскільки голка легко проколює тканину, розсуваючи волокна чи нитки. Тканини, які пройшли операцію звалювання (драп), апретовані, з плівковим водонепроникним покриттям прорубуються голкою. Прорубуваність також характерна для штучної та натуральної шкіри, замші.
Зсіданням називають зменшення лінійних розмірів (довжини, ширини), площі тканини внаслідок дії вологи й тепла. Більшість тканин після мокрої обробки (зокрема прання), волого-теплової обробки, має властивість зменшувати свої розміри, що призводить до зміни початкової форми виробу. Основна причина зсідання полягає в тому, що під час прядіння, ткання, операцій обробки пряжа та нитки не мали відповідного натягу, особливо в напрямку основи, і в такому стані закріпилися апретуванням, прасуванням, каландруванням. Під час прання або намочування апрет змивається, волокна й нитки звільняються від натягу. Під дією тепла й вологи зменшується довжина волокон, унаслідок чого тканина зсідається, причому більше в напрямку основних ниток, ніж пітканих. Зсідання тканин залежить від їх волокнистого складу, будови та обробки. Для зменшення зсідання тканин у текстильній промисловості застосовують вирівнювання тканин за шириною, декатирування тощо. У синтетичних тканинах зсідання може відбуватися без зволоження тканини, під дією тепла - так зване теплове зсідання. Для стабілізації, закріплення розмірів синтетичних тканин, а також тканин із вмістом синтетичних волокон, проводять термофіксацію. Тканини, які піддаються термофіксації, менше зсідаються в процесі експлуатації виробу. У швейному виробництві доцільно використовувати тканини, зсідання яких не перевищує 4%.
Формування тканини під дією волого-теплової обробки характеризується тим, наскільки легко тканина набуває відповідної просторової форми і зберігає її під час експлуатації. Здатність тканин до формування залежить від волокнистого складу, будови, а також від режимів волого-теплової обробки. Під час проведення волого-теплової обробки необхідно дотримуватись відповідної температури прасувальної поверхні, ступеня зволоження тканини, величини тиску на тканину прасувальної поверхні, тривалості ВТО. Найкращою здатністю до формування володіють не дуже щільні вовняні тканини; напіввовняні, щільні тканини спрасовуються важко.
Питання для самоконтролю
1.Поясніть явище «теплове зсідання».
2.Від яких характеристик матеріалу залежить прорубування?
3.Як проявляється негативна технологічна властивість тканини – обсипальність?
4. Які операції обробки тканин покращують їх теплозахисні властивості?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
30 березня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: характеристика властивостей тканин платтяного асортименту. Вплив властивостей тканини на процеси швейного виробництва.
Урок № 43
Найменування компетенцій: естетичні властивості тканин, вплив кольору, колориту на вибір моделей одягу.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 104-106
Сайт:
1. https://studfile.net/preview/2618639/page:3/ - колорит, малюнок і фарбування тканини
Теоретичні відомості:
Естетичні властивості тканини забезпечують її гарний зовнішній вигляд і привабливість - колір, колорит, блиск, прозорість, фактору, туше тощо.
Колір тканини - це зорове відчуття світла певного спектрального складу. Серед основних спектральних кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Перші три кольори називають теплими, вони яскраві, добре виявляють фактуру тканини, сприяють поглинанню теплових променів. Зелений колір є нейтральним. Останні три кольори називають холодними, вони менш яскраві, приховують фактуру тканини, відбивають теплові промені. Ось чому у районах зі спекотним кліматом доцільно використовувати для одягу тканини холодних кольорів.
Блиск - це властивість поверхні текстильних матеріалів дзеркально відбивати світло. Блиск залежить від ступеня гладкості поверхні волокон та розташування їх у пряжі, будови й характеру обробки тканини. Чим гладкішими є волокна, пряжа, нитки або сама тканина, тим більшим буде блиск. Блиск тканин викликає переважно негативні емоції, приємнішими вважають тканини з м’яким, нерізким блиском.
Прозорість текстильних матеріалів характеризує їх здатність . пропускати відбиті різними тілами промені і бути сприйнятими візуально з протилежного боку, Прозорість залежить від будови нитки, щільності текстильного матеріалу. Найбільшою прозорістю характеризуються малощільні тканини зі синтетичних волокон і натурального шовку.
Оптичні властивості тканин
Оптичними властивостями називають здібність текстильних матеріалів якісно та у кількісному визначенні змінювати світловий потік. Внаслідок дії на матеріали світлового потоку, виявляються такі їх властивості, як колір, блиск, прозорість, білизна. Оптичні властивості мають велике значення для оцінки зовнішнього виду матеріалу та естетичного сприймання одягу. Вони дозволяють підкреслювати, виявляти, або навпаки приховувати фактуру матеріалу, силует, конструктивні особливості виробу, об'ємність фігури і таке інше.
Колір - це зорове відчуття світла певного спектрального складу.
Людина, яка розглядає матеріал з боку падаючого потоку світла, сприймає світловий потік, який складається з відбитої та диффузійно-розсіяної частин. Саме це і викликає відчуття кольору.
Якщо матеріал рівномірно поглинає потік світлових випромінювань, викликається відчуття ахроматичного кольору: від білого до чорного, залежно від ступеня поглинання. При повному поглинанні - відчуття чорного кольору; при повному відбитті - відчуття білого кольору; при неповному поглинанні - відчуття різних відтінків сірого кольору.
При виборчому поглинанні диффузійно-розсіяний потік складається з випромінювань, які мають певну довжину хвиль. В даному випадку світловий потік, що сприймається, дає відчуття хроматичного кольору. Причому випромінювання, різні за довжиною хвиль, викликають різні кольорові відчуття.
Характеристики кольору:
- кольоровий тон (відтінок) - це головна якісна характеристика, яка дозволяє встановити спільне між кольоровим відчуттям зразка матеріалу та основним кольором спектру. Кольоровий тон дозволяє визначати різні відтінки одного і того ж кольору.
- насиченість кольору - якісна характеристика, яка дозволяє розпізнавати два відчуття кольору, які мають однаковий кольоровий тон, але різну інтенсивність кольору.
- світлота - кількісна характеристика, яка показує ступень спільного між даним кольором та білим.
Всі кольори умовно поділяються на теплі та холодні. Теплі кольори: червоний, жовтий, оранжевий, жовто-зелений. Холодні кольори: блакитний, синій, фіолетовий.
Колорит - це співвідношення кольорів в розцвіченні тканини.
Відповідним кольором тканині можна надати життєрадісний, яскравий або похмурий колорит. Колорит залежить від тону, світлоти та насиченості кольору, а також від кількісного співвідношення кольорів. Велике значення також має фон, на якому зображений малюнок.
За способом колористичного оформлення тканини випускають:
- вибіленими;
- гладкофарбованими;
- строкатими;
- меланжевими;
- мулінованими;
- меланжево-строкатими;
- надрукованими.
В невеликій кількості випускають також суворі та напівбілі тканини.
Вибілені тканини отримують при обробці їх речовинами, які надають їм певний ступень білизни. Так, сорочкові тканини випускають зі ступенем білизни 90-100%; білизняні - 75-85%, платтєві - до 70%.
Напівбілі тканини - це частково вибілені лляні тканини (полотна, холсти, рушникові), які мають приємний кремовий відтінок.
Суворі тканини мають колір вихідного волокна, з якого виготовлений матеріал; це тканини, які не підлягали вибілюванню (тканини для прокладок, полотна лляні технічні).
Гладкофарбовані тканини - це тканини, які однорідне пофарбовані в різні кольори. Вони поділяються на види за відтінками і нумеруються за тонами.
Строкаті тканини оформлюються в процесі ткацтва, при якому нитки різних кольорів використовуються в основі та в утоку, або тільки в одній системі ниток. Внаслідок цього на поверхні тканини створюються кольорові смуги, клітинки, діагоналі, жаккардові візерунки.
Меланжеві тканини виробляють з пряжі, яка виготовлена з суміші волокон різного кольору; такі тканини мають неоднорідне забарвлення.
Муліновані тканини виробляють з двокольорової або багатокольорової скрученої пряжі або ниток, які складаються з ниток різного кольору та складу.
Надруковані тканини дуже різноманітні за друкарськими малюнками. Є спеціальні серійні колекції - альбоми, які містять зразки типових малюнків, згрупованих за серіями та літерами.
Типові малюнки: смужка, горошок, клітинка, квіткові малюнки, дрібно- та великофігурні малюнки, купони.
Друкарські малюнки поділяються на групи за такими ознаками:
- вид друкування;
- характер та форма малюнку;
- розмір (рапорт) малюнку.
За ступенем покриття площі тканини друкарські малюнки поділяються на такі види: білоземельні, напівґрунтові та ґрунтові.
Білоземельні малюнки наносять на білі тканини; малюнок займає не більш 40% площі тканини.
Напівґрунтові малюнки наносять на білі та світлі тканини; малюнок може займати до 60% площі тканини.
Ґрунтові малюнки наносяться на пофарбовані тканини; малюнок може займати більше 60% площі тканини.
В фонових малюнках прямий друк наноситься на світло-пофарбовані тканини.
Малюнки розподіляються на типи за:
- призначенням тканини: сорочкові; для суконь і таке інше;
- впливом на процеси розкрою - клітинка, смужка, які можуть ускладнювати виробничі процеси;
- впливом на втомленість зору працівниць.
Фактура характеризує загальний зовнішній вигляд тканини та готового виробу і залежить від будови пряжі й ниток, ткацького переплетення, способу обробки. Фактура буває рівна матова, рівна блискуча, дрібнорельєфна, рельефновізерунчаста, ворсова тощо. Фактура - це важлива властивість тканини, яка залежить від моди, її беруть до уваги під час крою і пошиття одягу.
Домашнє завдання:
1. Підберіть 3 зразка різних за колористичним оформленням тканин.
2. Для кожної з підібраних тканин підберіть модель, яка відповідала б даній тканині.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
29 березня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: характеристика властивостей тканин платтяного асортименту. Вплив властивостей тканини на процеси швейного виробництва.
Урок № 42
Найменування компетенцій: фізичні ( гігієнічні) властивості тканин, їх характеристика. Теплозахисні властивості, повітропроникність тканин, їх значення для одягу.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 100 - 104
Сайт:
1. https://arhivinfo.ru/1-83580.html - гігієнічні властивості тканин
Теоретичні відомості:
Фізичні властивості тканин поєднують їх здібність до поглинання, проникливості, теплові та оптичні властивості. Більшість з цих властивостей визначають здібність одягу захищати тіло людини від шкідливих впливів навколишнього середовища: холоду, спеки, опадів, пилу, а також своєчасно виводити з підодягового шару пари та гази, піт; зберігати в підодяговому шарі необхідний для нормальної життєдіяльності організму мікроклімат, тобто певні гігієнічні властивості.
Гігієнічні властивості визначають ступінь нешкідливості тканин для організму людини і ступінь комфортності, яку відчуває людина при контакті з ними. Гігієнічність тканин залежить від їх повітропроникності, пилоємності, теплозахисних властивостей, гігроскопічності тощо.
Повітропроникність — здатність тканин пропускати повітря.
Пилоємність — здатність тканини затримувати пил та інші забруднення. Тканини з ворсом, шорсткою поверхнею мають найбільшу пилоємність.
Теплозахисні властивості характеризуються здатністю тканини зберігати тепло, яке виділяється тілом людини. Теплозахисні властивості тканини залежать від її товщини та визначаються видом волокна, пряжі, щільністю та обробкою тканини.
Гігроскопічність — здатність тканини поглинати з навколишнього середовища вологу і випаровувати її. Цей показник залежить від виду волокна, структури тканини, характеру її обробки, від температури і вологості навколишнього середовища.

Теплопровідність - це здібність текстильних матеріалів проводити тепло при умові різниці температур по обидві сторони матеріалу. Оцінюють властивість двома характеристиками:
- коефіцієнт теплопровідності Я (Вт/м°С) показує, яка кількість тепла Q (Дж) проходить за час т (1 година) крізь зразок матеріалу товщиною б=1м, площею S (1 м2) при різниці температур (Т1 - Т2) = 1C і розраховується за формулою:
Л=Q*б/(T1-T2)*S*t
- коефіцієнт теплопередачі К (Вт/мс) характеризує теплопровідність матеріалів при їх фактичній товщині і розраховується за формулою.
Здібність текстильних матеріалів не пропускати (утримувати) тепло оцінюють такими двома характеристиками:
- питомий тепловий опір - це характеристика, яка є зворотною коефіцієнту теплопровідності:
- тепловий опір - це характеристика, яка є зворотною коефіцієнту теплопередачі:
Теплові опори характеризують здібність матеріалів перешкоджати проходженню крізь них тепла, тобто теплозахисні властивості матеріалів.
Значення коефіцієнтів теплопровідності волокон близькі одне до одного, так Я бавовни складає 0,05; льону та шовку - 0,04; вовни - 0,03; найбільший коефіцієнт теплопровідності має вода - 1; найменший - у повітря - 0,02. В зв'язку з цим теплозахисні якості текстильних матеріалів визначаються тепловим опором повітря, яке в них знаходиться. Чим вище пористість структури матеріалу, тим кращими будуть його теплозахисні якості. Підвищення вологості матеріалу значно зменшує його теплозахисні здібності.
Теплозахисні якості матеріалів залежать також від таких факторів, як:
- товщина та щільність матеріалу,
- кількість шарів матеріалів в пакеті одягу, два шари тонких матеріалів мають кращі теплозахисні якості ніж один шар товстого матеріалу завдяки наявності між шарами матеріалів прошарку повітря, який виконує теплоізоляційну роль;
- конструкція (покрій, свобода облягання) моделі одягу,
- вид оздоблення матеріалу: ворсування, валяння покращують теплозахисні якості матеріалів.
Теплоємність - здібність текстильних матеріалів поглинати тепло при підвищенні температури. Характеризується властивість питомою теплоємністю С (Дж/кг °С), яка показує, яку кількість тепла Q (Дж) необхідно надати матеріалу масою m (1кг) для того, щоб підвисити його температуру t на 1°С, і розраховується за формулою.
Теплоємність - важлива теплофізична властивість текстильних матеріалів, так як вона характеризує їх здібність нагріватися від джерела тепла, а потім зберігати це тепло, тобто характеризує їх теплову інерцію. Матеріали, які мають високу теплоємність, мають добрі теплозахисні якості.
Температуропроводність - це здібність матеріалів вирівнювати температури в різних точках своєї поверхні, тобто передавати тепло від більш нагрітих ділянок до менш нагрітих. Характеризується властивість коефіцієнтом температуропроводності, який залежить від коефіцієнту теплопровідності, питомої теплоємності та об'ємної маси матеріалу, і розраховується за формулою.
Температуропроводність текстильних матеріалів впливає на їх теплозахисні якості. Матеріали для зимового одягу повинні мати мінімальну температуропроводність.
Температуропроводність також відіграє велику роль в процесах ВТО, так як визначає швидкість та рівномірність прогрівання матеріалів. Наявність вологи в матеріалі значно підвищує його температуропроводність.
Для визначення характеристик теплозахисних властивостей матеріалів використовують дві групи методів:
- методи, які базуються на принципах стаціонарного теплового режиму. Теплопровідність визначається розрахунком коефіцієнту теплопроводності за витратами електричної енергії, яка необхідна для зберігання постійної різниці температур по обидві сторони матеріалу.
- методи нестаціонарного теплового режиму.
За цими методами визначається швидкість охолодження нагрітого фізичного тіла, яке було ізольовано від навколишнього середовища матеріалом, що випробується.
Тепло- та термостійкість. В процесах виробництва текстильних матеріалів, виготовлення з них швейних виробів, а також при експлуатації одягу та догляду за ним матеріали часто підпадають під дію високих температур. При встановленні режимів цих процесів необхідні відомості про стійкість матеріалів до дії високих температур, яка характеризується двома показниками: тепло- та термостійкістю.
Теплостійкість матеріалів оцінюють максимальними температурами, вище яких починається погіршення властивостей матеріалу, яке перешкоджає його використанню за призначенням.
Термостійкість матеріалів оцінюють температурами, під дією яких починається термічний розпад матеріалу.
Тепло- та термостійкість матеріалів визначається аналогічними властивостями волокон, з яких вони виготовлені. Так, целюлозні волокна при підвищенні температури до 100-120°С втрачають свою міцність на 30%, проте після охолодження до нормальної температури міцність відновлюється. Подальше підвищення температури до 140-150°С викликає незворотні зміни в структурі волокон. Суха вовна не змінює своїх якостей при нагріванні до 150°С. Проте в водному та паровому середовищі при тих же температурах виникає зниження міцності волокна. Поліамідні волокна знижують свою міцність на 50% вже при температурі 110—120°С, але ці зміни носять зворотний характер, тобто після охолодження волокна до нормальної температури міцність відновлюється. Найбільшу теплостійкість мають поліефірні (160°С), поліакрілнітрільні (180°С) та полівінілспиртові (190°С) волокна.
Поглинання. Текстильні матеріали мають здібність поглинати різні речовини, які знаходяться в газо- та парообразному, або в рідкому стані. Залежно від навколишніх умов матеріали можуть утримувати речовини, які були поглинуті, або віддавати їх в навколишнє середовище. Поглинання дуже часто супроводжується зміненням ряду механічних та фізичних властивостей, таких як: міцність, жорсткість, гнучкість, теплозахисні, електричні та оптичні якості; змінюються також розміри матеріалів та їх маса.
Проникливість - це здібність матеріалів пропускати повітря, пар, воду, пил, дим, різні рідини. Це має велике практичне значення для процесів експлуатації виробів, так як властивості, які базуються на проникливості, характеризують гігієнічність матеріалів та виробів з них, визначають призначення матеріалів.
Характеристика, яка є зворотною проникливості - стійкість або тривкість, показує здібність матеріалів чинити опір проникненню.
Під дією теплової енергії текстильні матеріали виявляють цілий ряд властивостей, таких як:
а) здібність проводити тепло;
б) здібність змінювати або зберігати свої властивості під впливом високих та низьких температур;
в) здібність поглинати та утримувати тепло.
Теплові властивості мають велике значення при проектуванні одягу з заданими теплозахисними властивостями, в процесах ВТО швейних виробів та їх експлуатації в різних кліматичних, побутових та виробничих умовах.
При зіткненні матеріалу з нагрітою поверхнею при ВТО наявність вологи створює умови для швидкого та рівномірного прогрівання всієї маси матеріалу та знижує можливе пошкодження волокон. В зв'язку з цим при розробці режимів ВТО необхідно встановити вірне співвідношення між такими параметрами:
- температура прасувальної поверхні;
- час обробки;
- ступень зволоження матеріалу;
- тиск прасувальної поверхні
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
28 березня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: характеристика властивостей тканин платтяного асортименту. Вплив властивостей тканини на процеси швейного виробництва.
Урок № 41
Найменування компетенцій: механічні властивості тканин, та їх вплив на якість виробу в процесі експлуатації.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 93-100
Сайт:
1. https://subject.com.ua/technology/clothing/78.html - механічні властивості тканин
2. https://studfile.net/preview/9812980/page:24/ - загальні відомості про механічні властивості тканин.
Теоретичні відомості:
Механічні властивості належать до категорії найважливіших, оскільки з ними пов’язані призначення, можливості використання текстильних матеріалів для виготовлення тих чи інших швейних виробів, їх зносостійкість та термін експлуатації.
Процес зношування одягу відбувається внаслідок дії зовнішніх сил, зокрема розтягування, стискання, згинання, скручування. Велике значення для збереження вигляду, форми одягу, збільшення терміну експлуатації має здатність тканини протистояти механічним впливам, тобто її механічні властивості. До основних механічних властивостей відносять: міцність, подовження, зминання, драпірування, зносостійкість.
Міцність - одна з найважливіших властивостей, що впливає на якість тканини. Вона характеризується розривним і роздиральним навантаженням. Розривне навантаження – це найбільше зусилля, яке витримує випробувальна смужка тканини до розриву. Цю величину визначають шляхом розтягування смужок тканини на розривних машинах або динамометрах. Для випробувань готують смужки тканин певної довжини. Оцінюючи якість тканин у лабораторіях, визначають розривне навантаження і порівнюють його з нормами стандарту. Розривне навантаження виражають у мН, сН, даН. Міцність тканин залежить від міцності сировини, будови, виду пряжі, операцій обробки. Тканини з товстої пряжі, пряжі підвищеного ступеня скручування, з крученої пряжі (два, три складення) – міцніші. Деякі операції обробки (мерсеризація, апретування, валяння тощо) підвищують міцність тканини, інші знижують її (виварювання, вибілювання, фарбування). Найвищу міцність повинні мати тканини, які використовують для виготовлення верхнього одягу та спецодягу. Роздиральне навантаження характеризує міцність тканини під час роздирання сН, даН. Для випробувань з метою визначення роздирального навантаження готують не менше трьох смужок по основі і чотирьох по пітканню. Ця величина є основним показником, який характеризує якість будови тканини. Найменшу межу міцності при роздиранні мають жорсткі, мало щільні тканини.
Подовження тканини – це збільшення довжини тканини в момент дії на неї розтягувальних зусиль. Подовження тканини залежить від властивостей волокон, будови пряжі, видів обробки тканини. Внаслідок одноциклових випробувань на релаксометрах визначають загальне подовження та його складові частини під час досліджень: розтягування – припинення дії пристрою – «відпочинок» зразка. Отриманні при цьому характеристики дають змогу відчувати пружно – еластичні властивості тканин, їх формостійкість, зминальність, здатність до зсідання. Якщо випробувальна смужка тканини зазнає дії певного зусилля, то отримає повне подовження. Після закінчення циклу розтягування випробувальний зразок розвантажують, тоді певна частина подовження миттєво зникає. Цю частину називають пружним подовженням. Через деякий час подовження зразка зменшиться на певну відстань, тобто фіксується еластичне подовження. Частина подовження, яка залишилась на випробувальній смужці тканини, називається пластичним (залишковим) подовженням.
Найбільшою пружністю характеризуються еластичні тканини, чистововняні щільні тканини, щільні тканин з капроном, вовняні з лавсаном. Тканини із волокон тваринного походження (вовна, натуральний шовк) мають більший відсоток еластичної деформації, тому не дуже зминаються і поступово відновлюють початкову форму. Лляні, бавовняні, віскозні мають більший відсоток пластичної деформації, тому сильно зминаються. Пружність тканин збільшують в процесі їх виробництва шляхом додавання волокон із високою пружністю: вовна – лавсан, льон – лавсан, віскоза – капрон.
Зминальність – здатність тканини внаслідок згинання й стискання утворювати складки й заломи, які можна усунути з поверхні тканини за допомогою ВТО. Зминальність тканини залежить від властивостей волокон, будови пряжі та ниток, операцій обробки. Велику зминальність мають натуральні тканини із рослинних волокон. Збільшення товщини й скрученості ниток зменшує ступінь зминання. Найменшу зминальність мають тканини, вироблені креповим переплетенням. Зменшують зминальність апретуванням тканини. Зминальність тканини можна визначити органолептичним методом, зминаючи тканину в руках, і лабораторним способом на спеціальних приладах. Зминальність тканин визначається згідно з ДСТУ 3047-95. Тканини, які мають коефіцієнт незминальності 80…85% вважають такими, що не зминаються; 60…75% - слабо зминаються; 25…55 % - зминаються (лляне полотно, ситець, бязь).
Драпірувальність – це здатність тканин утворювати симетричні округлі склади, що вільно спадають. Драпірувальність залежить від будови тканини та поверхневої густини. Тканини м’які, з більшою поверхневою густиною краще драпіруються. М’якість – здатність тканини легко змінювати свою форму. Жорсткість – це здатність тканини чинити опір деформаціям згину. Жорсткі тканини не драпіруються. Підвищена жорсткість тканини ускладнює процес розкроювання виробів, викликає певні труднощі у досягненні якісної посадки виробу на фігурі.
Зносостійкість – це здатність тканин протистояти руйнівним факторам: механічним, фізико – хімічним, біологічним. До механічних факторів відносять розривні характеристики, за допомогою яких оцінюють витривалість тканин; фізико – хімічні – це дія світла, вологи, температури, миючих засобів, засобів для хімчистки; біологічні – процеси гниття, пошкодження тканин міллю. Вироби з тканин внаслідок тертя їх окремих деталей неминуче зношуються. Внаслідок витирання втрачається зовнішній вигляд виробу, виникає пілінг. Випробування текстильних матеріалів на стійкість до витирання виконують різними способами, досліджуючи стійкість до витирання як за площею, так і на згинах. У випробувальних приладах абразивний матеріал витирає випробувальний зразок орієнтовано (в напрямку довжини чи ширини) або неорієнтовано (обертовими рухами). Стійкість тканин до витирання можна підвищити, збільшивши опорну поверхню тканини за рахунок подовженого перекриття ткацького переплетення. Найстійкішими до витирання є тканини з поліамідних та поліефірних волокон і ниток, а також тканини з гладкою лицевою поверхнею.
Питання для самоконтролю
1.Як визначають зминальність тканини?
2.Які операції обробки тканин знижують їх міцність?
3.Чи володіють здатністю до драпірування тонкі жорсткі тканини?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
23 березня 2022 року
ШВЧК 3.3
Навчальні компетенції: характеристика властивостей тканин платтяного асортименту. Вплив властивостей тканини на процеси швейного виробництва.
Урок № 40
Найменування компетенцій: Геометричні властивості тканин, вплив ширини тканини на економне використання тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст. 88 -93
Сайт:
https://studfile.net/preview/9812980/page:23/ - геометричні властивості тканин.
https://school.home-task.com/dovzhina-rozmirni-xarakteristiki-tkanin/ -розмірні характеристики тканин.
Теоретичні відомості:
До геометричних властивостей тканин належать – довжина, ширина, товщина, маса.
Довжина мірних текстильних виробів є характеристикою їх кількості. Одиницею довжини тканин, нетканих трикотажних полотен, стрічок є переважно метр, а дрібних поштучних виробів – сантиметр. У виробничих умовах довжину вимірюють на спеціальних машинах або на мірних столах. Довжину тканини беруть до уваги під час масового розкрою в швейному виробництві. Текстильна промисловість виробляє тканини різної довжини (10 – 150 м) залежно від виду та поверхневої щільності. Найменшу довжину сувою мають пальтові тканини типу драпу. Довжина тканини може бути раціональною й нераціональною. Раціональною називають таку довжину тканини, яка в процесі крою використовується без залишків, з відходами у допустимих межах норми. Економного використання тканини досягають, комбінуючи в одній розкладці лекал кілька виробів.
Ширина тканини – показник, від якого залежить кількість погонних метрів, необхідних для розкрою швейного виробу. Ширина тканини впливає на конструкцію моделі, розкладку лекал. Розрізняють стандартну та фактичну ширину тканини. Стандартна ширина тканини – це норма ширини тканини, визначена стандартом. Фактична ширина – це результат, отриманий безпосередньо при вимірюванні тканини. Розкрій виробів здійснюють, враховуючи раціональну ширину тканини, при якій отримують мінімальну кількість між лекальних випадів. Виробництво тканин певної ширини залежить від ширини ремізок ткацьких верстатів, волокнистого складу.
Товщина тканини – це показник, який найбільше впливає на призначення тканини й обробку у швейному виробництві. Товщина тканини залежить від лінійної густини пряжі й ниток, їх звитості, переплетення, щільності та обробки. Товщина пряжі (ниток), їх будова суттєво впливає на теплозахисні властивості тканини, їх жорсткість, повітропроникність, здатність до драпірування. Товщина тканини буває різною залежно від виду переплетення. Переплетення з подовженим перекриттям забезпечують тканинам більшу товщину, тому тканини полотняного переплетення тонші, ніж сатинового. Введення додаткових систем ниток при виробництві тканин складними переплетеннями збільшує товщину, теплозахисні властивості тканин. Окремі операції обробки тканин теж збільшують їх товщину. Наприклад, такі операції, як звалювання, ворсування, апретування, збільшують товщину тканини; обпалювання, пресування, каландрування – відповідно її зменшують. Товщина текстильних виробів перебуває в певних межах: тканин, нетканих, трикотажних полотен 0,1 – 5 мм, штучного хутра 10 – 30 мм. Згідно з ДСТУ 3047-95 товщину текстильних матеріалів визначають прикладом ТЕМ (товщиномір еластичних матеріалів) з точністю вимірювання ±0,01 мм. Товщина текстильного матеріалу впливає на конструкцію одягу та на кількість шарів тканини у настилі. Наприклад, залежно від товщини тканини кількість шарів у настилі така: ситець, сатин – 100-150 шарів, білизняні бавовняні тканини – 80-100; бавовняні одягові тканини – 50-60; вовняні камвольні костюмні тканини – 30-40; тонкосукняне сукно – 25-30; драпи – 12-24 шарів.
Маса текстильних матеріалів залежить від товщини ниток, щільності тканини, виду обробки. Наприклад, маса тканини зменшується після промивання, виварювання, вибілювання і збільшується після операцій звалювання, апретування, тощо. Маса тканини є ознакою її якості і характеризується такими показниками як об’ємна маса; поверхнева густина; лінійна густина. Об’ємну масу (мг/мм ³) визначають відповідно до норм стандартів. Об’ємна маса тканини характеризує її теплозахисні властивості, наприклад, тканини з об’ємною масою менше 0,35 г/см ³ (пальтові) тепліші, ніж тканини з об’ємною масою 0,5 г/см ³ (платтяні). Призначення тканини залежить від її поверхневої густини. Поверхнева густина тканин характеризується масою 1 м ² і становить від 20 до 800 г/м ². Найлегші тканини – білизняні (поверхнева густина 40…300 г/м ²); платтяні (25…300 г/м ²); костюмні (100…400 г/м ²); пальтові (100…800 г/м ²). Тканини із порівняно великою поверхневою густиною складні в технологічній обробці.
Контрольні запитання:
1. Якими способами можна визначити довжину тканини?
2. Як ширина тканини впливає на її використання, вибір моделі, розробку конструкції?
3. Які фактори впливають на ширину тканини?
4. Ваші рекомендації по вибору номера голки і ниток для пошиття костюмної вовняної тканини.
5. Як поверхнева густина впливає на технологічні властивості тканин?
___________________________________________________________________________________________________________________________________
16- 21 березня 2022 року
Навчальні компетенції: асортимент матеріалів для виготовлення асортименту поясних виробів
Урок № 38-39
Лабораторно-практична робота №6
Найменування компетенцій: характеристика властивостей тканин для виготовлення асортименту поясних виробів.
Мета: навчити здобувачів освіти визначати назву, види волокнистого вмісту, обробки, будову, властивості, призначення тканин для виготовлення поясних виробів.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки тканин різного волокнистого складу та будови – 6шт., текстильна лупа, препарувальна голка, альбоми з колекціями тканин, клей.
Навчальні посібники:
К.Р.Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 126-133, 137-146, 149-157
Сайт http://mehovschic.ptu.org.ua/html/page35.html - матеріали для виготовлення спідниць
Теоретичні відомості тканин для пошиття брюк
Залежно від бажаного фасону і типу фігури, необхідно вибирати тканину для пошиття штанів. Найбільш популярними і затребуваними є:
• Твід. Щільний і теплий матеріал, відрізняється характерним візерунком «ялинки». З твіду шиють чудові зимові моделі брюк класичного крою;
• Вовняна тканина. З натуральної вовни на зиму можна зшити прості брюки прямого фасону. Матеріал не схильний до деформації, відмінно зігріває і підтримує комфортну температуру. Слід зазначити, що в магазинах найчастіше представлені штани з вовни з незначною кількістю синтетичних волокон. Саме домішка синтетики дає штанів еластичність;
• Літні брюки повинні бути легкими і комфортними на кожен день. Відмінним вибором стане натуральна бавовна або льон. Матеріали дозволяють шкірі дихати, вбирають вологу і швидко сохнуть. Натуральні тканини не втрачають презентабельний вигляд при численних праннях;
• Джинс. Найбільш популярний матеріал для виробництва брюк. Джинсова тканина не втрачає первісний вигляд, не схильна до деформації, а також не вимагає спеціального догляду;
• Трикотаж. Саме цей матеріал є хорошим варіантом для пошиття спортивних або домашніх брюк вільного крою.
При виборі кольору, необхідно керуватися призначенням брюк. Джинси можуть бути абсолютно різного відтінку, а прямі класичні брюки слід вибирати стриманих і нейтральних тонів.
Хід роботи
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. За зразками колекції ознайомитися з назвами та зовнішнім виглядом, лицьовим та виворітними боками, будовою, обробкою.
3. Оглядаючи зразки підібраних тканин визначити їхню назву, волокнистий вміст, переплетення, вид обробки, властивості, призначення.
4. Висновки записати в таблицю.
№
з/п Назва тканини Волокнистий вміст Переплетення Обробка Властивості Призначення
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
14 березня 2022 року
Навчальні компетенції: асортимент матеріалів для виготовлення поясних виробів.
Урок №37
Найменування компетенцій: асортимент хімічних тканин для виготовлення виробів асортименту поясних виробів та їх властивості. Волокнистий склад та структура.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст.142-146, 154-155.
Сайт http://mehovschic.ptu.org.ua/html/page35.html - матеріали для виготовлення спідниць
Залежно від бажаного фасону і типу фігури, необхідно вибирати тканину для пошиття штанів. Найбільш популярними і затребуваними є:
• Твід. Щільний і теплий матеріал, відрізняється характерним візерунком «ялинки». З твіду шиють чудові зимові моделі брюк класичного крою;
• Вовняна тканина. З натуральної вовни на зиму можна зшити прості брюки прямого фасону. Матеріал не схильний до деформації, відмінно зігріває і підтримує комфортну температуру. Слід зазначити, що в магазинах найчастіше представлені штани з вовни з незначною кількістю синтетичних волокон. Саме домішка синтетики надає штанам еластичність;
• Літні брюки повинні бути легкими і комфортними на кожен день. Відмінним вибором стане натуральна бавовна або льон. Матеріали дозволяють шкірі дихати, вбирають вологу і швидко сохнуть. Натуральні тканини не втрачають презентабельний вигляд при численних праннях;
• Джинс. Найбільш популярний матеріал для виробництва брюк. Джинсова тканина не втрачає первісний вигляд, не схильна до деформації, а також не вимагає спеціального догляду;
• Трикотаж. Саме цей матеріал є хорошим варіантом для пошиття спортивних або домашніх брюк вільного крою.
При виборі кольору, необхідно керуватися призначенням брюк. Джинси можуть бути абсолютно різного відтінку, а прямі класичні брюки слід вибирати стриманих і нейтральних тонів.
Важко дати чітке визначення, що таке брючна тканина — в цю категорію входить широке розмаїття матеріалів, що відрізняються між собою зовнішнім виглядом, складом. Але всі брючні тканини повинні володіти такими характеристиками, як:
• зносостійкість;
• міцність, практичність;
• естетичний зовнішній вигляд;
• невибагливість у догляді;
• стійкість до різних деформацій;
• тканина повинна добре пропускати повітря.
Важливо, щоб тканина добре витримувала численні цикли прання і високі температури — адже прасувати брюки необхідно досить часто, особливо класичні фасони зі стрілками. Якщо класифікувати всі види тканини для брюк за складом, вони діляться на такі категорії:
1. Тканина вовна — виходить шляхом переплетення волокон будь-яким можливим способом. У складі даного текстилю присутні переважно вовняні нитки з можливим мінімально допустимим відсотком еластичних волокон (до 5%). Існують також напіввовняні тканини, з вмістом синтетики до 60%.
2. Стрейч — тканина для штанів з високим вмістом еластичних волокон, використовується найчастіше для пошиття жіночих брюк. Матеріал відмінно тягнеться, гарно облягає фігуру.
3. Бавовна. У чистому вигляді котон в складі костюмної тканини зустрічається досить рідко — найчастіше при виробництві в полотно додається поліестер, еластан, віскоза, нейлон.
4. Льон. Головна перевага лляної костюмної тканини — це висока здатність пропускати повітря, вона ідеальна для літнього сезону. Недоліком 100% лляного полотна є те, що воно дуже легко мнеться, але цей мінус легко усувається додаванням невеликої кількості синтетичних волокон.
5. Габардиновий матеріал для брюк відрізняється характерним рельєфним рубчиком на лицьовій поверхні. Тканина дуже м’яка, пружна, практична.
6. Денім або джинс володіє всіма характеристиками тканини для штанів. Все частіше з деніму шиють штани різних кольорів, які підходять під класичний стиль.
7. Поліестер — сучасний повністю синтетичний матеріал, що відрізняється особливою практичністю і довговічністю.
8. Твід — міцний і досить грубий матеріал з вовняними волокнами в складі, який легко впізнати по характерному візерунку «ялинкою».
Неможливо однозначно сказати, яким повинен бути кращий матеріал для брюк — всі види костюмних тканин дуже різноманітні, і якому з них віддати перевагу, залежить від фасону брюк, пори року, ваших смакових уподобань та інших чинників.
Поради щодо вибору тканини для брюк різних фасонів
До кожного фасону брюк пред’являються свої вимоги, відповідно, і матеріал для пошиття кожного виду варто підбирати, виходячи з цього. Ще вибір тканини залежить від того, передбачається пошиття жіночих брюк або чоловічих. Якщо грубі і нейтральні тканини можна використовувати для обох варіантів, то до категорії виключно жіночих відносять легкий текстиль з шовком, тонкий котон або льон.
Повсякденні брюки — з яких тканин їх краще шити?
До повсякденних штанів, чоловічих або жіночих, найчастіше пред’являються такі вимоги, як:
• практичність в носінні і в догляді;
• комфорт;
• здатність утримувати тепло для зимових фасонів;
• здатність добре пропускати повітря для літніх тканин;
• зносостійкість;
• стійкість до деформацій;
• стійкість до високих температур.
Щоб пошиття чоловічих брюк або жіночих був максимально вдалим, варто підібрати якісний матеріал, виходячи з їх фасону:
1. Класичний крій брюк. Оптимальним варіантом для класичного фасону є твідові тканини, особливо в міжсезонну пору року. Твід добре утримує тепло і пропускає повітря, а ще він виглядає дуже стильно і привабливо.
2. Зимові. Якщо вам необхідні теплі штани або брючний костюм, краще віддати перевагу вовняним тканинам. Любителям грубого фасону і стилю оверсайз можуть сподобатися штани з товстої тканини.
3. Літні брюки — прямі або кльош. Для цих цілей краще використовувати матеріал льон або тонку бавовняну тканину. Але важливо пам’ятати, що натуральний льон з грубого волокна має таку особливість, як пухнасту кромку, тому витрата тканини на штани буде дещо більше.
4. Універсальний крій брюк. Ідеальним варіантом для пошиття таких фасонів є денім різної щільності і забарвлень. Тканина гарно тримає форму і відрізняється особливою практичністю.
Вихідні брюки — який матеріал краще обрати?
Підбирати тканину для штанів для особливого святкового випадку варто зовсім за іншими критеріями. Такі якості, як практичність і зносостійкість, йдуть на другий план, адже такий одяг не носять щодня. Першочерговими стають естетичні властивості і приємні тактильні відчуття. Максимально відповідні тканини для пошиття жіночих ошатних штанів — це:
1. Віскоза. Цей синтетичний матеріал що гармонійно поєднує в собі естетичні та практичні якості. Брюки з віскози виглядають дуже ніжно і витончено, при цьому тканина достатньо зносостійка, довговічна, приємна на дотик.
2. Для збереження зовнішнього вигляду і забезпечення якості одягу використовують прокладочні клейові матеріали. Неткані матеріали випускаються на нетканій і трикотажній основі.
3. Прокладкові матеріали використовують для надання необхідної форми та жорсткості окремим деталям виробів, та для зберігання його вексплуатації. Прокладкові матеріали мають мало розтягуватись, еластичними, міцними. За структурними показниками повинні відповідати матеріалам верху.
Дублерин. Використовують за технологією фронтального дублювання. Виробляють его основним полотняним переплетенням, з різною щільністю та товщиною.
4. Для виготовлення моделей пропонується використовувати клейовий прокладковий матеріал на нетканій основі.

5. Ґудзики. Використовують для застібання та оздоблення виробів. Асортимент ґудзиків різноманітній. Ґудзики розрізняють за: призначенням, матеріалом, по зовнішньому вигляду (за формою і забарвленням) i т.п. Доцільно вібирати ґудзики круглі, з вушком або напіввушком, пластмасові, середнього розміру.
6. Для застібки рекомендується використовувати тасьму-блискавку.
7. Швейні нитки повинні буті міцними, мати рівномірну товщину, мати міцне фарбування, та не мати дефектів. Нитки з поліестру стійкі до тертя, міцні, еластичні, мають мале зсідання, стійкість фарбування.
8. Усі матеріали, які пропонують для виготовлення жіночих штанів відповідають вимогам стандартів.
Домашнє завдання:
1. Підібрати по 1 зразку матеріалу для виготовлення повсякденних, святкових та спортивних штанів та спідниць
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
9 листопад
Урок №10
Найменування компетенцій: Лабораторно-практична робота: визначення виду тканини, волокнистого складу, лицеву та виворітну сторони.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст.68-71, 85-88
Матеріально-технічне забезпечення
§ зразки тканин різних видів;
§ ручні голки, ножиці, текстильна лупа;
§ інструкційні карти – «Ознаки визначення лицевого та виворітного боків тканини»; «Види фактур матеріалів».
Література:
1.Інструкція з безпечних прийомів праці при виконанні практичної роботи.
2. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство: Підручник.- Львів: Світ, 2004.
4. Супрун Н.П. Матеріалознавство швейних виробів: волокна та нитки: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 183 с.
Зміст роботи
1.Ознайомитися із способами визначення лицевого боку, із видами фактур тканин.
2.Ознайомитися із методами визначення волокнистого вмісту тканин.
3. Підібрати зразки тканин різного волокнистого вмісту.
4.Виконати характеристику зразків тканин за ознаками: волокнистий вміст, лицевий бік, вид фактури. Результати дослідження зразків тканин подати у формі таблиці.
Методичні вказівки до виконання роботи
Основні ознаки визначення лицевого та виворітного боку в тканині :
§ у тканинах із печатним малюнком з лицевого боку забарвлення яскравіше,
§ у гладких тканинах виворітний бік більш пухнастий, тому що з лицевої сторони тканина обпалюється,
§ окремі ткацькі дефекти (вузлики, петельки) виводяться на виворітний бік, тому з лицевого боку кількість текстильних дефектів мінімальна,
§ у тканинах саржевих переплетень з лицевого боку косий
рубчик напрямлений знизу- вгору, зліва - направо,
§ дорожча сировина (нитки) звичайно виводиться на лицевий бік. Наприклад, у напіввовняних тканинах з лицевого боку переважає вовняна пряжа, а в напівшовкових тканинах – шовкова,
§ якщо малюнок переплетення з обох боків однаковий, то з лицевого боку він більш чіткий та рельєфний,
§ у драпах і ворсовому сукні з лицевого боку ворс розташований більш упорядковано, а з виворітного - хаотично,
§ у тканинах сатинового та атласного переплетень лицевий бік блискучий, а виворітній - матовий.
Залежно від структури поверхні та колористичного оформ¬лення тканини поділяють на однобічні та двобічні. До однобічних належать тканини, в яких виворітний бік відрізняється від лицевого будовою, обробкою. Ви¬ворітний бік таких тканин не може бути використаний в якості лицевого. До двобічних належать тка¬нини, в яких лицевий та виворітний боки відрізняються будовою та обробкою, але обидва боки можуть бути використані в якості лице¬вого (креп-сатин, габардин).
.Від волокнистого складу тканини залежить її призначення, методи обробки в швейному виробництві та умови зберігання. Для визначення волокнистого складу тканин використовують два методи: органолептичний та лабораторний.
Органолептичний метод базується на використанні органів чуття людини: зору, дотику, нюху. Він складається з таких прийомів аналізу тканин:
- за зовнішнім виглядом;
- на дотик;
- за виглядом ниток основи і піткання, за виглядом обірваного кінця пряжі та ниток, за виглядом волокон на обірваному кінці пряжі та ниток;
- за міцністю пряжі та ниток у сухому та вологому стані;
- за характером горіння ниток основи та піткання.
За допомогою зору визначають блиск, колір, прозорість, гладкість або ворсистість поверхні, звитість волокон, колір полум’я при горінні.
На дотик визначають м’якість або жорсткість, розтяжність, пружність, не зминання, тепло або прохолоду, міцність.
За допомогою нюху визначають запах, який виділяють волокна при горінні.
Органолептичний метод простий, але суб’єктивний. Для його використання необхідні знання властивостей волокон, характеру їх горіння та характерних ознак, які відрізняють тканини, схожі між собою за зовнішнім виглядом: бавовняних та лляних; тканин з натурального шовку та штучних ниток, чисто та напіввовняних.
Ознаки, за якими відрізняють бавовняні та лляні тканини:
- відбілені лляні тканини більш гладкі та блискучі, ніж відбілені бавовняні;
- лляні тканини характеризуються більшою неоднорідність пряжі по товщині;
- бавовняні тканини на дотик м’які та теплі, лляні – жорсткі та прохолодні;
- лляну пряжу та тканину значно складніше розірвати руками, ніж бавовняну;
- лляні тканини практично не розтягуються ні по основі, ні по пітканню, а бавовняні, особливо білизняні, значно розтягуються по пітканню;
- на кінці обірваної бавовняної пряжі однорідні дуже тонкі волокна, на кінці обірваної лляної пряжі – неоднорідні, прямі, гострі волокна різної довжини та товщини;
- бавовняні та лляні нитки горять практично однаково – яскраво-жовтим полум’ям, з наявністю вугіллячка, що світиться, з утворенням сірого попелу та запахом паленого паперу; лляна пряжа гірше тліє, швидше затухає.
Ознаки, за якими відрізняють тканини з натурального шовку та з штучних ниток:
- тканини з натурального шовку на відмінну від тканин з штучних (віскозних) ниток характеризуються приємним, нерізким блиском;
- на дотик тканини з натурально шовку м’які, мало зминаються, а тканини з штучних ниток менш м’які, зминаються більше;
- при обриванні нитки натурального шовку кінець нитки має вид зв’язаної маси волоконець, при обриві штучної нитки кінець нитки має вигляд пухнастої китиці;
- при обриві руками мокрої нитки натурально шовку виявляється так ж міцність, як і в сухому стані; зволожена штучна нитка розривається значно легше, ніж суха;
- горять штучні нитки та натуральний шовк по різному – натуральний шовк при введені в полум’я швидко спікається в чорну грудку, при цьому поширюється запах паленого пір’я; віскозні нитки, подібно бавовні, горять швидко, з характерним запахом паленого паперу; ацетатні та триацетатні нитки при горінні утворюють твердий наплив і кислуватий запах.
Ознаки, за якими відрізняють чистововняні, напіввовняні та змішані тканини:
- чисто вовняні тканини мають нерізкий блиск, а ряд суконних тканин – щільний войлоковидний шар на поверхні; вовняні тканини з бавовною характеризуються бляклістю, а зі штапельними волокнами – блиском, меншою щільністю войлоковидного шару;
- чистововняні тканини зминаються незначно, заломи, які утворюються при зминанні, швидко зникають; напіввовняні тканини зминаються тим сильніше, чим більше в них целюлозних волокон; змішані тканини, до складу яких входять синтетичні волокна (капрон, лавсан, нітрон) виявляють ще більший опір зминанню, ніж чистововняні тканини;
- при аналізі пряжі вовна розпізнається за її звитістю та незначним блиском;
- якщо до вовни додані інші волокна, їх розпізнають за характерними для них ознаками: матові, тонкі, звиті – волокна бавовни; менш звиті, довші та блискучі – штучні або синтетичні волокна;
- чистововняна та змішана пряжа горять по-різному: чистововняна – з утворенням чорного напливу та з запахом паленого пір’я, при виведені з полум’ям горіння припиняється; змішана – з утворенням напливу, вугіллячка, яке світиться, попелу та запаху, які залежать від виду не вовняних волокон;
Користуючись органолептичним методом, можна обґрунтувати відмінність капронових тканини від тканин штучних ниток, тканин шовкових від напівшовкових, тканини штапельних від бавовняних та напівбавовняних.
Лабораторний метод більш об’єктивний та точний. Метод базується на вивченні мікроструктури волокон та їх хімічних властивостей.
Аналіз волокнистого складу за цим методом проводиться за допомогою мікроскопу та хімічних реагентів.
При вивченні під мікроскопом пучків волокон, які витягнуті з пряжі, можна розпізнати за будовою окремих волокон, які з них входять до складу тканини. Однак деякі хімічні волокна (капрон, лавсан, вінол та інші) схожі за будовою. В даному випадку вивчення мікроструктури волокон можна доповнити відношенням волокон до дії деяких хімічних реактивів.
За допомогою хімічних реагентів можна визначити наявність тих чи інших волокон в складі тканини завдяки їх різному ставленню до дії розчинників та завдяки їх фарбуванню в різні кольори тими чи іншими речовинами. Так, ацетатне волокно від триацетатного можна відрізнити за допомогою ацетону: ацетатна нитка розчиняється в ацетоні, триацетатна – не розчиняється. Лавсан відрізняють від капрону за допомогою мурашкової кислоти: капрон розчиняється в кислоті, лавсан не розчиняється. Розчинення волокон в тих чи інших розчинниках наведене в спеціальних таблицях.
Відомо також, що при дії на бавовняні та віскозні тканини хлорцинкйодом вони фарбуються в блакитно-фіолетовий або червоно-фіолетовий колір; тканини з капрону, вовни, натурального шовку та ацетатних ниток фарбуються в жовтий колір. За допомогою експрес-методу можна легко розпізнати волокна капрону, лавсану та нітрону. Для цього готують суміш фарбників (родамін С та катіонний синій К), нагрівають до температури кипіння і на 2-3 хв. занурюють туди волокна. Капрон фарбується в яскравий червоно-бузковий колір, лавсан – в світло-рожевий, а нітрон – в яскраво синьо-блакитний.
Для визначення волокнистого складу зразків тканин використовувати органолептичний метод.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4 листопада 2021 року
Навчальні компетенції: склад та будова тканин.
Урок №9
Найменування компетенцій: Класифікація тканин за волокнистим складом. Загальна характеристика будови тканин. Оздоблення тканин. Характеристика основних операцій оздоблення тканини.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст.68-71, 54- 60
Класифікація тканин за волокнистим складом.
1. За складом всі тканини поділяються на 4 класи:
- однорідні;
- неоднорідні;
- змішані;
- змішано-неоднорідні.
Однорідні тканини - це тканини, які вироблені з волокон одного виду:
- бавовняні: ситець, бязь, сатин, полотно та інші;
- лляні: полотна, рогожки та інші;
- вовняні: сукна, драпи, трико та інші;
- шовкові: крепдешини, креп-шифони;
- віскозні: креп-сатини, полотна і так далі.
Такі тканини називають з приставкою чисто-: чистововняні, чистолляні, чистобавовняні і т. д.
Неоднорідні тканини складаються з ниток основи і утоку різного волокнистого складу. Наприклад, саржа підкладкова має в основі - віскозну нитку, а в утоку - бавовняну пряжу; полотно напівлляне: в основі бавовняну пряжу, в утоку - лляну і т.д.
Змішані тканини виробляють зі змішаної пряжі однакового складу і в основі, і в утоку. До змішаних тканин відносяться також тканини, які вироблені зі скручених неоднорідних ниток (наприклад, москрепу: Мкр: Кр Віс +НАц).
Змішано-неоднорідні тканини - це тканини, у яких в одній системі (наприклад, в основі) - однорідна пряжа або нитка, а в іншій (в утоку) - змішана пряжа або скручена неоднорідна нитка.
Тканини 2, 3 та 4 класів називають з приставкою напів- по назві найбільш цінного волокнистого компоненту: напіввовняні, напівшовкові і т.д. Виключенням є тканини, які виготовлені з бавовняної основи ту утоку з штучних ниток. Такі тканини називають напівбавовняними. Вовняні тканини, які містять не більше 10% хімічних волокон, введених у вигляді просновок, іскри для поліпшення зовнішнього виду, відносять до чистововняних.
Будова (структура) тканин визначається такими основними показниками: – структурою пряжі та ниток; – видом ткацького переплетення; – щільністю та заповненням; – структурою лицевої та зворотної сторін. Сукупність факторів структури тканини визначає її основні властивості: – механічні (міцність, видовження, драпування, стійкість до стирання та інші)
оздоблення бавовняних тканин
Бавовняні тканини, які надходять з ткацьких підприємств на оздоблювальні, (так звані суворі тканини) розбраковують і визначають їх призначення. Потім куски тканин клеймують і зшивають по декілька десятків і навіть сотень метрів в одну безперервну стрічку, яку і піддають повному оздобленню.
Попереднє оздоблення
1. Обпалювання - видалення за допомогою газообпалювальної машини з поверхні тканин волокон, які погіршують зовнішній вигляд та сприяють утворенню дефектів при друкуванні тканин. Не обпалюють ті тканини, які при подальшому оздобленні будуть ворсуватися, а також тканини для рушників та марлю. Після обпалювання тканина проходить крізь паровий іскрогасник або ванну з водою.
2. Розшліхтовка - процес видалення шліхти та домішок з тканини, підготовка її до відварювання. Тканини замочують на 4-24 години (залежно від товщини та щільності тканини та складу шліхти), а потім промивають.
3. Відварювання - обробка тканини лужним розчином з метою повного її очищення від домішок целюлози. Відварюють тканини в герметично зачинених котлах. Після відварювання тканини промивають спочатку гарячою, а потім холодною водою. Тканина стає м'якою, пластичною, але надбає неприємного сіро-бурого кольору.
4. Мерсеризація - короткочасна (на протязі 30-60 секунд) обробка тканини концентрованим (18-20%) розчином їдкого натрію при температурі 16-20°С з наступним промиванням гарячою та холодною водою. В результаті мерсеризації тканина надбає блиск, шовковистість, більші гігроскопічність та міцність, кращу здібність до фарбування з меншим (на 15-20%) споживанням фарбника. Мерсеризацію тканин виконують в натягнутому стані на спеціальних мерсеризаційних машинах з метою запобігання усадки. Мерсеризації піддають переважно тканини з гребінної пряжі (сатини, попліни, батисти, маркізети та інші).
5. Білення - процес надання тканині відповідного ступеня білизни завдяки хімічному руйнуванню природних фарбуючих речовин. Біленню піддають білизняні тканини, тканини, які будуть друкуватися на білому фоні, а також тканини, які будуть фарбуватися в світлі кольори. Відбілюють тканини перекисом водню Н2O2, гіпохлоритом натрію NaCIO або кальцію Са(ОСI)2, хлоритом натрію NaClO2. Тканина насичується відбілювачем і вилежується на протязі 2-3 годин, при цьому відбілювач розпадається з виділенням активних хімічних речовин, які руйнують речовини, які фарбують волокна, і відбілюють тканину. Після білення тканини обробляють кислотою, промивають та висушують.
6. Ворсування - процес утворення ворсової поверхні за допомогою ворсувальних верстатів, головним робочим органом яких є парні вали з металевими голками, частка з яких обертається за годинною стрілкою, частка - проти, завдяки чому вискубуються волокна з пряжі та ниток тканини і створюється ворсова поверхня. Ворсування надає тканинам кращі теплозахисні якості, більшу м'якість і виконується в декілька циклів: від 4 до 16. Даний ворс називають начісним. З начісним ворсом випускають бумазеї - тканини з рідким одностороннім ворсом (4 цикли ворсування); фланелі - тканини з негустим невисоким двостороннім ворсом (8 циклів); байки та сукна - тканини з густим двостороннім ворсом (16 циклів).
Фарбування тканин - процес надання тканині певного кольору завдяки поглинанню волокнами органічних речовин, які мають фарбувальні здібності, тобто фарбників. Існує велика кількість різних фарбників, які можуть використовуватися для фарбування тканин різного волокнистого складу. Для фарбування бавовняних тканин використовують прямі, кубові, сіркові, активні, азофарбники, чорний анілін, пігменти.
Процес фарбування протікає в три стадії:
1. Адсорбція - поглинання фарбника поверхнею волокон.
2. Дифузія - проникнення фарбника углиб волокон.
3. Фіксація - закріплення фарбника у волокні.
Друкування тканин - процес утворення візерункового розцвічення на поверхні білої або пофарбованої тканини, тобто нанесення на тканину друкувальних фарбників за заданим малюнком. Для друкування використовують такі ж самі фарбники, як і при фарбуванні тканин, але більш густі та в'язкі. Друкування виконується на друкарських верстатах, головним робочим органом яких є з'ємні металеві або гумові вали, на поверхню яких нанесений рельєфний візерунок у вигляді заглиблень. Фарбник за допомогою спеціальних пристроїв наносять у заглиблення валу, і при зіткненні валу з поверхнею тканини утворюється кольоровий візерунок. Кожний верстат має від 1 до 16 валів (рис. 9). Для нанесення багатокольорових візерунків процес повторюється зі зміною валів багаторазово. Після висушування тканини промивають та запарюють для більш міцного закріплення фарбників.
Для друкування бавовняних тканин використовують такі способи друкування:
Пряме друкування - це друкування білої або світлої тканини.
Витравне друкування - це друкування вже пофарбованої тканини речовиною-витравником, яка руйнує фарбник за заданим малюнком. При використанні кольорових пігментів, які додають до витравника, можна отримати на темному фоні контрастні кольорові візерунки.
Резервне друкування - це друкування суворої тканини перед її фарбуванням речовинами, які перешкоджають фарбуванню окремих ділянок тканини за заданим малюнком.
Трьохкольорове друкування є різновидом прямого друкування - це спосіб відтворювання багатокольорових друкарських малюнків за допомогою фарбників трьох кольорів: яскраво- блакитного, яскраво-жовтого та яскраво-червоного завдяки їх субтрактивному або оптичному змішуванню.
Заключна обробка виконується з метою надання тканині товарного вигляду. Після білення, фарбування та друкування тканини деформовані: вони мають нерівномірну ширину, недостатню білизну, витягнуті по основі, поверхня їх має матовий вигляд, покрита складками та зморшками, на дотик тканина зайве м'яка та в'яла. Все це погіршує зовнішній вигляд тканин та ускладнює їх розкрій та пошиття виробів з них.
Головною метою заключної обробки тканин є усунення всіх цих недоліків та поліпшення властивостей тканин: еластичності, гігроскопічності, міцності, незминання, малоусадочності, водонепроникностіта інших. В результаті, збільшується зносостійкість тканин. В процесі заключної обробки тканина набуває чіткі лінійні розміри, необхідні щільність, м'якість або жорсткість, гладку поверхню.
Домашнє завдання: підібрати зразки бавовняних тканин, які пройшли різні операції обробки. Дати їх характеристику.
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2 листопада 2021 року
Навчальні компетенції: Відомості про технологію виготовлення тканини.
Урок №8
Найменування компетенцій: Ткацьке виробництво; процес утворення тканини на ткацькому верстаті, ткацькі дефекти, їх вплив на якість тканини та одягу.
Навчальні посібники: К.Р. Лазур ст.52-54
О.А. Патлашенко ст 66 -71
Сайт
https://studfile.net/preview/3546303/page:11/ - ткацтво
http://vdputextil.blogspot.com/p/blog-page_38.html - текстильна промисловість в Україні
https://uk.warbletoncouncil.org/industria-textil-1170 - ткацький верстат
короткий зміст уроку
Підготовка ниток основи.
Ткацтво - це процес виготовлення тканини.
Тканина уявляє собою просторову сітку з прямокутних або квадратних чарунок, які утворюються при переплетенні двох та більше взаємно перпендикулярних систем ниток. Система ниток, які розташовані уздовж тканини, називається основою. Система ниток, які розташовані поперек тканини, називається пітканням.
Послідовність операцій підготовки ниток до ткацтва.

1. Перемотування для збільшення довжини ниток основи. Нитки з декількох паковок послідовно перемотують на одну велику бобіну, кінці ниток зв'язують. Нитки при цьому також очищуються від пуху та бруду, дефектні ділянки обривають та вилучають.
2. Снування - це підготовка системи ниток основи відповідно ширині тканини, тобто ряду паралельно розташованих ниток однакової довжини, які намотані на загальну бобіну - снувальний вал. Для цього 300-600 бобін розташовують на спеціальній рамі-шпулярнику; нитки з них з однаковим натягом намотують на снувальний вал. Таким чином, готується партія валів, нитки з яких в процесі шліхтування з'єднуються в одну основу і намотуються на ткацький навій.
3. Шліхтування - нанесення на поверхню ниток клейової речовини, яка покриває нитки після висушування гладкою еластичною плівкою. Це зменшує обривність ниток, захищає їх від тертя о деталі ткацького верстату. Шліхтуванню піддають однониткову пряжу. Скручену пряжу, а також вовняну апаратну пряжу та синтетичні нитки не шліхтують.
4. Проборка та прив'язування - це заключна операція підготовки ниток, в ході якої нитки заправляють у відповідні деталі ткацького верстату ручним або механізованим способами.
Підготовка ниток утоку.
1. Перемотування ниток на шпулі човника.
2. Зволоження ниток або нанесення емульсій для зменшення обривності.
Процес ткацтва
Процес виготовлення тканини на ткацькому верстаті складається з трьох основних моментів:
1. Одна система ремізок 8 (рис. 7) піднімається уверх і піднімає певну кількість ниток основи у відповідності з рапортом ткацького переплетення, а інша опускається донизу і опускає решту ниток основи. При цьому між розсуненими таким чином нитками основи створюється так званий ткацький зів. Бердо 6 знаходиться у вихідній позиції, а човник 5 з одного боку верстату проходить крізь ткацький зів, прокладає нитку утоку і входить при гальмуванні в човникову коробку на іншому боці батану 4.

https://subject.com.ua/technology/clothing/47.html- будова ткацького верстату.
2. Бердо рухається до краю тканини, що виробляється З, і прибиває нитку утоку до кута ткацького зіву. В цей момент верхня ремізка опускається донизу, а нижня піднімається уверх, ремізки зустрічаються у середньої позиції і ткацький зів закривається.
3. Ремізка, яка рухається донизу, займає крайню нижню позицію, а ремізка, яка піднімалась уверх, займає крайню верхню позицію. Бердо повертається у вихідну позицію. Знов відкривається ткацький зів, крізь який човник рухається в зворотному напрямку та прокладає нитку утоку. Процес повторюється.
Види ткацьких верстатів
Існують автоматичні та механічні ткацькі верстати, човникові та безчовникові.
При роботі механічного верстату при закінченні нитки в шпулі човника верстат зупиняється, заміна шпулі виконується ткалею вручну.
На автоматичних верстатах заміна шпулі здійснюється автоматично без зупинення верстату.
Безчовникові верстати відносяться до машин періодичної дії, вони мають значно більшу продуктивність, ніж човникові, працюють практично безшумно і поділяються на: пневматичні, гідравлічні, рапірні та пневморапірні. Прокладання ниток утоку виконується за допомогою струмку повітря, води, тонких металевих прутків - рапір.
Верстати з мікрочовниками - малогабаритними прокладчиками.
Жакардові машини для виробництва тканин з візерунками великих та складних рапортів.
Багаточовникові верстати для виробництва тканин з різними за кольором, товщиною та ступенем скручування утками.
Ворсові верстати для виробництва тканин з розрізним ворсом на поверхні.
Верстати безперервної дії забезпечують безперервність процесу формування тканини: операції утворення ткацького зіву, прокладання ниток утоку та їх прибивання до краю тканини, що виробляється, здійснюються одночасно.
Ткацькі дефекти
Близня - відсутність однієї або декількох ниток основи. Дефект виникає внаслідок обриву ниток основи в процесі ткацтва при несправності ламельного пристрою або при недогляді ткалі. Найбільш рельєфно близні виділяються на тканинах полотняного переплетення. Близні в дві нитки довжиною більше 10 см в бавовняних та шовкових тканинах і більше 20 см в вовняних тканинах в швейних виробах 1 сорту не допускаються. На закритих частинах виробу близні не враховуються.
Підплетина - одночасний обрив декількох ниток та заплетення їх кінців в структурі тканини, що порушує будову
тканини. Підплетини дуже помітні на тканинах і в виробах 1 та 2 сортів не допускаються.
Непідробка ниток - нитки основи в окремих місцях не переплітаються з нитками утоку і виступають на поверхні тканини. Утворюється дефект внаслідок обриву або послаблення окремих валів ремізки. На якість виробу впливають так само, як і підплетина.
Недосіка 1 - наявність смуг в напрямку утоку внаслідок зменшення щільності ниток. Утворюється дефект внаслідок неправильної роботи ткацького верстату. Недосіки погіршують зовнішній вид тканини та знижують її міцність. Дефект в 3-5 ниток на деталях виробів 1 та 2 сорту не допускається.
Забоїна 2 - наявність ущільнених смуг в напрямку утоку внаслідок збільшення щільності тканини. Утворюється при неправильній роботі ткацького верстату. Дефект погіршує зовнішній вид тканини і не допускається в виробах 1 та 2 сорту.
зліт утоку - петлі з уточних ниток на поверхні тканини. Дефект утворюється внаслідок підвищеного
скручування утоку, його недостатнього зволоження або недостатнього гальмування при виході з човника. Сльоти по 5 ниток в виробах з бавовняних та вовняних тканин допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в двох місцях.
Піднирки - нитки утоку на коротких ділянках не переплітаються з нитками основи і виступають у вигляді дужок з обох сторін тканини. Дефект утворюється внаслідок провисання декількох ниток основи в зіві. На якість виробів впливає так само, як і підплетина.
Прольоти - відсутність нитки утоку по всій ширині тканини або лише на окремій її частині. Дефект може виникати внаслідок поганого регулювання верстату після обриву утоку, кінець якого захвачується краєм зіву і заробляється в тканину. Прольоти допускаються в виробах 1 сорту в одному місці, в виробах 2 сорту - в трьох місцях. На закритих ділянках виробу прольоти не враховуються.
Уточні петлі та скрутини - петлі, які утворюються з дуже скрученого утоку; вони можуть бути зароблені у середину полотна, нагадуючи сльоти утоку, або виступати на поверхні. При оздобленні тканин петлі з їх поверхні видаляють, що приводить до зменшення міцності тканини.
Діри та пробоїни - розриви та пошкодження тканини різних розмірів, які виникають при неправильній роботі верстату та інших причин. В виробах ці дефекти не допускаються.
Забруднення та масляні плями - місцеві забруднення тканини різними речовинами, які виникають від зайвого змащення верстату, від використання забрудненого утоку та інше. Такі дефекти в виробах 1 сорту на видимих ділянках виробу не допускаються, на закритих ділянках - не враховуються.
Крім того, можуть виникати такі дефекти, як парочки, збій ткацького малюнку, нерівний бій, розсічка бердом та інші. Деякі дефекти в процесі оздоблення тканин усуваються.
Ткацькі дефекти залежно від їх розміру поділяються на місцеві та поширені.
Домашнє завдання: підібрати 2 види ткацьких дефектів.
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
28 квітня 2021 року
Урок 62.
Навчальні компетентності:
Асортимент та властивості нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Найменування компетентностей:
Контрольна робота.
Навчальні посібники:
К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 159-169.
Теми контрольної роботи: характеристика властивостей тканин для виготовлення поясних виробів та виробів плечового легкого одягу. Характеристика властивостей тканин та вплив властивостей тканин на процеси швейного виробництва.
Запитання контрольної роботи.
1. Бавовняні платтяні тканини виробляються
- із волокон…
- пряжі ….
- переплетеннями…
- колористичне оздоблення…

2. Ситці:
- для виготовлення використовують _____________пряжу
- за способом обробки бувають_______, _________, ____________
-в процесі пошиття не ( властивості)_________, __________, _____________
- використовують голки №___________, нитки № ___________

3. Бязі:
- виготовляють із _________________пряжі
- використовують _______________ переплетення
- для костюмів, суконь, сорочок колористичне оздоблення _________, ____________
-для шиття використовують голки № ______, нитки № _________
4. Сатини:
- виготовляють із _________________пряжі
- використовують _______________ переплетення
- в процесі обробки виробу ( властивості) _________
5. Назвіть літні платтяні бавовняні тканини.
6. Класичними зимовими платтяними бавовняними тканинами є:
____________________________________________________
7. Ляні тканини:
- використовують переплетення ____________________
- по волокнистому складу бувають _____________, _______________
- основні вимоги до лляних тканин: ________________________
8. Шовкові тканини:
- найбільше виготовляють шовкових тканин із ______, _________
- використовуються види переплетень _____
- в залежності від характеру поверхні тканини можуть бути ______,
___________, _________, __________
- назвіть класичні тканини із натурального шовку _________________
- тканини під час розкрою ковзають, тому їх необхідно ____________
9. Вовняні тканини:
- за способом виробництва тканини поділяють на ________, ____________
- по волокнистому складу бувають ¬¬¬¬¬¬¬________________________
- в процесі ВТО необхідно використовувати _______________
10. Неткані матеріали:
- для виготовлення одягу використовують матеріали способу виготовлення _______________, ___________________
- ниткопрошивні полотна характеризуються ___________________
- Особливості конструювання виробів із ниткопрошивних полотен
- для виготовлення яких виробів використовують тканинопрошивні полотна ______________________________________________
_________________________________________________________________________________________________________________
28 квітня 2021 року
Урок 61
Навчальні компетентності:
Фурнітура для одягу. Прикладкові, оздоблювальні матеріали.
Найменування компетентностей:
Гудзики: матеріали, способи виготовлення і класифікація. Вимоги до якості гудзиків різних видів. Прикладкові матеріали. Їхні різновиди, призначення.
Навчальні посібники:
К.Р.Лазур стор 211-213, 207-210.
Адреса в Інтернеті: https://subject.com.ua/technology/clothing/166.html
https://subject.com.ua/technology/clothing/155.html
https://studfile.net/preview/5010182/page:6/
Короткий зміст уроку..
Гудзик є невеликим виробом, виготовленим з твердого матеріалу, що використовується в якості застібки на одязі або елемент декору на інших швейних виробах. Існує досить велика класифікація фурнітури, яка визначає кілька основних різновидів.
Сьогодні можна знайти величезну кількість різновидів гудзиків. Вони відрізняються характеристиками, зовнішнім виглядом і матеріалом виготовлення. Їх прийнято класифікувати за такими ознаками:
• за матеріалом виготовлення (галалітові, скляні, перламутрові, дерев'яні та інші);
• за розмірами (діаметр в міліметрах);
• за призначенням (що застосовуються для різних видів одягу, наприклад, пальто, брюки, білизна або формені);
• за зовнішнім виглядом (тут враховується безліч критеріїв, такі як форма, гладкість або рельєфність, колір);
• за методом кріплення (є декілька різновидів, які відрізняються кількістю отворів або дизайном).
При пошитті і кріпленні фурнітури важливо використовувати відповідний вид гудзиків. Наприклад, при пошитті пальто використовуються великого розміру і більш міцні застібки. Ґудзики застосовуються широкого діаметру, від 26 мм, як правило, з чотирма отворами для кріплення.
Найчастіше, говорячи про види, люди уявляють собі спосіб кріплення цього гудзика до одягу. Виділяють плоску фурнітуру з 2 або 4 отворами для пришивання, застібки на ніжці, канадку і заклепку, яка не вимагає пришивання. Щоб визначити їх різницю, потрібно уявити, як вони виглядають і вивчити методи пришивання до одягу.
Плоскі з дирками
Це найпопулярніший вид, який використовується повсюдно. Вони існують з двома або чотирма отворами для пришивання. Зустрічається і більш рідкісний вид такої фурнітури - з трьома отворами.

Плоскі гудзики можуть бути різного діаметру і призначатися для різних типів одягу. Відмінності їх помітні на чоловічому та жіночому вбранні. У чоловіків це більш лаконічні і прості форми і кольору, в той час як фурнітура для жіночого одягу відрізняється вишуканістю, оригінальністю форм і різноманіттям кольорів.
На ніжці або з петлею
Об'ємний вид гудзиків, який найчастіше пришивається до виробів з щільної тканини. Зазвичай вони мають невеликі розміри, плоску або злегка опуклу форму, а також вушко на тильній стороні для комфортного пришивання до тканини. Така фурнітура прекрасно виглядає на жіночих костюмах і блузках, сукнях, спідницях і інших виробах. У деяких випадках такі застібки використовуються для рукоділля та прикладного мистецтва.
Часто гудзики з петлею бувають обшиті аналогічною тканиною, як і сам виріб. Це надає образу елегантності та оригінальності.
Канадка
Це незвичайний вид гудзиків, зустрічається на форменому або спортивному одязі, яка застосовується в важких умовах. Її особливість полягає в двох паралельних довгастих отворах. У них закріплюється киперная стрічка (текстильна високоміцна стропа), яка згодом пришивається до одягу міцним швом.
Сама застібка при цьому здатна вільно переміщатися по стрічці, на якій вона розташовується. Це забезпечує її практично повну невразливість при шокових навантаженнях і різких рухах.
заклепка
Це незамінний внесок в швейну промисловість. Непомітні заклепки використовуються в різних видах одягу і широко застосовуються для декорування деяких речей, наприклад, сумок. Заклепки представляють собою металеві притиски, які кріпляться на одяг спеціальною машинкою. З'єднуючись, дві сторони заклепки, скріплюють між собою частини текстильного виробу.
При виборі одягу потрібно переконатися, що заклепки міцно зафіксовані на одязі. В іншому випадку, заклепка, що випала може повністю зіпсувати річ і зробити її непридатною до носки.
Різноманітність представлених в ательє і магазинах гудзиків вражає. Особливо широкий вибір відзначається для жіночого одягу. Можна знайти фурнітуру, яка імітує дорогоцінні камені або метали, а також придбати вироби багато обшитими застібками на ніжці. Фантазія умільців може бути практично нескінченна.
Дайте усні відповіді на запитання:
1. Перерахуйте вимоги до прокладкових матеріалів.
2. З якою метою використовують прокладкові матеріали?
Закінчіть речення:
- гудзики використовуються для …
- матеріалом для гудзиків можеть служити…
- за способом кріплення гудзикибувають…
- основні вимоги до гудзиків…
________________________________________________________________________________________________________________
_27 квітня 2021 року
Урок 60
Навчальні компетентності:
Матеріали для з’єднування деталей одягу.
Найменування компетентностей:
Використання різних видів ниток і пряжі відповідно до технічних умов. Доцільність заміни натуральних шовкових ниток синтетичними.
Навчальні посібники:
К.Р.Лазур стор 203- 207
Адреса в Інтернеті: https://korfiati.ru/2019/02/shveynyie-nitki-kak-vyibrat/
Короткий зміст уроку:
Штучні та синтетичні швейні нитки виробляють з полінозних, поліефірних, віскозних , поліефірних та поліамідних волокон. Використовують їх замість бавовняних швейних ниток при виготовленні виробів з різноманітних тканин та трикотажних полотен. На відміну від бавовняних вони більш більш дешеві, блискучі, еластичні та міцні, не бояться вологи, більшість із них витримують вищу температуру. Найбільше використання знаходять поліефірні штапельні нитки, так як вони мають найкращі якості.
Армовані швейні нитки (ЛГ), (ЛЛ), (ЛЗ) можуть витримувати температуру вище 200 градусів. Їх називають універсальними. Вони гарантують високу міцність. Рядки з такими нитками еластичні і красиві на вигляд. Як правило, вони призначені для зшивання, обметування і оздоблювальних строчок. Армовані швейні нитки, як і бавовняні підходять для трикотажу. Ще їх використовують для тонких і середніх тканин, для костюмів і пальто. Також для взуття, шкіри (і замінника), джинсових виробів.
Поліефірні штапельні нитки (ЛШ) - вони більш рівні. Відрізняються від попередніх більшою еластичністю. З їх допомогою обметують зрізи, шиють трикотажні речі, використовують для пошиття тонких та середніх тканин.
Поліефірні нитки (Л) - вони міцніші за всі попередні. У цих ниток поліпшені властивості для пошиття. Вони абсолютно не бояться вологи і не руйнуються під її впливом. Всі потаємні строчки, машинні вишивки робляться з поліефірної нитки. Рельєфні декоративні шви також робляться за допомогою цього виду ниток. Ними обробляють тканини з просоченням. Обробляють навіть м'які меблі та вироби шкіргалантереї.
Поліефірні текстуровані нитки (ЛТ) -це бюджетний варіант ниток. При цьому вони досить еластичні. Мають петлистую структуру, не руйнуються під впливом високої температури. Як правило, їх використовують для обметування зрізів, а також для шиття еластичного трикотажу.
Поліамідні швейні нитки (К). Нитки досить міцні. Під впливом вологи і води не руйнуються. Єдиний мінус - невисока термостійкість. Через це виробництво цих ниток не користується популярністю. Їх застосовують для взуття, шкіряних виробів, прошивки книг, для оздоблювальних строчок.
Нитки віскозні і з натурального шовку. Їм характерний блиск, який переливається. Але в порівнянні з іншими нитками, віскозні менш міцні. Їх використовують в рукоділлі і для машинної вишивки.
Дайте усні відповіді на запитання:
1. Які штучні та синтетичні волокна використовують для виготовлення швейних ниток на заміну бавовняним.
2. Назвіть переваги та недоліки синтетичних швейних ниток.
3. Порівняйте властивості бавовняних та синтетичних швейних ниток. Визначте доцільність заміни бавовняних ниток синтетичними.
_______________________________________________________________________________________________________________________________________
22 квітня 2021 року
Урок 59
Навчальні компетентності:
Матеріали для з’єднування деталей одягу.
Найменування компетентностей:
Матеріали для з’єднування деталей одягу. Нитки, їхнє одержання, ознаки групування. Вимоги до якості ниток.
Навчальні посібники:
К.Р.Лазур стор 202-203
Адреса в Інтернеті: https://subject.com.ua/technology/clothing/160.html - розділи «Швейні нитки», «Бавовняні швейні нитки»
Короткий зміст уроку:
Швейні нитки – це основний вид матеріалу для з’єднання деталей швейних виробів. Крім того, нитки можуть використовуватися і як оздоблювальний матеріал.
В основу класифікації швейних ниток покладені наступні ознаки:
 призначення ниток,
 волокнистий склад,
 спосіб обробки,
 структурні показники, як кількість складень,
 напрямок остаточної крутки,
 лінійна щільність.
За призначенням швейні нитки розділяють на швейні нитки, вишивальні, в’язальні та нитки спецпризначення.
Швейні нитки: поліестер(лавсан), поліамід, бавовняні та комбіновані.
Вишивальні нитки: віскоза, поліестер, бавовна.
В’язальні нитки: вовна, віскоза, поліестер, бавовна, акріл, лляні та комбіновані.
За волокнистим складом швейні нитки розділяють на бавовняні, лляні, шовкові, зі штучних волокон, синтетичні з поліамідних, поліефірних і деяких інших волокон.
За способом обробки швейні нитки можуть бути суровими, матовими, глянцевими, білими, кольоровими, чорними.
За кількістю складень бавовняні нитки можуть бути в 3, 6, 9 і 12 складень, синтетичні в 2 і З складень, швейний шовк, як правило в 3 складення, вишивальні нитки – від 2 до 6 додавань.
За напрямком остаточної крутки нитки можуть бути правої і лівої крутки.
Товщина швейних ниток характеризується торговельним (умовним) номером або лінійною щільністю в тексах. Більш тонкі нитки мають більш високі номери.
Якість швейних ниток характеризується їх міцністю, розтяжністю, пружністю, зрівноваженням скручування, рівністю, міцністю фарбування, відповідним ступенем білизни та відсутністю або наявністю зовнішніх дефектів.
Швейні нитки повинні задовольняти такі основні вимоги: бути міцними, мати рівномірну товщину та ступень скручування, бути зрівноваженими за скручуванням, мати міцне фарбування або достатній ступень білизни, не мати дефектів. Для зберігання зовнішнього виду та якості виробів необхідно, щоб нитки за показниками міцності, розтяжності, усадки відповідали властивостям основного матеріалу.
На Вашу думку:
1. Які швейні нитки використовують для виконання внутрішніх швів під час виготовлення виробів із тканин бавовняної пряжі та тканин із синтетичних волокон?
2. Підберіть нитки для пошиття виробу із синтетичної тканини шифон.
3. Якими вимогами до якості швейних ниток Ви будете користуватися, вибираючи нитки для виготовлення виробу.
4. Ви працюєте на універсальній швейній машині 97-А кл. Нитки якої крутки Ви оберете?
________________________________________________________________________________________________________________________________
21 квітня , 22 квітня 2021 року
Урок 57-58.
Навчальні компетентності:
Асортимент та властивості нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Найменування компетентностей:
Лабораторно-практична робота. Розпізнавання виду пошивочних властивостей, волокнистого складу нетканих матеріалів.
Навчальні посібники:
К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 159-169.
Короткий зміст уроку:
Мета: навчити учнів розпізнавати в зразках види нетканих матеріалів, вид пошивочних властивостей, волокнистий склад, призначення.
Матеріально-технічне забезпечення: зразки нетканих матеріалів – 6шт., текстильна лупа, препарувальна голка, альбом з колекцією нетканих матеріалів, клей.
Теоретичні відомості
Неткані матеріали – це пружне, міцне полотно, має велику товщину, порівняно велику ширину і незначну довжину, створене з одного або кількох шарів текстильних матеріалів (волокон, ниток, ворсу), скріплених різними способами:
1. Механічним:
- прошиванням,
- протиканням;
2. Фізико-хімічним:
- склеюванням термопластичними речовинам
3. Комбінованим.
За волокнистим вмістом неткані полотна поділяють на бавовняні, напіввовняні, шовкові, льняні. До групи бавовняних та льняних полотен належать не тільки полотна, виготовлені з низькосортної бавовни чи льону і відходів прядіння, а й із хімічних (віскозних) волокон. До напіввовняних належать полотна, волокнистий вміст яких становить в основному вовна у вигляді відновлених волокон із розроблених шматків і начосів з додаванням натуральної тонкої, напівгрубої, грубої вовни. Шовкові неткані полотна виготовляють із хімічних волокон.
За способом утворення розрізняють в’язально-прошивні, голкопрошивні та клейові неткані полотна.
1. В’язально-прошивні неткані полотна можуть бути полотнянопрошивними, ниткопрошивними і тканинопрошивними.
- Полотнянопрошивне неткане полотно – це волокнисте полотно, скріплене трикотажним переплетенням. Полотно утворюється з бавовняної пряжі, віскозних комплексних, капронових ниток, має хороші теплозахисні властивості, гігроскопічне, повітронепроникне й стійке до стирання.
- Ниткопрошивні неткані полотна складаються з трьох систем ниток: поздовжніх, поперечних і з’єднувальних. Якщо зовсім недавно ниткопрошивні полотна використовувалися тільки в побуті або як обтиральні матеріали, то тепер їх використовують для виготовлення блузок, сорочок, костюмів. Вони досить гігроскопічні, мають теплозахисні властивості, але меншу стійкість до стирання. Зате вони мають більшу формостійкість.
- Тканинопрошивні неткані полотна складаються з легкого каркаса, прошитого системою ворсових ниток, які на виворітному боці закріплюються переплетення «трико», внаслідок чого полотно має вигляд дволицьового трикотажу.
Тканинопрошивні полотна можуть бути також махровими. Їх використовують для виготовлення чоловічих сорочок, пляжних ансамблів, суконь.
2. Голкопробивне полотно виробляють, проколюючи голками волокнисте полотно. Внаслідок проколу в структурі полотна змінюється розміщення волокон та порушується їхня орієнтація. В місцях проколу утворюються пучки волокон, розміщених перпендикулярно до площини полотна, за допомогою яких зв’язується структура полотна. Структура голкопробивного полотна характеризується густотою проколів, тобто кількістю проколів на 1см.
3. До клейових нетканих матеріалів належать:
- Флізелін – папероподібне неткане полотно, яке складається із суміші різних волокон. Флізелін має орієнтовне розміщення волокон у полотні і тому характеризується нерівномірними властивостями по довжині й ширині, що обмежує його застосування у швейному виробництві.
- Прокламілін виробляється із суміші віскозних і нітронових волокон і має неорієнтоване розміщення волокон у полотні. Прокламілін на відміну від флізеліну характеризується рівномірністю властивостей по довжині й ширині, підвищеною жорсткістю. Використовують його як прокладку при пошитті сорочок, костюмів, суконь, пальт, застосовуючи при цьому синтетичні нитки різних типів.
Хід роботи
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. В альбомі сортової колекції розглянути види нетканих матеріалів.
3. В 6-ти зразках нетканих матеріалів , визначити вид, їхню будову, властивості, призначення.
4. Висновки записати в таблицю.
№
з/п Вид нетканого полотна Волокнистий вміст Спосіб виробництва Власти-
вості Призна-чення
________________________________________________________________________________________________________________________________________
21 квітня 2021 року
Урок 56.
Навчальні компетентності:
Асортимент та властивості нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Найменування компетентностей:
Характеристика властивостей нетканих матеріалів для виготовлення плечового легкого одягу.
Навчальні посібники:
К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 162-163.
Короткий зміст уроку:
Напіввовняні полотна використовують для виготовлення одягу та для оббивки меблів. Костюмно-платтєві полотна виготовляють прошиванням настилу з товстої напіввовняної пряжі лінійної щільності 110 текс поліефірною текстурованою ниткою лінійної щільності 11 текс х 2. Зовні такі полотна нагадують пістрявов'язаний трикотаж з потовщеними поперечними смугами.
В асортименті шовкових полотен типу тканин найбільша питома вага припадає на костюмно-платтєві, блузочні та декоративні полотна. їх виробляють з синтетичної об'ємної пряжі та текстурованих ниток, прошитих такою же пряжею, текстурованими або комплексними капроновими нитками переплетенням трико на машині 18 класу. Полотна випускають шириною 150 см, поверхневою щільністю 98 - 305 г/м2.
Тканинопрошивні неткані полотна - це бавовняні або напіввовняні махрові полотна з петельним одностороннім ворсом на каркасі з тканини, ниткопрошивного або холстопрошивного нетканого полотна. Для прошивної системи ниток використовують бавовняну або напіввовняну скручену пряжу, комплексні або текстуровані синтетичні нитки. Більшість махрових полотен випускається шириною 150 см.
Бавовняні полотна випускають на каркасі з ниткопрошивних полотен, прошивають бавовняною пряжею лінійної щільності 29 текс х 2 (поверхнева щільність полотна 450 г/м2) або більш тонкою скрученою пряжею 18,5 текс х 2 (поверхнева щільність - 271 г/м2). Деякі полотна випускають на каркасі з малощільної бавовняної тканини прошиванням скрученою бавовняною пряжею 29 текс х 2, поверхнева щільність таких полотен - 382 г/м2. За забарвленням махрові полотна дуже різноманітні: їх випускають гладкофарбованими, з надрукованими малюнками, відбіленими, пістрявопрошитими. Використовують махрові полотна для виготовлення рушників, простирадл, виробів дитячого асортименту, домашнього та пляжного одягу.
Напіввовняні тканинопрошивні махрові полотна виробляють на каркасі з бавовняної саржі прошиванням вовняною пряжею лінійної щільності 110 текс. Випускають такі полотна шириною 142 см, поверхневою щільністю 545 г/м2.
Новітні технології виготовлення
Тканина виготовляють не тільки традиційним способом, але і вельми оригінальним. Наприклад, в якості новинки - тканина з балончика. Патент на тканину в балоні Fabrican належить Мануелю Торресу. Вона являє собою розчинені бавовняні нитки усередині балона з розпилювачем. Вони застигають у повітрі, а процес виготовлення одягу відбувається так: на тіло розпорошується тканину у стільки шарів, скільки буде потрібно. Замість тіла можна використовуватися болванку. Речі з такої якісної тканини можна прати, як звичайний бавовна, вони володіють всіма властивостями бавовняної тканини. Однак, якщо вам не сподобалося те, що вийшло, тканина легко розчинити тим же складом, за допомогою якого її заганяють у балончик.
Домашнє завдання: В конспект вклеїти три зразки нетканого полотна і дати характеристику: волокнистого вмісту, процесу отримання, властивостей та призначення.
________________________________________________________________________________________________________________________________
14.04.21 р. (1 год.)
Предмет «Матеріалознавство»
Модуль «ШВЧК – 3.3»
Назва теми (компетентності): Види нетканих матеріалів, процес їх отримання.
Посилання:
Підручник К.Р. Лазур Швейне матеріалознавство, стор. 159-160
Мережа Інтернет - https://subject.com.ua/technology/clothing/146.html
Загальні відомості про неткані матеріали - НЕТКАНІ ...
Дати відповідь на запитання:
1. У чому переваги виробництва нетканих матеріалів порівняно з виробництвом тканин?
2. Як поділяються неткані матеріали за способом виготовлення?
______________________________________________________________________________________________________________________________________
13.04.21 р. (1 год.)
7.04.21 р. (1 год.)
Предмет «Матеріалознавство»
Модуль «ШВЧК – 3.3»
Назва теми (компетентності):
Лабораторно-практична робота
Тема « Характеристика властивостей шовкових та вовняних тканин для виготовлення платтяно-блузочних виробів.»
Послідовність виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Підібрати зразки тканин, ознайомитися з особливостями зовнішнього вигляду лицьового та виворітного боків, їхньою будовою, обробкою, властивостями, призначенням.
3. Підібрати зразки шовкових та вовняних тканин. Визначити їх волокнистий вміст, переплетення, вид обробки, властивості, призначення.
4. Досліджувані зразки з характеристикою занести в таблицю.
Посилання: мережа Інтернет -https://subject.com.ua/technology/clothing/122.html
https://subject.com.ua/technology/clothing/120.html
Підручник К.Р. Лазур Швейне матеріалознавство, стор. 139-157.
_________________________________________________________________________________________________________________________________________
6.04.21 р. (1 год.)
31.03.21 р. (1 год.)
Предмет «Матеріалознавство»
Модуль «ШВЧК – 3.3»
Назва теми (компетентності):
Лабораторно-практична робота
Тема « Характеристика властивостей бавовняних та лляних тканин для виготовлення платтяно-блузочних виробів.»
Послідовність виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Підібрати зразки тканин, ознайомитися з особливостями зовнішнього вигляду лицьового та виворітного боків, їхньою будовою, обробкою, властивостями, призначенням.
3. Підібрати зразки бавовняних та лляних тканин. Визначити їх волокнистий вміст, переплетення, вид обробки, властивості, призначення.
4. Досліджувані зразки з характеристикою занести в таблицю.
Посилання:
Підручник К.Р. Лазур Швейне матеріалознавство, стор. 123-148, 149-157
Мережа Інтернет - https://subject.com.ua/technology/clothing/8.html
https://subject.com.ua/technology/clothing/10.html
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
31.03.21 р. (1 год.)
Предмет «Матеріалознавство»
Модуль «ШВЧК – 3.3»
Назва теми (компетентності): Характеристика властивостей шовкових та вовняних тканин платтяного асортименту.
Посилання:
Підручник К.Р. Лазур Швейне матеріалознавство, стор. 139-157
Дати відповідь на запитання:
1. Як поділяють шовкові тканини за призначенням, волокнистим складом, характером поверхні?
2. Охарактеризуйте штапельні шовкові тканини.
3. У чому полягає складність технологічної обробки тканин з шовкових ниток і пряжі, штучних, синтетичних ниток і пряжі?
4. Як відрізнити камвольну, тонкосуконну, грубосуконну вовняні тканини?
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
30.03.21 р. (2 год.)
Предмет «Матеріалознавство»
Модуль «ШВЧК – 3.3»
Назва теми (компетентності): Характеристика властивостей бавовняних та лляних тканин платтяного асортименту. Асортимент шовкових та вовняних матеріалів для виготовлення платтяних виробів.
Посилання:
Підручник К.Р. Лазур Швейне матеріалознавство, стор. 123-148, 149-157
Дати відповідь на запитання:
1.Які класичні бавовняні тканини належать до білизняних платтяно-сорочкових, костюмно-пальтових тканин?
2. Перечисліть особливості білизняних і платтяно-костюмних лляних тканин.
3. Які класичні шовкові тканини належать до платтяних, платтяно-костюмних?
4. Які класичні вовняні тканини належать до пальтових, костюмних і платтяних?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
24.03.21 р. (2 год.)
Предмет «Матеріалознавство»
Модуль «ШВЧК – 3.3»
Назва теми (компетентності): Технологічні властивості тканини, властивості розсувальності, прорубування, формування під час ВТО та їх вплив на пошив та експлуатацію одягу. Асортимент бавовняних та лляних матеріалів для виготовлення платтяних виробів.
Посилання:
Підручник К.Р. Лазур Швейне матеріалознавство, стор. 107-113, 123-148
Дати відповідь на запитання:
1. Що впливає на розсувальність ниток у швах?
2. Що необхідно зробити, щоб запобігти прорубуванню тканини?
3. Які параметри визначають режим волого-теплової обробки тканин, в чому полягає режим та особливості волого-теплової обробки різних за складом та будовою тканин?
4. Що таке асортимент тканин?
5. Поділ бавовняних тканин згідно зі стандартом і призначенням.
6. Як поділяють лляні тканини відповідно до стандарту та призначення?
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
23.03.21 р. (2 год.)
Предмет «Матеріалознавство»
Модуль «ШВЧК – 3.3»
Назва теми (компетентності): Естетичні властивості тканини, вплив кольору, колориту на вибір моделей одягу. Технологічні властивості тканини, влив факторів ковзкості, опору тканини різанню на розкрій тканини.

Посилання:
Підручник К.Р. Лазур Швейне матеріалознавство, стор. 104-107
Дати відповідь на запитання:
1. Які властивості тканин належать до естетичних, як їх враховують ушвейному виробництві?
2. Які властивості тканин належать до технологічних?
3. Як впливає ковзкість тканини на процес розкроювання та зшивання деталей швейних виробів?
4. Які тканини виявляють найбільший опір різанню під час розкроювання?
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________
12 січня 2021 року
Урок 23.
Тема програми: відомості про технологію виготовлення тканини.
Тема уроку: оздоблення бавовняних тканин. Характеристика основних операцій оздоблення.
Навчальні посібники:
К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 54-56.
Адреса в Інтернеті: http://um.co.ua/7/7-5/7-5206.html
https://studfile.net/preview/9812980/page:10/
Короткий зміст уроку:
Бавовняні тканини (так звані сурові тканини), надходять з ткацьких підприємств на оздоблювальні операції, їх розбраковують і визначають призначення. Потім куски тканин клеймують і зшивають по декілька десятків і навіть сотень метрів в одну безперервну стрічку, яку і піддають повному оздобленню.
Попереднє оздоблення:
1. Обпалювання - видалення за допомогою газообпалювальної машини з поверхні тканин волокон, які погіршують зовнішній вигляд та сприяють утворенню дефектів при друкуванні тканин. Не обпалюють ті тканини, які при подальшому оздобленні будуть ворсуватися, а також тканини для рушників та марлю. Після обпалювання тканина проходить крізь паровий іскрогаситель або ванну з водою.
2. Розшліхтовка - процес видалення шліхти та домішок з тканини, підготовка її до відварювання. Тканини замочують на 4-24 години (залежно від товщини та щільності тканини та складу шліхти), а потім промивають.
3. Відварювання - обробка тканини лужним розчином з метою повного її очищення від домішок целюлози. Відварюють тканини в герметично зачинених котлах. Після відварювання тканини промивають спочатку гарячою, а потім холодною водою. Тканина стає м'якою, пластичною, але набуває неприємного сіро-бурого кольору.
4. Мерсеризація - короткочасна (на протязі 30-60 секунд) обробка тканини концентрованим (18-20%) розчином їдкого натрію при температурі 16-20°С з наступним промиванням гарячою та холодною водою. В результаті мерсеризації тканина надбає блиск, шовковистість, більші гігроскопічність та міцність, кращу здібність до фарбування з меншим (на 15-20%) споживанням фарбника. Мерсеризацію тканин виконують в натягнутому стані на спеціальних мерсеризаціонних машинах з метою запобігання усадки. Мерсеризації піддають переважно тканини з гребінної пряжі (сатини, попліни, батисти, маркізети та інші).
5. Білення - процес надання тканині відповідного ступеня білизни завдяки хімічному руйнуванню природних фарбуючих речовин. Біленню піддають білизняні тканини, тканини, які будуть друкуватися на білому фоні, а також тканини, які будуть фарбуватися в світлі кольори. Відбілюють тканини перекисом водню Н2O2, гіпохлоритом натрію NaCIO або кальцію Са(ОСI)2, хлоритом натрію NaClO2. Тканина насичується відбілювачем і вилежується на протязі 2-3 годин, при цьому відбілювач розпадається з виділенням активних хімічних речовин, які руйнують речовини, які фарбують волокна, і відбілюють тканину. Після білення тканини обробляють кислотою, промивають та висушують.
6. Ворсування - процес утворення ворсової поверхні за допомогою ворсувальних верстатів, головним робочим органом яких є парні вали з металевими голками, частка з яких обертається за годинною стрілкою, частка - проти, завдяки чому вискубуються волокна з пряжі та ниток тканини і створюється ворсова поверхня. Ворсування надає тканинам кращі теплозахисні якості, більшу м'якість і виконується в декілька циклів: від 4 до 16. Даний ворс називають начісним. З начісним ворсом випускають бумазеї - тканини з рідким одностороннім ворсом (4 цикли ворсування); фланелі - тканини з негустим невисоким двостороннім ворсом (8 циклів); байки та сукна - тканини з густим двостороннім ворсом (16 циклів).
Домашнє завдання: підберіть 5 зразків бавовняних тканин з різними видами обробки. Опишіть операції обробки кожного зразка тканини.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________
12 листопада 2020 року
Урок 11.
Тема програми: ткацькі переплетення.
Тема уроку: Головні та дрібновізерунчасті ткацькі переплетення.
Навчальні посібники:
К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 75-81.
Адреса в Інтернеті: https://uk.wikipedia.org/wiki,
https://subject.com.ua/technology/clothing/69.html
Короткий зміст уроку:
Ткацьким переплетення називається малюнок утворений на ткацькому верстаті переплетенням у визначеному порядку ниток основи до піткання. Переплетенням визначається будова тканини та її властивості.
Ткацьке переплетення поділяють на такі групи: головні (основні), дрібно візерунчасті (похідні, комбіновані) і складні (або жакардові).
До головних переплетень належать полотняне саржеве, сатинове(або атласне).
У полотняному переплетенні кожна нитка піткання по черзі через одну переплітаються з ниткою основи, утворюючи малюнок сітки, як при штопанні.
У полотняному переплетенні лицьовий і виворітний бік одинакові. Це переплетення найпростіше і найпоширеніше.
Саржеве переплетення утворює на поверхні ряд рубчиків (ряд діагональних смужок ) з основи або піткання. Усі смужки ідуть під кутами 45о до повздовжньої нитки тканини. У саржевому переплетенні кожна нитка піткання проходить під однією ниткою основи і перекриває дві або кілька ниток основи. Тканини саржевого переплетення менш цупкі і поступаються міцністю перед тканинами полотняного переплетення.
Сатинове переплетення утворюється нитками піткання, що перетинають кілька ниток основи, мають більшу щільність ніж нитки основи.
Атласне переплетення протилежне сатиновому. У атласному переплетенні нитки основи ідуть щільніше і перекривають кілька ниток піткання. Завдяки високій щільності ниток піткання чи основи. Тканини цих переплетень мають рівну гладеньку і блискучу поверхню.
Атлас завжди шовковий, а сатин – бавовняний.
Дайте відповідь на запропоновані питання:
1. Як класифікують ткацькі переплетення?
2. Яким переплетенням виготовляють тканини з однаковою поверхнею лицевої і виворітної сторони?
3. Чим пояснюється блиск на лицьовій стороні деяких тканин?
4. Як впливає вид переплетення на зовнішній вид матеріалу?
5. Що називають рапортом переплетень та як його визначають?
6. Назвіть похідні від полотняного переплетення.

______________________________________________________________________________________________________________
10 листопада 2020 року
Урок 10.
Тема програми: властивості тканин.
Тема уроку: Структура лицьового та виворітного боку тканин. Визначення напрямку нитки основи та пітканння.
Навчальні посібники:
К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 85-88.
Короткий зміст уроку:
Визначення напрямків ниток основи і піткання.
Нитки основи завжди розміщуються вздовж пружка; тканину слід потягти в обох напрямках: вздовж піткання тканина завжди розтягується сильніше.
Якщо уважно препарувальною голкою витягти із зразка кілька ниток в обох напрямках, то можна по¬бачити, що нитка підткання зігнута більше, ніж нит¬ка основи (виключення становлять тканини репсового переплетення).
Нитки основи більш гладенькі й жор¬сткі, сильніше скручені, ніж нитки піткання. Якщо в одному напрямку тканини ідуть кручені нитки, а в іншому – одинарні, то крученими будуть нитки ос¬нови. Вони розміщуються рівномірніше, паралельно одна одній.
Визначення лицьового і виворітного боку.
Ткани¬ну слід розмістити так, щоб можна було порівняти обид¬ві сторони. Для цього нитки основи і нитки підткання в порівнюваних відрізках тканин повинні лежати в од¬ному напрямку.
Оскільки лицьовий бік тканини завж¬ди чистіший, ніж виворітний, то малюнок переплетен¬ня виступає на ньому з чіткіше окресленим рельєфом, обробка його якіс¬ніша.
На деяких тканинах відмінності лицьового і виворітного боків виявляються чітко, на інших вони ледь помітні.
Деякі переплетення підкреслюють лицьовий і виворітний бік, що допомагає розрізнити їх. Наприк¬лад, у сатиновому та атласному переплетеннях лицьовий бік тканини блискучий, а виворітний – матовий.
Тканини підбілені й гладкофарбовані слід розгля¬дати проти світла, відігнувши пальцем край зразка і піднявши його до рівня ока. Лицьовий бік таких тка¬нин буде більш гладенький, ніж виворітний.
У ворсових тканинах, якщо їх прорізати, то ворс завжди проглядає на лицьовий бік.
У тканинах з начісним і двобічним ворсом на ли¬цевій стороні ворс густіший, тому, що стрижений.
У на¬бивних тканинах малюнок розміщують на лицьовому боці.
Лицьовий бік тканини можна розпізнати за наявністю:
· чіткого набивного малюнку;
· орієнтованого ворсу;
· малюнку ткацького переплетення (у тканин саржевого переплетення на лицьовому боці діагоналі випукліші, тому якщо розглядати тканину в напрям¬ку основи, то вони йдуть знизу вгору, зліва направо; сатинове й атласне переплетення утворюють гладень¬ку поверхню);
· чіткого жакардового візерунка.

Залежно від структури поверхні та колористичного оформлення тканини поділяють на різнобічні й рівнобічні.
Різнобічні тканини – це тканини, в яких лицьовий і виворітний боки різні за будовою і оформленням. Такі тканини, в свою чергу, можуть бути одно- і дволицевими.
До однолицевих належать тканини, у яких виворітний бік відрізняється від лицьового будовою, обробкою або і тим, і іншим. Виворітний бік таких тканин не може бути використаний на помітних частинах виробу (сатин, ситець, вельвет, бобрик та деякі інші).
До дволицевих належать тканини, у яких лицьовий бік і виворітний відрізняються будовою та оброб¬кою, але обидва боки тканини можуть бути викорис¬тані як лицьові (креп-сатин, габардин).
Домашнє завдання: підберіть зразки набивних, ворсових , гладкофарбованих тканин, визначте їх лицьву і виворітну сторони, направлення ниток основи та піткання.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________
5 листопада 2020 року
Урок 9.
Тема програми: властивості тканин.
Тема уроку: фізико-механічні властивості матеріалів.
Навчальні посібники:
К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор. 93-104
Короткий зміст уроку:
Механічні властивості волокон виявляються внаслідок дії на них зовнішніх механічних сил: розтягу, згину, тертя та інших. Під дією розтягу волокна виявляють такі властивості, як міцність та видовження.
Міцність або розривне навантаження Рр (сII) - це найбільше зусилля розтягу, яке зазнає волокно в момен т його розриву. Тобто міцність волокон визначає їх здібність чини ти опір розтягуючим зусиллям.
Відносне розривне навантаження Р0 (сН/текс) - характеризує залежність міцності волокон від їх товщини (лінійної щільності) і визначається за формулою:
Рₒ= Рₚ : Т
Міцність хімічних волокон залежить від ступеня їх витягування та стабілізації в процесі виробництва. При більшому витягуванні волокон при їх формуванні міцність волокон зростає. Стабілізація волокон високими температурами приводить до орієнтації макромолекул, і, як наслідок, - до збільшення міцності волокна.
Міцність натуральних волокон залежить від лінійної щільності волокна. Чим більш тонким та щільним є волокно, тим більш високу міцність воно виявляє.
Міцні волокна: капрон, анід, льон, лавсан, вінол. Неміцні волокна: вовна, ацетатні, віскоза, бавовна.
Міцність волокон впливає на міцність пряжі та матеріалів, які з них виготовляють.
Міцність волокон може змінюватися при їх зволоженні.
Видовження текстильних волокон - це їх здібність збільшувати свою довжину внаслідок розтягу.
Видовження характеризується двома показниками:
а) абсолютне розривне видовження 1р (мм) - показує приріст довжини волокна в момент його розриву і визначається за формулою:
Lp =Lₗ – Lₒ де: Lo- це початкова довжина волокна, мм;
Lₗ - довжина волокна в момент розриву, мм.
б) відносне видовження Lo (%) - показує, яку частину від початкової довжини волокна складає його абсолютне видовження до моменту розриву.
Складові повного видовження: пружна, еластична та пластин на деформації.
1. Пружна деформація - це та частина приросту довжини волокна, яка зникає практично миттєво після його розвантаження. Чим вище частина пружної деформації у волокні, тим вище якість виробів з цього волокна, тим краще вони будуть зберігати форму, менше будуть зминатися.
2. Еластична деформація - це та частина приросту довжини волокна, яка зникає після його розвантаження поступово, на протязі деякого часу.
3. Пластична деформація - це та частина приросту довжини волокна, яка не зникає після його розвантаження.
При збільшенні видовження волокна частина пружної деформації зменшується, а еластичної та пластичної - зростає. Тому, якщо волокно має велике видовження, вироби з нього погано зберігають форму, сильно зминаються.
Стійкість волокон до стирання. Стирання волокон відбувається внаслідок їх зіткнення з поверхнею твердих предметів або жорстких матеріалів. Волокна при стиранні стають більш тонкими, втрачають міцність, все це викликає зношення матеріалів у виробах. Волокна мають різну стійкість до стирання. Найбільш стійкими до стирання є волокна капрону, аніду, лавсану, вінолу, льону. Найменш стійкі - волокна вовни, бавовни, ацетатні, нітрон.
Фізичні властивості волокон характеризують їх здібність до поглинання та випаровування вологи; теплові та оптичні властивості; стійкість до дії світла та погоди.
Гігроскопічні властивості волокон характеризують їх здібність поглинати з навколишнього середовища та випаровувати в нього поглинуті водяні пари та воду. Оцінюють гігроскопічні властивості волокон трьома показниками: фактичною, кондиційною та максимальною вологістю.
Фактична вологість \У ф ( % ) - показує, яку частку від маси сухого волокна складає маса вологи, яку воно містить при фактичних атмосферних умовах.
Кондиційна вологість WK (%) - показує вологість волокна при нормальних атмосферних умовах, тобто при вологості повітря W„ = 65 % та температурі повітря Тп = 20 °С .
Максимальна вологість волокна Wmax (%) - це вологість волокна при максимальній вологості повітря Wn = 100 % та при температурі повітря Т„ = 20" С ± 2 °С .
Гігроскопічні властивості волокон мають велике значення для гігієнічності одягу. Високу гігроскопічність мають всі натуральні волокна та віскоза; нізьку - всі синтетичні (крім вінолу) та ацетатні волокна. Завдяки гігроскопічності волокон одяг поглинає піт, який виділяє шкіра людини, і випаровує його в навколишнє середовище. Випаровування поту знижує температуру тіла. Волокна при поглинанні вологи виділяють тепло. Це приводить до збільшення тиску водяних парів в волокні, що, в свою чергу, викликає видалення частки вологи з волокна та поглинання волокном тепла. Ефект охолодження тіла зменшується. Таким чином, як при поглинанні вологи волокном, так і при її випаровуванні, волокна захищають тіло людини від різкого впливу навколишнього середовища. Чим вище ступень поглинання вологи волокном, тим вище його захисна дія та гігієнічність.
Стійкість волокон до нагрівання. Підвищені температури впливають на міцність, видовження, пружність волокон, а також на їх зовнішній вигляд та хімічну структуру. При підвищенні температури більшість волокон знижує свою міцність, при цьому зростає їх видовження, зменшується пружність.
Відповідно з характером змін властивостей волокон від дії підвищених температур розрізняють теплостійкість та термостійкість волокон. Теплостійкість волокон визначається максимальними температурами, дія яких на протязі довгого часу не погіршує властивостей волокон. Після охолодження волокна до нормальної температури його властивості відновлюються. Температури теплостійкості обумовлюють режими теплових обробок матеріалів у виробництві.
Термостійкість волокон характеризується температурами, дія яких викликає безповоротні зміни властивостей волокон. Тобто, це такі температури, які можуть викликати зниження міцності, видовження, пружності і навіть привести до термічного руйнування волокна залежно від ступеня нагрівання та його тривалості. Обидва показники мають велике значення для вибору режимів ВТО в швейному виробництві.
Домашнє завдання: підберіть 2 зразки натуральних тканин та 2 зразки хімічних тканин, дайте характеристику їх фізико- механічних властивостей.
__________________________________________________________________________________
29 жовтня 2020 року
Урок 8
Тема програми: Відомості про технологію виготовлення тканини. Склад та будова тканин
Тема уроку: Лабораторно-практична робота: визначення виду тканини, волокнистого складу, лицевої та виворітної сторони тканини.
Навчальні посібники:
1. К. Лазур стор. 68-75, 54-67.
2. В. Радкевич «Матеріалознавство швейного виробництва». Лабораторно- практичні роботи .
3. Короткий зміст уроку №7.
Послідовність виконання роботи:
1. Вивчити теоретичні відомості.
2. Підібрати зразки бавовняних, лляних, вовняних, шовкових, віскозних та синтетичних ( капронових та поліестерових) тканин.
3. Визначити їх назву, волокнистий вміст, вид оздоблення та виворітну і лицеву сторони тканини.
4. Послідовно описати властивості в зошиті для ЛПР.
______________________________________________________________________

22/10/2020
______________________________

Урок 7
Тема програми: Відомості про технологію виготовлення тканини. Склад та будова тканин
Тема уроку: Класифікація тканин за волокнистим складом. Загальна характеристика будови тканин. Оздоблення тканини. Характеристика основних операцій оздоблення тканини.
Навчальні посібники:
2. К. Лазур «Швейне матеріалознавство» стор.68-75, 54-67.

Короткий зміст уроку:
1. За складом всі тканини поділяються на 4 класи:
- однорідні;
- неоднорідні;
- змішані;
- змішано-неоднорідні.
Однорідні тканини - це тканини, які вироблені з волокон одного виду:
- бавовняні: ситець, бязь, сатин, полотно та інші;
- лляні: полотна, рогожки та інші;
- вовняні: сукна, драпи, трико та інші;
- шовкові: крепдешини, креп-шифони;
- віскозні: креп-сатини, полотна і так далі.
Такі тканини називають з приставкою чисто-: чистововняні, чистолляні, чистобавовняні і т. д.
Неоднорідні тканини складаються з ниток основи і утоку різного волокнистого складу. Наприклад, саржа підкладкова має в основі - віскозну нитку, а в утоку - бавовняну пряжу; полотно напівлляне: в основі бавовняну пряжу, в утоку - лляну і т.д.
Змішані тканини виробляють зі змішаної пряжі однакового складу і в основі, і в утоку. До змішаних тканин відносяться також тканини, які вироблені зі скручених неоднорідних ниток (наприклад, москрепу: Мкр: Кр Віс +НАц).
Змішано-неоднорідні тканини - це тканини, у яких в одній системі (наприклад, в основі) - однорідна пряжа або нитка, а в іншій (в утоку) - змішана пряжа або скручена неоднорідна нитка.
Тканини 2, 3 та 4 класів називають з приставкою напів- по назві найбільш цінного волокнистого компоненту: напіввовняні, напівшовкові і т.д. Виключенням є тканини, які виготовлені з бавовняної основи ту утоку з штучних ниток. Такі тканини називають напівбавовняними. Вовняні тканини, які містять не більше 10% хімічних волокон, введених у вигляді просновок, іскри для поліпшення зовнішнього виду, відносять до чистововняних.

 Види обробки тканини: загальні відомості
попередня:
обпалювання
розшліхтовування
виварювання
вибілювання
мерсеризація
ворсування
фарбування
вибивання
заключна обробка:
апретування
вирівнювання тканини за шириною
каландрування
спеціальна обробка
Оздоблення тканин з різної сировини

Тільки що знята з верстата тканина груба, неприємна на дотик і не підходить для пошиття одягу та інших текстильних виробів. Щоб поліпшити споживчі властивості тканини, її обробляють в кілька етапів: видаляють домішки, відбілюють, фарбують, наносять малюнок, просочують складами, нгепроникненими для бруду і води. Технологія обробки полотна залежить від сировини, з якого була виготовлена тканина, і від призначення готового текстильного виробу. В процесі обробки поліпшуються фізичні та декоративні властивості матеріалів.
Види обробки тканини: загальні відомості
В процесі обробки тканини проходять 4 етапи обробки: попередню, колористичну, заключну і спеціальну.
На попередньому етапі полотно очищають від домішок, пом'якшують, вибілюють, готують до подальшого забарвлення, надають щільність або, навпаки, пористість.
На другому етапі тканину забарвлюють і наносять на неї малюнок. Колористична обробка спрямована на підвищення декоративних властивостей матеріалу.
На заключному етапі тканину крохмалять і розгладжують для надання їй товарного вигляду.
Мета спеціальної обробки - надання полотну особливих властивостей: водовідштовхувальних і брудотривких властивостей, антистатичних, захисту від молі і мікробів. В процесі спеціальної обробки поліпшуються і декоративні якості матеріалу. На тканину наносять стійке тиснення, гофрують, надають металевий блиск.

попередня
Попередня обробка потрібна для підготовки полотна до фарбування і нанесення малюнка. Види обробки тканин залежать від сировинного складу полотна і розрізняються для бавовни, льону, шовку і вовни.
Для видалення кінчиків волокон з поверхні полотна і надання йому гладкості застосовують обпалення. Цей вид обробки тканин здійснюють на обпалювальних машинах. Таку обробку застосовують для бавовняних тканин, льону, вовни і шовку.
Процес видалення з тканини органічних домішок і шліхт називають розшліхтовкою. Шліхта - це клейка речовина, яким обробляють нитки основи, щоб надати їм міцність і гладкість. Полотно замочують у ваннах з теплою водою на період від 4 годин до доби в залежності від сировинного складу і щільності матеріалу.
Для додання полотну м'якості застосовують відварювання. Бавовна і льон відварюють в лужних розчинах з додаванням ПАР при температурі 100-130 градусів Цельсія в закритих котлах протягом 1-6 годин. Шовк відварюють при більш низьких температурах, близько 90-95 градусів Цельсія, протягом 1-3 годин. Для обробки шовку застосовують більш щадний мильний розчин.
Природний колір полотна зазвичай сірий або сіро-коричневий. Для додання йому білизни застосовують білення. Шовкові тканини не відбілюють завдяки тому, що природні барвники видаляються в процесі відварювання. А лляне полотно потрібно вибілювати в 4 етапи через великий вміст органічних домішок в волокнах ниток. Технологія цього виду обробки тканин передбачає використання хімічних і оптичних відбілювачів.
Мерсеризація робить тканини більш міцними і блискучими. Полотно краще вбирає воду і забарвлюється, менше забруднюється і краще відпирається. У процесі мерсеризації тканину обробляють розчином їдкого натрію протягом 30 секунд. Такий вид обробки тканин застосовують для гребеневих бавовняних тканин.
Для обробки суконних тканин використовують валку. У процесі такої обробки волокна вовни зчіплюються між собою лусочками повністю або частково закриваючи ткацький малюнок. Багато споживчих властивостей полотна залежать від ступеня валки тканини, яка буває слабкою, помірною і сильною.
Теплозахисні властивості тканини залежать від наявності повітряних порожнин в матеріалі. Ворсування надає полотну пористість і м'якість. Для такої обробки тканини застосовують спеціальні ворсувальні машини, оснащені голчастим барабаном. Чим більшу кількість разів полотно пройде через барабан, тим м'якше і тепліше воно стане.
Деякі ворсові тканини додатково проходять процес ратинування. Така обробка дозволяє розташувати ворс у вигляді малюнка або орнаменту.
Для шовкових тканин застосовують пожвавлення. Така обробка надає полотну характерний блиск і хрускіт. Для пожвавлення використовують слабкі розчини органічних кислот, в які поміщають полотно на нетривалий час.
Надати додаткову щільність шовку допомагає «Обважнювання». Полотно обробляють солями важких металів, в результаті чого маса тканини збільшується на 20%. «Обважнюванний » шовк використовують для пошиття штор, костюмів, суконь.
колористична
В процесі колористичної обробки тканини фарбують і наносять на них малюнок. Ці види декоративного оздоблення тканини призначені для додання естетичних якостей, що впливають конкурентоспроможність кінцевого продукту.
фарбування
Забарвлення полотна покращує його споживчі якості. Для забарвлення полотен використовують кислотні, прямі, кубові, сірчисті, активні і деякі інші барвники. Вид барвника залежить від сировинного складу сировини. У процесі фарбування тканина проходить три етапи. На першому відбувається адсорбція молекул барвника на поверхні тканини. Далі в процесі дифузії барвник проникає всередину волокон. На третьому етапі молекули барвника фіксуються на внутрішній поверхні волокон. Швидкість процесу фарбування і його стійкість залежать від величини молекул барвника. Важливе значення має і температура процесу фарбування. У процесі такої обробки полотно набуває рівномірний колір як по поверхні, так і по товщині. Таку тканину називають гладкофарбованою.
Набивання
Процес нанесення на полотно малюнка називають набиванням. Наносять малюнок на тканину як машинним способом, так і вручну. Ручний розпис застосовується тільки для штучних ексклюзивних виробів: хусток, шарфів, скатертин. До основних видів обробки тканини набиванням відносять: пряму, витравную і резервну.
Прямий друк - це процес нанесення малюнка на попередньо вибілену тканину. Різновидом прямого друку є фонова, коли малюнок наносять на забарвлене в світлі тони полотно.
Витравний друк використовують для отримання білого малюнка на темному тлі. У цьому випадку на гладкофарбоване полотно наносять спеціальний знебарвлюючий склад. Для отримання кольорового малюнка в витравний розчин додають стійкий барвник.
В процесі резервного друку на полотно наносять спеціальний розчин, який захищає тканину від фарбування. Далі матеріал піддають гладкому фарбуванню. Оброблені складом місця залишаються білими і утворюють малюнок.
Нанести малюнок на полотно можна за допомогою різних пристосувань: трафаретом, розпилювачем, за допомогою принтера. Останній спосіб називають прямою цифровим друком. Розцвічування тканини розпилювачем називають аерографією. Вона буває ручної та машинної. Для декору футболок і спецодягу часто використовують термодрук. Підготовлений малюнок переводять з підкладки на полотно гарячим пресом. Нанесення візерунчастого забарвлення на мокре полотно дозволяє домогтися ефекту акварельного малюнка. Таку обробку називають акварельним друком.
заключна
Після шліхтования, відварювання, відбілювання і фарбування матеріал має пухкий, зім'ятий, перекошений вид. Щоб це виправити і надати полотну товарний вигляд, необхідна заключна обробка.
апретування
В процесі аппретування тканину обробляють крохмалем, сіллю, милом, олією, кислотами, целюлозним розчином, синтетичними смолами. Обробка крохмалистими розчинами додає матеріалу гладкість, пружність, жорсткість. Гліцерин і кухонна сіль роблять тканину м'якою, гигроскопичной, вологою на дотик. Стеаринове мило і алізаринове масло пом'якшують і надають еластичність. Ультрамарин робить вибілені тканини яскраво-білими. Саліцилова і борна кислота надає тканині антисептичні властивості. Для стійкості до стирання полотно просочують органічними розчинами на основі кремнію. Синтетичні смоли, такі як латекс, захищають тканину від усадки і збільшують її зносостійкість.
ширення
Щоб прибрати перекоси полотна і надати йому стандартну ширину, застосовують ширення. Зволожену тканину фіксують по кромці на КЛУПП ланцюгів ширильної машини. Ланцюги рухаються і віддаляються один від одного, в результаті чого нитки піткання випрямляються, а нитки основи згинаються. Змінюючи швидкість руху одного з ланцюгів, можна виправити перекоси тканини. У процесі такої обробки довжина полотна трохи зменшується.
Каландрування
Зробити матеріал гладким допомагає каландрування. Каландр складається з системи валів, обшитих різними матеріалами, які нагріваються за допомогою пари. Вали бувають металеві гладкі і з гравіюванням, оббиті текстилем або папером. Каландрування допомагає надати полотну матовість, лиск, глянець, блиск. Ефект обробки залежить не тільки від матеріалу оббивки валів, а й від температури і тиску.
спеціальна
Надати тканини особливі властивості допомагають спеціальні види обробки тканин. Для додання матеріалу водонепроникності наносять синтетичні смоли, бітуми, гуму. Така обробка актуальна для наметів, спецодягу, брезенту. Водовідштовхувального ефекту можна досягти просоченням тканини стеарином, воском, силіконом. Брудотривка обробка застосовується для оббивних тканин та спецодягу. При антистатичній обробці використовують похідні стеаринової кислоти. Металізація застосовується для збільшення стійкості матеріалу до високих температур і поліпшення електропровідності. Щоб зробити тканину вогнетривкою, використовують солі кремнієвої, борної і фосфорної кислот. Така обробка незамінна при виробництві спецодягу для пожежників. Вовняні полотна обробляють розчинами фтористих солей, щоб захистити від молі. Антимікробна обробка застосовується для наметових тканин, підкладки лінолеуму, рибальських сіток. Обробка саліцилової кислотою, фенолами та солями міді захищає тканину від гниття.
Крім особливих властивостей, в процесі спеціальної обробки покращують і декоративність тканин. Їх гофрують, наносять стійке тиснення, лакують.
Домашнє завдання: длі виконання лабораторної роботи підібрати зразки різних видів тканин, визначити їх волокнистий склад та операції обробки.
___________________________________________________

Меню:
Головна Новини Анонс Дистанційне навчання Вступнику (вступна кампанія) Здобувачу Батькам Про нас Нормативно-правове забезпечення Адміністрація Кадровий склад Професії	Освітні програми і робочі навчальні плани Навчально-методична робота Навчально-виробнича робота Профорієнтація Інклюзивна освіта Виховна робота Психологічна служба Інноваційна діяльність Охорона праці Бібліотека Сторінка директора Самоврядування
► Прозорість та інформаційна відкритість

1-3Ш Матеріалознавство

Головне меню

Контакти

Ви є тут

1-3Ш Матеріалознавство

Головне меню

Контакти

Вхід